Ухвала суду № 42295466, 23.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2014 року

справа № 808/6219/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 808/6219/13-а за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення №0000010028 від 04.07.2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач вказує на те, що, виходячи з сукупності викладених обставин, а також враховуючи відсутність документів, обов’язкова наявність яких передбачена договорами та нормативно-правовими актами та які б підтверджували фактичне здійснення операцій, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно – відсутність права позивача на їх врахування при визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, прохали залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правових відносин з постачальником товарів (послуг) ТОВ "Ерікс" за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013. За результатами перевірки складено акт від 20.06.2013 №298/24-1/00191218.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0000010028, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 92779,50 грн., в тому числі за основним платежем – 61853 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 30926,50 грн.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у березні 2013 року податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Ерікс", по яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

За приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, наявність у платника податку виданих йому податкових накладних і/або сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Ерікс" (постачальник) укладені договори поставки від 07.02.2013 №9-02/13 та від 11.01.2012 №06-01, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити обладнання та запасні частини до гірничо - шахтного обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підставі вказаних договорів, специфікацій № 1, № 2, № 3 до договору від 07.02.2013, специфікації № 55, видаткових накладних від 01.03.2013 № РН-0000011, від 22.03.2013 № РН-0000018, від 25.03.2013 № РН-0000020, рахунків-фактур № СФ-018 від 01.03.2013, № СФ-027 від 22.03.2013, № СФ-029 від 25.03.2013 позивачем придбано у ТОВ "Ерікс" обладнання та запасні частини до гірничо-шахтного обладнання на загальну суму 371118,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 61853,00 грн.).

Платіжним дорученням від 22.05.2013 року № 004485 позивачем перераховано на рахунок ТОВ "Ерікс" кошти за отримані запасні частини згідно з рахунком № СФ-027 від 22.03.2013 в розмірі 65280,00 грн. (а.с.49 том 1).

Перевезення запасних частин до позивача здійснювалося за рахунок та силами ТОВ "Ерікс", в підтвердження чого позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, копію журналу обліку ввозу-вивозу продукції автомобілями підрядника.

ТОВ "Ерікс" виписані та надані позивачу податкові накладні № 1 від 01.03.2013 року на суму ПДВ 46533,00 грн., № 8 від 22.03.2013 року на суму ПДВ 10880,00 грн. а. № 10 від 25.03.2013 на суму ПДВ 4440,00 грн..

На підставі вказаних податкових накладних позивачем до податкового кредиту березня 2013 року включено суму ПДВ в розмірі 61853,00 грн. (а.с.74-86 том 1). Формування податкового кредиту відбулося по першій події - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

В подальшому отримані від ТОВ "Ерікс" запасні частини позивачем оприбутковані та використані в господарській діяльності позивача.

Суд першої інстанції встановив, і цими висновками погоджується колегія суддів, що позивачем дотримано вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Позивачем були наданні первинні документи, що підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій. За вказаними вище договорами було придбано товари, що використовувалися позивачем відповідно до основної діяльності підприємства.

Відповідачем же, в свою чергу, не було спростовано достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів. Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, та що договори укладено без мети настання реальних наслідків. Судових рішень щодо визнання угод недійсними суду надано також не було.

Висновки ж акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладання позивачем не реальних угод, а тому можливо стверджувати що доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, що є неприпустимим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з ТОВ "Ерікс". Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином оформлені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують реальність операцій, останній мав право на формування податкового кредиту на підставі цих документів.

З огляду на не доведеність відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, заявлені позивачем вимоги щодо його скасування підлягали задоволенню.

Мотивація та доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог, а тому скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 808/6219/13-а – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 06.01.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак