Ухвала суду № 42294605, 13.01.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/43/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.01.2015 Справа № 908/2261/13

Розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 78; поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 36) на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (25006, м. Кіровоград, вул. Преображенська, 2) щодо виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/2261/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, пр. Московський, 60; поштова адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 23)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 78)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоком" (69008, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 37-Б)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники:

Від скаржника (боржника) - Лазько В.Г. (дов. № 1-д від 05.01.2015 р.);

Від позивача (стягувача) - Громут В.І. (дов. № 33-21/41233 від 20.12.2013 р.);

Від органу ДВС - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

13.11.2014 р. до господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" надійшла скарга (вих. № 53 від 13.11.2014 р.) на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, щодо виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/2261/13.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2014 р. скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 16.12.2014 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд скарги відкладений на 13.01.2015 р.

Представник скаржника (стягувача) в судовому засіданні підтримав скаргу, з урахуванням письмових додаткових обґрунтувань до скарги, які надійшли до суду 13.01.2015 р. Просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 45161888) від 22.10.2014 р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.10.2014 р., постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.10.2014 р. Скарга мотивована слідуючими обставинами. 22.10.2014 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Кіровоградській області Борисенко Л.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 45161888) на підстави заяви АТ «Укрсиббанк» від 15.10.2014 р. Того ж дня винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 29.10.2014 р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору. У зв'язку з отриманням оскаржуваної постанови 03.11.2014 р. вважає, що відлік строку для подання скарги має підліковуватися з 03.11.2014 р., а отже скарга подається у передбачений законодавством строк. Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 45161888) від 22.10.2014 р. отримана боржником лише 31.10.2014 р., а строк для її добровільного виконання, встановлений в постанові - до 28.10.2014 р. Відповідно, боржнику діями державного виконавця не надано можливості скористатися правами, визначеними ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Отже, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження порушує права боржника. Крім того, строк, зазначений державним виконавцем в постанові (до 28.10.2014 р.), розрахований неправильно, адже, відліковуючи з 22.10.2014 р. (з дня прийняття постанови), семиденний строк для її добровільного виконання спливає 29.10.2014 р. Постанова про стягнення виконавчого збору також є необґрунтованою, адже встановлений в ч. 2 ст. 24 Закону строк не був реальним: до 28.10.2014 р. та не узгоджується зі строками, встановленими ч. 2 ст. 24 Закону. Вважає, що не може настання строку про який невідомо особі, що повинна вчинити певні дії, відліковуватися від дати, про настання якої їй не повідомлено належним чином. Статтею 12 Закону передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, відповідно, строк, який надається державним виконавцем боржнику для добровільного виконання рішення суду, повинен співвідноситися з реальними можливостями для такого виконання. Скарга обґрунтована ст.ст. 121, 121-2 ГПК України, ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник стягувача проти скарги заперечив, зазначивши в письмовому відзиві, що скаржник у скарзі зазначає про отримання ним оскаржуваної постанови лише 03.11.2014 р. та саме з цієї дати розпочався строк на оскарження. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази отримання скаржником постанови саме 03.11.2014 р., більш того, в скарзі скаржник зазначає, що постанова отримана боржником 31.10.2014 р., тим самим вводячи суд в оману стосовно фактичної дати отримання оскаржуваної постанови. 20.10.2014 р. банк звернувся до відділу примусового виконання рішень із заявою про відкриття провадження з примусового виконання наказу про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке належить боржнику. В постанові про відкриття виконавчого провадження надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду - до 28.10.2014 р. Державним виконавцем при вирішенні питання про відкриття провадження у справі в повному обсязі дотримано вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вимоги скаржника про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не ґрунтуються на нормах закону. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець за заявою стягувача одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виносить постанову, в заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження викладено вимогу про накладення арешту на майно боржника. Просить скаргу залишити без задоволення.

Представник відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області в судове засідання не з'явився. 15.12.2014 р. на електронну адресу суду від відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області надійшло письмове клопотання (вих. № б/н від 12.12.2014 р.) про розгляд справи без участі представника відділу примусового виконання рішень та заперечення на скаргу (вих. № 20346 від 12.12.2014 р.). 17.12.2014 р. зазначене клопотання та заперечення на скаргу надійшли до суду поштою. В запереченні на скаргу зазначено, що скарга є безпідставною та необґрунтованою з огляду на наступне. На виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання наказу № 908/2261/13 від 28.07.2014 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності ПАТ «Запоріжсантехмонтаж». На підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) та заяви про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2014 р. за вих. № 632/26-52, яка надійшла до відділу 20.10.2014 р., державним виконавцем 22.10.2014 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із зазначенням строку для самостійного виконання до 28.10.2014 р., копії якої направлено сторонам виконавчого провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2014 р. направлено на адресу, зазначену у виконавчому документі - вул. Південне шосе, 78 в м. Запоріжжя (отримано - 31.10.2014 р.) та за місцем знаходження нерухомого майна, на яке звернуто стягнення за адресою: пр. Будівельників, 12 в м. Олександрії Кіровоградської області (отримано - 24.10.2014 р.). На підставі заяви про відкриття виконавчого провадження та абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону державним виконавцем 22.10.2014 р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на нерухомість за адресою: пр. Будівельників, 12 в м. Олександрії Кіровоградської області та є предметом іпотеки, на який необхідно звернути стягнення на підставі даного виконавчого документа. Копію зазначеної постанови направлено на адресу боржника разом з постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2014 р. На підставі ч. 1 ст. 28 Закону, п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень державним виконавцем 29.10.2014 р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 405698,63 грн., копію якої направлено боржнику із супровідним листом рекомендованою кореспонденцією. Вважає, що боржником пропущено строк подачі скарги, оскільки постанови від 22.10.2014 р. про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження отримані боржником 24.10.2014 р. та 31.10.2014 р. Останнім днем для подання скарги є 10.11.2014 р., а фактично скарга подана 13.11.2014 р. й при цьому не заявлено клопотання про поновлення строку на її подання. Просить відмовити в задоволенні скарги.

Згідно зі ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Суд визнав можливим розглянути скаргу за відсутності в судовому засіданні представника органу Державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Запорізької області 10.07.2014 р. прийнято рішення у справі № 908/2261/13, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволені частково: 1. звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариства "Запоріжсантехмонтаж", а саме на: нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. 8 Березня, буд. 6, виробничі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Будівельників, 12 шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. 2. стягнуто з ПАТ «Запоріжсантехмонтаж» судовий збір в розмірі 68762,65 грн.

28.07.2014 р. господарським судом видано окремо накази про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення 68762,65 грн. судового збору.

20.10.2014 р. до ВПВР УДВС ГУЮ у Кіровоградській області від ПАТ «УкрСиббанк» надійшла заява вих. № 632/26-52 від 15.10.2014 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 908/2261/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки, про накладення арешту на кошти та на все належне боржнику майно, проведення його опису та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області Борисенко Л.П. від 22.10.2014 р. ВП № 45161888 (далі - оскаржувана постанова) відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 908/2261/13, виданого 28.07.2014 р., про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності ПАТ «Запоріжсантехмонтаж». Боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду: в строк до 28.10.2014 р. Постанова винесена на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження».

22.10.2014 р. старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на виробничі будівлі та споруди, які розташовані за адресою: пр. Будівельників, 12 в м. Олександрія Кіровоградської області, що належить боржнику: ПАТ «Запоріжсантехмонтаж» у межах суми звернення стягнення 4056986,26 грн.; заборону здійснювати відчуження майна, яке належить боржнику: ПАТ «Запоріжсантехмонтаж» лише в межах суми боргу.

Зазначені вище постанови направлені на адресу боржнику із супровідними листами (а.с. 52, 57 т. 3).

29.10.2014 р. старшим державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника: ПАТ «Запоріжсантехмонтаж» виконавчого збору в розмірі 405698,63 грн. Постанова мотивована невиконанням боржником у наданий для самостійного виконання строк (до 28.10.2014 р.) наказу № 908/2261/13.

Не погоджуючись із даними постановами, скаржник (стягувач) просить їх скасувати.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи скаржника, стягувача та зацікавленої особи, суд приходить до висновку, що заявлена скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 13 Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

За приписом ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Статтею 25 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як слідує з матеріалів справи, постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно боржника були направлені останньому рекомендованою кореспонденцією 23.10.2014 р. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 56 т. 3), боржник отримав зазначені постанови 31.10.2014 р. Разом з тим, як слідує з копії конверту, наданого скаржником, на конверті, в якому на адресу скаржника від органу ДВС надійшли оскаржувані постанови, стоїть штамп відділення зв'язку з датою « 03.11.14» та поміткою «за місцем обслуговування». Дата вхідної кореспонденції боржника на постанові про стягнення з боржника виконавчого збору - 03.11.2014 р. Відповідно, приймаючи до уваги дату 03.11.2014 р., суд приходить до висновку, що стягувачем не порушений строк для звернення зі скаргою на дії органу ДВС, передбачений ст. 121-2 ГПК України.

Оскаржуючи постанови, боржник зазначає, що постанови були отримані ним 03.11.2014 р., тоді як строк, наданий боржнику для добровільного виконання рішення суду, встановлений до 28.10.2014 р., тобто, на момент отримання постанов наданий боржнику строк сплинув.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відповідно до приписів ст. 27 даного Закону державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення у разі ненадання боржником у встановлені строки документального підтвердження повного виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. Виконавчий збір та інші витрати не стягуються з боржника у разі повного виконання рішення боржником до початку його примусового виконання.

Боржник до органу виконавчої служби з заявою про відкладення виконавчих дій в зв'язку з несвоєчасним одержанням постанови про відкриття виконавчого провадження не звертався. Отже, оскільки як на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (22.10.2014 р.), так і на час закінчення встановленого строку для добровільного виконання (до 28.10.2014 р.) ПАТ «Запоріжсантехмонтаж» рішення у справі № 908/2261/13 у повному обсязі виконано не було, відсутні підстави вважати, що було порушено права боржника.

Скаржник зазначає, що державним виконавцем визначений невірний строк для добровільного виконання ним рішення суду - до 28.10.2014 р., оскільки семиденний строк для добровільного виконання спливає 29.10.2014 р.

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів).

Тобто, законом встановлений строк для добровільного виконання рішення суду, який не може перевищувати семи днів, але, відповідно, може бути меншим семиденного. Зі змісту ч.2 ст.25 Закону слідує, що право встановлювати строк ( в тому числі менше 7 днів) належить державному виконавцю. У постанові про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2014 р. немає строку 7 днів для самостійного виконання рішення, а вказана календарна дата: в строк до 28.10.2014р., що не перевищує 7 днів, узгоджується з ст.25 Закону і не суперечить цій нормі.

Відповідно до ст. 25 Закону накладення арешту на майно та кошти боржника за заявою стягувача можливо одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з заяви стягувача від 15.10.2014 р., стягувач просив відкрити виконавче провадження з виконання наказу у справі № 908/2261/13 та одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на кошти та все майно боржника.

Таким чином, накладення арешту на майно боржника по суті не є наслідком невиконання боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання, оскільки його накладення можливо згідно з законодавством одночасно із порушенням виконавчого провадження. Відповідно до ст. 57 Закону "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення і може накладатися шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що і зазначено у п.п. 1,2 спірної постанови від 22.10.2014 р.

Враховуючи викладене, судом не встановлено факту неправомірності дій органу державної виконавчої служби при винесенні постанов ВП № 45161888 від 22.10.2014 р. про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, від 29.10.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору. Суд не вбачає підстав для задоволення скарги в частині скасування зазначених постанов.

На підставі викладеного, у задоволенні скарги на неправомірні дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області з підстав, які заявлено, відмовляється у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги вих. № 53 від 13.11.2014 р. Публічного акціонерного товариства «Запоріжсантехмонтаж» на постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області ВП № 45161888 від 22.10.2014 р. про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, від 29.10.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору - відмовити повністю.

Примірники даної ухвали направити стягувачу, боржнику та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області.

Суддя Л.П. Гандюкова