Постанова № 42294198, 12.01.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 902/304/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Військової частини А0735 на рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.14 р.

у справі № 902/304/14 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"

до Військової частини А0735

про стягнення 139086,70 грн. заборгованості за виконані роботи

за участю представників сторін:

позивача - Максименко Ю.Ф., керівник (довідка з ЄДРПОУ №925, паспорт серії СО №674699 від 19.07.2001р.);

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Згідно розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Огородніка К.М. та відповідно до затверджених складів колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, у справі № 918/1469/14 та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 позов Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" до Військової частини А0735 задоволено частково (з урахуванням поданих позивачем 15.04.14 р. та 15.09.14 р. уточнень). Стягнуто з Військової частини А0735 (10001, м.Житомир, 4, пр-т Миру, 22, код ЄДРПОУ 24977900) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені, 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) та 2592,37 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. В стягненні 6409,58 грн. збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011р. до 31.03.2012р. відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Військова частина А0735 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 скасувати та направити справу на повторний розгляд.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, зазначає, що суддя суду першої інстанції всупереч приписам ст. 65 ГПК України не вчинив необхідних дій по підготовці справи до розгляду, що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2014р. у справі №902/304/14 клопотання про поновлення пропущеного строку Військової частини А0735 на апеляційне оскарження рішенням господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 задоволено.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2014р. у справі №902/304/14 у складі колегії суддів: головуючого судді Бригинець Л.М., судді Демидюк О.О., судді Огородніка К.М. прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено до розгляду на 12.01.2015 р. та звільнено Військову частину А0735 від сплати судового збору.

29.12.2014 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява Військової частини А0735 (вх. № 27463/14), в якій скаржник просить розглянути апеляційну скаргу на рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014 р. у справі № 902/304/14 за відсутності представника Військової частини А0735.

05.01.2015 р. до Рівненського апеляційного господарського суду від Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 92/15), в якому позивач вважає, що обгрунтування апелянтом вимог апеляційної скарги в основному грунтуються на припущеннях, домислах та завідомо неправдивих твердженнях, доводи, наведені в апеляційній скарзі, суперечать обставинам справи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" 05.01.2015 р. звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із заявою (вх. № 94/15), в якій просить відшкодувати з Військової частини А0735 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" витрати позивача на відрядження представника до суду в сумі 900,13 грн.

12.01.2015 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (вх. № 517/15), в якій позивач просить відшкодувати з Військової частини А0735 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" витрати позивача на відрядження представника до суду в сумі 900,13 грн.

У судовому засіданні 12.01.2015 р. представник Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" надав пояснення по суті спору, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.10.2001 року між МПП Фірма "Альфа-М" (виконавець/позивач) та Військовою частиною А1185, правонаступником якої є Військова частина А0735, (замовник/відповідач) був укладений договір №108 на виконання робіт по технічному обслуговуванню шестидесятиканальних систем по кабельним лініям зв'язку на об'єктах в/ч А1185 (далі - договір №108, а.с.8-10), відповідно до п.1.1 якого, замовник передає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по технічному обслуговуванню систем зв'язку на об"єктах ВЗ-418 військової частини А 1185.

Згідно п.8.3 договору №108 у випадку, коли сторони не відмовляються від виконання в 2003 році та наступних роках робіт, зазначених в договорі, цей договір вважається продовженим на наступні роки.

Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов договору позивачем в 2006-2008 роках у відповідності з додатковими угодами № 4 від 23.01.2006 р., № 5 від 12.09.2007 р. та № 6 від 08.09.2008 р., актами виконаного технічного обслуговування № 2/10 від 19.09.2006 р., № 8/9 від 28.09.2007 р. та № 7/9 від 30.09.2008 р., підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень, виконано технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку в/ч А1185 (а.с. 11-13).

В зв'язку з тим, що станом на 10.07.2010 року відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за надані послуги не здійснив, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1/7 від 10.07.2010 р. (а.с.41).

У відповіді на претензію від 25.08.2010 р. № 821 військова частина А 1185 визнала заборгованість та повідомила, що у зв'язку з тим, що фінансуючий орган не виділяє кошти для погашення заборгованості, військова частина не має можливості розрахуватися (а.с. 56).

З метою зменшення витрат бюджетних коштів та врегулювання спору щодо погашення заборгованості за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку (систем зв'язку) в/ч А1185, виконане згідно додаткових угод № 4 від 23.01.06 р., № 5 від 12.09.07 р. та № 6 від 8.09.08 р. до договору № 108 від 30.10.01 р. за кошторисами, відповідно, № 108/5, № 108/6 та № 108/7, акти виконаного технічного обслуговування, відповідно, № 2/10 від 19.09.06 р., № 8/9 від 28.09.07 р. та № 7/9 від 30.09.08 р., рахунки-фактури, відповідно, № 2/10 від 25.09.06 р., № 8/9 від 28.09.07 р. та № 7/9 від 30.09.08 р. був укладений договір № 108-1 від 10.09.2010 р. (а.с. 14).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 3.1 договору № 108-1 сторона-1 зобов'язувалася погасити заборгованість стороні-2, визнану у відповіді № 821 від 25.08.2010 р. на претензію № 1/7 від 10.07.2010 р. в сумі 96633,47 грн. за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку в/ч А1185 в терміни та на умовах, визначених цим договором. Сторона-1 самостійно без пред'явлення рахунку від сторони-2 перераховує на поточний рахунок сторони-2 суму боргу, вказану вище, не пізніше 31.03.2011 р. з урахуванням індексу інфляції за період з 30.06.2010 р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100 % та з урахуванням 3-х процентів річних за період з 30.06.10 р. до дня перерахування згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Сторона-2 відмовляється від примусового стягнення боргу зі сторони-1 з дня набрання чинності згідно п.7.1 цього договору та до 31.03.2011 р. Сторона-2 відмовляється від стягнення пені, нарахованої за 2007-2010 р.р. та до 31.03.2010 р. Сторона-2 відмовляється від компенсації збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нараховані за 2007-2010 р.р. та до 31.03.2011 р., які боржник згідно ст.ст. 22, 611, 623, 624 ЦК України зобов'язаний відшкодувати.

В п.4.1. договору №31 сторони домовилися, що при порушенні строків платежів сторона-1 самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу згідно ст.ст. 534, 549, п. 3 ст.611 ЦК України та ст.ст. 230-232 ГК України.

Згідно п. 7.2 Договору № 108-1 від 10.09.2010 р. з моменту укладення цього Договору припинились (втратили чинність) зобов'язання, які виникли за актами № 4 від 23.01.2006 р., № 5 від 12.09.2007 р. та № 6 від 08.09.2008 р.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 96633,47 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 901, 903, 907 ЦК України.

При цьому, у стягненні 6409,58 грн. неодержаного прибутку суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно, оскільки твердження позивача про те, що він міг би отримати прибуток у розмірі, вказаному у позовній заяві за наведеним розрахунком, має характер припущення і належними доказами не підтверджується.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як з'ясовано судами, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що з врахуванням вищевикладених обставин щодо розміру заборгованості, до стягнення підлягає 13537,87 грн. інфляційних втрат та 10851,46 грн. 3% річних.

Пунктом 4.1 Договору №108-1 від 10.09.10 р. сторони визначили, що у разі порушення замовником (вч) строків оплати, із останнього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 6683,59 грн. за період з 14.03.13 р. по 13.03.14 р., є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Відносно доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 БК України), у зв'язку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів гл. 50 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду відмовляє у задоволенні заяв позивача щодо відшкодування з Військової частини А0735 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" витрат позивача на відрядження представника до суду в сумі 900,13 грн. (вх. № 94/15 та вх. № 517/15).

Згідно ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

У п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. роз'яснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Пунктом 6.2 вище вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження. В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Колегією суддів за результатом вивчення матеріалів справи встановлено, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2014 р. явка представників позивача та відповідача у судове засідання 12.01.2015 р. не визнавалась обов'язковою.

Відповідно до п.4 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98.

Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.

При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.

Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

За відсутності такого наказу добові витрати не виплачуються.

Наказ про відповідне відрядження Максименка Ю.Ф. у заявах № 32/12 від 29.12.2014 р. та № 17/1 від 12.01.2015 р. відсутній.

Відтак, апеляційний господарський суд вважає, що витрати на забезпечення явки представника позивача у судове засідання 12.01.2015 р. не підтверджені допустимими доказами в порядку ст.ст.33-34 ГПК України, оскільки відсутні будь-які докази про те, що вартість проїзду представника позивача є витратами Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" - за відсутності наказу про відрядження та звіту про використання коштів, касового ордеру тощо.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що матеріали справи № 902/304/14 не містять наказів про відрядження Максименка Ю.Ф. у судові засідання до суду першої інстанції, що помилково не врахував місцевий господарський суд, відтак 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) не підтверджені допустимими доказами (наказом про відрядження) відповідно до ст.ст.33-34 ГПК України, а тому рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 в частині стягнення з Військової частини А0735 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі в частині стягнення з Військової частини А0735 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Військової частини А0735 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування у повному обсязі.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про скасування рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 в частині стягнення з Військової частини А0735 (10001, м.Житомир, 4, пр-т Миру, 22, код ЄДРПОУ 24977900) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А0735 на рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 задоволити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 в частині стягнення з Військової частини А0735 (10001, м.Житомир, 4, пр-т Миру, 22, код ЄДРПОУ 24977900) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві).

Прийняти в цій частині нове рішення.

Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 у такій редакції:

"2. Стягнути з Військової частини А0735 (10001, м.Житомир, 4, пр-т Миру, 22, код ЄДРПОУ 24977900) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені та 2592,37 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

У стягненні 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) відмовити".

3. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 залишити без змін.

4. Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Матеріали справи № 902/304/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І. Ю.