Постанова № 42295152, 14.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5496/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Вівдиченко Т.Р., Горбань Н.І. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування вимоги, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2014 року дочірнє підприємство «Кюне і Нагель» (далі Підприємство або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі ОДПІ або відповідач), у якому просило:

- скасувати податковий борг з авансових внесків по податку на прибуток у розмірі 324 448 грн. 80 коп., визначеного у податковій вимозі №2781-25 від 04.09.2014 року;

- скасувати податкову вимогу №2781-25 від 04.09.2014 року;

- визнати протиправними дії відповідача з визначення та обліку податкового боргу Підприємства з авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року, а також з винесення податкової вимоги №2781-25 від 04.09.2014 року;

- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу суму наявної переплати з податку на прибуток у розмірі 324 448 грн. 80 коп. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року, за яким сформовано та обліковується податковий борг позивача;

- зобов'язати відповідача утримуватись від дій із визначення Підприємству податкового боргу з авансових внесків по податку на прибуток у рамках періоду, визначеного заявами Підприємства №152 від 27.02.2014 року та №603 від 06.08.2014 року до внесення змін до Податкового Кодексу України стосовно порядку сплати грошових зобов'язань за рахунок переплати податків.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Підприємство посилається на те, що відповідач мав врахувати суми надміру сплаченого позивачем податку на прибуток в рахунок щомісячних платежів за весь період, в тому числі частково за серпень 2014 року, а суд першої інстанції повинен був застосувати абзаци 5, 6 пункту 57.1 статті 57 ПК України як підставу для врахування наявної у позивача переплати з податку на прибуток підприємств в рахунок щомісячних авансових внесків, але безпідставно не зробили цього.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство 03.03.2014 року за податковий період 2013 року подало до ОДПІ декларацію з податку на прибуток з додатками, згідно якої податкові зобов'язання позивача, нараховані за результатами 2013 року складали 4 040 046 грн. (рядок 11 декларації).

В той же час, протягом 2013 року позивач сплатив до бюджету грошовими коштами 7 101 613 (задекларована в рядку 13 декларації), що підтверджується платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи, тобто на 3 061 567 грн. більше, ніж повинен.

Вказана переплата відображена позивачем у рядку 14 декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік.

Наявну у позивача переплату з податку на прибуток відповідач відобразив в картці особового рахунку позивача, що підтверджується даними податкової декларації позивача з податку на прибуток за 2013 рік та листами ОДПІ № 1216/10/10 від 28.07.2014 року, № 2843/10/20-0 від 31.07.2014 року.

У зв'язку із існуванням переплати позивач звернувся до відповідача із заявами № 152 від 27.02.2014 року та № 603 від 06.08.2014 року про повернення сум надміру сплаченого податку на прибуток шляхом їх перерахування на погашення (сплату) щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств за період березень-листопад 2014 року (всього 9 місяців).

На виконання вказаної заяви відповідач здійснив перерахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток за березень-липень 2014 року та лише частково за серпень 2014 року. Тобто, у погашення щомісячних авансових внесків було враховано лише 1 661 455 грн. наявної у позивача переплати.

Разом з тим, відповідач вважає, що решта суми переплати, наявної у позивача, не може бути врахована у погашення щомісячних авансових внесків з огляду на існування певного «алгоритму» перевірки в автоматизованому режимі порядку зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суми авансового внеску при виплаті дивідендів.

Оскільки, відповідач не зарахував наявну у позивача переплату в рахунок щомісячного авансового внеску за серпень 2014 року в повному обсязі, у позивача виник податковий борг в розмірі 324 448 грн. 80 коп.

У зв'язку із цим, ОДПІ винесено позивачу податкову вимогу № 2781-25 від 04.09.2014 року у розмірі 324 448 грн. 80 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на 30.08.2014 року, згідно даних АІС недоїмка у розмірі 324 448 грн. 80 коп. не була сплачена позивачем у строки, встановлені пунктом 3 статті 59 ПК України, відповідачем правомірно сформована та направлена позивачу податкова вимога №2781-25 від 04.09.2014 року у розмірі 324 448 грн. 80 коп.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 43.1 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику.

Пунктом 43.4 ПК України встановлюється можливість повернення сум надміру сплачених податкових зобов'язань шляхом подачі письмової заяви з обов'язковим зазначенням напрямку перерахування таких переплат. Такими напрямками, серед інших, є погашення інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Як зазначалось вище, позивач подав відповідачу заяви про повернення надміру сплаченого податку шляхом зарахування в рахунок щомісячних авансових внесків. Отже, позивач виконав всі вимоги, необхідні для повернення переплати.

Згідно із абзацом 2 пункту 87.1 статті ПК України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

Як вбачається з обставин справи, у позивача за результатами 2013 року сформувалась переплата з податку на прибуток підприємств у розмірі 3 061 567 грн.

Зазначеної вище переплати з податку на прибуток підприємств у розмірі 3 061 567 грн. є достатньою для погашення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств за вказаний період: 331 345 грн. (є розміром щомісячного авансового внеску, визначен6ого у рядку 23 декларації) х 9 (кількість місяців з березня по листопад 2014 року, за які позивач просив погашення податкового боргу) = 2 982 105 грн. (тобто, виходить сума менша ніж сума наявної переплати).

Тобто, наявної у позивача переплати достатньо для зарахування її в рахунок щомісячних авансових внесків позивача за період березень-листопад 2014 року (331 345 х 9 = 2 982 105).

Таким чином, за будь-яких умов, відповідач мав врахувати суми надміру сплаченого позивачем податку на прибуток в рахунок щомісячних платежів за весь період, зазначений у заявах, в тому числі частково серпень-листопад 2014 року.

В той же час відповідач не застосував пункт 87.1 статті 87 ПК України до спірних правовідносин, чим фактично позбавив позивача можливості повернути свою переплату.

Мотивуючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що сума переплати позивача, яка може бути зарахована в рахунок щомісячних авансових внесків становить лише 1 661 455 грн. (тобто на 1 400 112 грн. менше, ніж наявна у позивача переплата).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували зазначену обставину і саме таку суму переплати.

Відповідно до абзаців 5, 6 пункту 57.1 статті 57 ПК України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Отже, сума 1 400 112 грн. авансових внесків, сплачених позивачем при виплаті дивідендів, враховуються у рахунок щомісячних авансових внесків за період частково серпень-листопад 2014 року відповідно до зазначених норм.

Відповідно до підпункту 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 ПК України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Вказані положення ПК України містять чіткий алгоритм обліку сум авансових внесків, сплачених у зв'язку з нарахуванням дивідендів у звітному періоді.

Так, платник податків, яким у даному випадку є позивач, обчисливши суму нарахованого податку на прибуток за звітний період, повинен зменшити його на суму сплачених авансових внесків у зв'язку з нарахуванням дивідендів.

В разі, якщо платник податків отримує від'ємне значення, тобто сума авансових внесків у зв'язку з виплатою дивідендів перевищує суму нарахованого податку на прибуток (значення рядка 11 декларації), таку різницю платник має право перенести на зменшення податкових зобов'язань у наступних звітних періодах.

Згідно форми декларації, сума авансу при виплаті дивідендів, на яку зменшується нарахований за результатами року податок відображається у рядку 13.5.1 додатку ЗП декларації, а сума перевищення; яка переноситься на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, - у рядку 13.5.2 додатку ЗП декларації.

Саме таким чином і діяв позивач, зазначивши суму авансів, сплачених при виплаті дивідендів (1 400 112 грн.) у рядку 13.5.1 декларації, в результаті чого ця сума зменшила податкові зобов'язання позивача, нараховані за результатами 2013 року у рядку 11 декларації (4 040 046 грн.).

Разом з тим, декларація за 2013 рік пройшла камеральну перевірку і жодних порушень виявлено не було, про що вказано відповідачем у листі № 1216/10/10 від 28.07.2014 року, в якому зазначено: «в ході проведення відділом камеральних перевірок управленні податкового аудиту була проведена електронна камеральна перевірка декларації з податку на прибуток за 2013 рік, порушень вимог чинного законодавства не встановлено. По результатам перевірки документу присвоєно статус «перевірений, пройдено камеральну перевірку».

Виходячи з наведеного колегія суддів приходить висновку про задоволення позовних вимог частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача з визначення та обліку податкового боргу Підприємства з авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року, зобов'язання відповідача зарахувати Підприємству суму наявної переплати з податку на прибуток у розмірі 324 448 грн. 80 коп. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року, за яким сформовано та обліковується податковий борг дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» та скасування податкової вимоги №2781-25 від 04.09.2014 року.

Позовна вимога про скасування податкового боргу з авансових внесків по податку на прибуток не підлягає задоволенню, так як останнє не є рішенням суб'єкта ведених повноважень в розумінні КАС України, в даному випадку, скасування податкової вимоги №2781-25 від 04.09.2014 року є достатнім захистом прав позивача.

Не підлягає задоволенню також вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення податкової вимоги №2781-25 від 04.09.2014 року, з огляду на те, що відповідно до податкового законодавства України контролюючим органам надано право на винесення податкової вимоги, тому дії відповідача в цій частині є правомірними.

Щодо захисту прав позивача на майбутнє щодо зобов'язання відповідача утримуватись від вчинення певних дій, то колегія суддів вважає, що ці вимоги не можуть бути задоволені, оскільки права позивача ще не порушені і немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому. Крім цього, колегія суддів вважає, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області з визначення та обліку податкового боргу дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» з авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року.

Зобов'язати Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області зарахувати дочірньому підприємству «Кюне і Нагель» суму наявної переплати з податку на прибуток у розмірі 324 448 грн. 80 коп. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року, за яким сформовано та обліковується податковий борг дочірнього підприємства «Кюне і Нагель».

Скасувати податкову вимогу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №2781-25 від 04.09.2014 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» судові витрати за сплату судового збору в розмірі 2 472 грн. 54 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Горбань Н.І.