Постанова № 4229423, 29.05.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2009 р. Справа № 2а-14446/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Курбай О.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_2., ОСОБА_1.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005531701/0 від 19.11.2008 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005531701/0 від 19.11.2008 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 04.06.2007 року по 30.06.2008 року, про що складено акт №1234/23-101/35123772 від 14.11.2008 року.

За результатами перевірки 19 листопада 2008 року заступником керівника Луцької ОДПІ Конончуком винесене податкове повідомлення-рішення № 0005531701/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 15300 грн., в тому числі штрафна (фінансова) санкція -10200 грн.

Вказує, що перевірка була проведена з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205. Зокрема, що підприємець ОСОБА_4 знаходиться на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, тому контрагенти не повинні сплачувати чи утримувати податок з доходів фізичних осіб. З приводу посилання ОДПІ на п.11.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зазначає, що такої норми не існує.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що твердження відповідача в акті перевірки про те, що від СГД ОСОБА_4протягом четвертого кварталу 2007 року пройшла проплата на суму 34000,00 грн. по перерахунку за зерно без утримання податку з доходів фізичних осіб і таким чином було занижено податкове зобов'язання з даного податку на суму 5100 грн. взагалі не відповідає дійсності, оскільки будь-які господарські операції зі згаданим підприємцем в четвертому кварталі 2007 року не проводились.

В жовтні 2007 року ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»перерахувало кошти в сумі 34000,00 грн. за закуплене зерно зовсім іншому суб'єкту господарської діяльності -ОСОБА_5, який знаходиться на загальній системі оподаткування і самостійно сплачує податки та обов'язкові платежі. Просить позов задовільнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що обов'язки нарахування, утримання та сплати податку до бюджету відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

Податковий агент -юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність до податкових органів відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Вважає, що ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»в даному випадку є податковим агентом і мало утримати з доходу ОСОБА_5. 15 відсотків від 34000,00 грн., тобто 5100 грн. Просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10.08.2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року, за результатами проведення планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.4.).

Пунктом 1.7 зазначеного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладається в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушенні платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, зазначити первинний документ на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (п.2.3.2.).

Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання податкового та іншого законодавства ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»за період з 04.06.2007 року по 30.06.2008 року про що складений відповідний акт №1234/23-101/35123772 від 14.11.2008 року.

На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2008 р №0005531701/0 згідно якого ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»нараховано податкове зобов'язання за платежом податку з доходів найманих працівників, а саме: основним платежем 5100 грн. і штрафну (фінансову) санкцію в сумі 10200 грн., всього 15300 грн.

Зокрема, в акті перевірки на підставі якого і прийнято спірне податкове повідомлення-рішення вказано: «на порушення пункту 9.12 статті 9, пункту 11.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-IV встановлено, а саме: від ОСОБА_4протягом четвертого кварталу 2007 року пройшла проплата на суму 34000, 00 грн. по перерахунку за зерно без утримання податку з доходів фізичних осіб, таким чином було занижено податкове зобов'язання з даного податку на суму 5100 грн.

Зазначені висновки Луцькою ОДПІ зроблені з порушенням вимог п.1.7 вищезгаданого Порядку від 10.08.2005 року №327, яким передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної перевірки, виїзної планової чи позапланової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що Луцька ОДПІ в акті перевірки послалась на СГД ОСОБА_4(Ігора Ананійовича), як такого, що здійснив проплату в сумі 34000,00 грн., хоча він в IV кварталі 2007 року будь-яких господарських операцій з ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»не проводив, що стверджується його відповіддю на запит позивача. Не підтверджений такий висновок будь-яким бухгалтерським документом.

У своїх запереченнях на позовну заяву представник відповідача посилається на іншого СГД ОСОБА_5. (Петра Ананійовича) господарські стосунки якого з ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»в межах проведеної перевірки не досліджувались, а відтак не можуть бути покладені в основу обґрунтування прийнятого відповідачем спірного повідомлення-рішення.

Разом з тим, судом досліджені додатково надані сторонами матеріали, з яких вбачається, що 16 жовтня 2007 року ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»перерахувало кошти в сумі 34000,00 грн. суб'єкту господарської діяльності ОСОБА_5 за придбані у останнього зернові.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що в даній господарській операції ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»є податковим агентом і мало утримати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % від перерахованої суми, тобто 5100 грн. з наступних підстав.

Відповідно до п.п.9.12.1, 9.12.2 п.9.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-IV з послідуючими змінами і доповненнями (далі Закон №889-IV) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Якщо фізична особа -суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

З декларації про доходи СГД ОСОБА_5. вбачається, що він займається торгівельною діяльністю, валовий дохід за 2007 рік, в тому числі від реалізації зернових на суму 34000 грн. ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»отримав саме від цього виду діяльності, доходів від іншого виду діяльності в декларації не зазначено і позивачем не доведено, що такі доходи останній отримував.

На запит ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»ОСОБА_5. підтвердив, що суму 34000 грн. він включив у валовий дохід декларації про доходи за 2007 рік.

Таким чином, ОСОБА_5. є СГД, який перебуває на загальній системі оподаткування і свої доходи від торговельної діяльності має оподатковувати самостійно відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР з послідуючими змінами і доповненнями.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 19.11.2008р. №0005531701/0 позивачу нараховане податкове зобов'язання за платежем податку з доходів найманих працівників.

СГД ОСОБА_5. в трудових відносинах з ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»не перебуває, не надавав послуг за цивільно-правовими угодами, тому посилання в згаданому повідомленні-рішенні щодо найманих працівників є безпідставним як і те, що порушено неіснуючий пункт 11.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV.

У відповідності до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не доказав правомірності свого рішення. Крім того, його висновки про наявність об'єкту оподаткування і обов'язок позивача сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 5100 грн. і штрафну (фінансову) санкцію в сумі 10200 грн. є помилковими. При таких обставинах позовні вимоги позивача є законими і обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0005531701/0 від 19.11.2008 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі -03 червня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий Т.М. Димарчук