Рішення № 42294793, 12.01.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.2015

Справа № 920/2031/14

За позовом: Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” -

Державне підприємство “Укроборонсервіс”, м. Київ,

до відповідача: Казенного підприємства Шосткинський казенний завод “Зірка”,

м Шостка, Сумська область,

про стягнення 1 241 112 грн. 33 коп.

Суддя С. В. Заєць

Представники:

Від позивача – не прибув;

Від відповідача – не прибув.

При секретарі судового засідання Тимченко О. О.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суду стягнути з відповідача 1 241 112 грн. 33 коп., в тому числі 1200000 грн. сума основного боргу, 34 800 грн. 00 коп. інфляційні нарахування, 6312 грн. 33 коп. – 3% річних, а також суму судового збору.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судове засідання позивачем через канцелярію суду надано клопотання про приєднання до матеріалів справи копії документів, які підтверджують відправлення відповідачеві та отримання ним листа від 21.08.2014 р. та претензії від 09.09.2014 р.

Зазначені документи розлянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не прибув, однак через канцелярію суду надав відзив на позову заяву № 1972 юр від 18.12.2014 р., в якому визнав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі його представника.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 22.08.2013 року між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс» та Казенним підприємством Шосткинський завод «Зірка» було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 171/2013/140-29011/15-13.

Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, підприємство надає заводу поворотну фінансову допомогу в розмірі та у порядку, встановленому розділами 2 та 3 Договору, а завод зобов’язується повернути підприємству допомогу у розмірі, в термін та порядку, встановленому у розділах 2 та 4 цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору передбачено, що розмір допомоги становить 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн. 00 копійок.

Відповідно до п. 3.1 договору зазначено, що підприємство у термін до 23.08.2013 р. перераховує допомогу в безготівковому порядку на поточних рахунок заводу, зазначений в п. 7.2. цього договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.08.2013 року позивач виконав свої договірні зобов’язання, перерахувавши відповідачу вказану суму коштів.

Факт перерахунку коштів підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 5992 від 23.08.2013 р. з призначенням платежу поворотна фінансова допомога в сумі 1200 000 грн. 00 коп.

Згідно п.4.1. договору строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу отримання позичальником всієї суми поворотної фінансової допомоги визначеної п. 2.1 договору і становить 30 календарних днів. У будь-якому випадку поворотна фінансова допомога в сумі, визначеному п. 2.1 договору, має бути повернута позичальником позикодавцю не пізніше 31 жовтня 2014 року.

Відповідно до 4.1. договору передбачено, що надана допомога у термін до 31 грудня 2013 року підлягає поверненню в безготівковому порядку шляхом перерахування заводом відповідних коштів на поточний рахунок підприємства, зазначений у п. 7.1. цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2013 року сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, п. 4.1, якої визначено, що допомога підлягає поверненню до 31.12.2014 року. Також, 31.05.2014 року було укладено Додаткову угоду до Договору, п. 4.1., якої визначено, що позичальник повертає кошти на поточний рахунок позикодавця до 21 серпня 2014 року.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було надіслано 09.09.2014 року ( вих. № 29/1.7.2-6944) претензію з вимогою повернути кошти. Однак відповідь на претензію відповідач не надав, кошти не перерахував.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем у належні строки виконано договірні зобов’язання, однак відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав і не повернув кошти в сумі 1200 000 грн. 00 коп. позивачу, що стало підставою для звернення з вимогою про стягнення заборгованості за договором № 171/2013/140-29011/15-13 від 22.08.2013р. про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 1200 000 грн.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимогами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач доказів повернення поворотної фінансової допомоги позивачу суду не надав, обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, не спростував.

У відзиві № 1972-юр від 18.12.2014 р. на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, зазначаючи, що вчасно повернути фінансову допомогу, отриману по договору від 22.08.2013 року № 171/2013/140-29011/15-13 не мали можливості у зв’язку з тяжким фінансовим станом підприємства.

За даних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 1200 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком, розмір 3 % річних складає 6312 грн. 33 коп., інфляційних нарахувань - 34 800 грн. 00 коп.

Враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних передбачене чинним законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6312 грн. 33 коп. 3% річних та 34 800 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов’язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 24822 грн. 25 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 64, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, 36, код 14315351) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 30/1, код 21552117) 1200000 грн. 00 коп. боргу, 34800 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 6312 грн. 33 коп. 3% річних, 24822 грн. 25 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.01.2015 року

Суддя С.В. Заєць