Рішення № 42293541, 12.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24563/14 12.01.15За позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйова Наталія Анатоліївна

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні добрива"

про стягнення 205 624,30 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Гуртовий В. В. - представник за довіреністю № 10/00-167 від 28.09.2014р.

від відповідача: Шкода К.М. - представник за довіреністю б/№ від 02.01.2015р.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні добрива" заборгованості за Кредитним договором № 1-0037/12-37-KL від 03.01.2013 в розмірі 205 624,30 грн., в тому числі 174550,00 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 17904,51 грн. простроченої заборговані за нарахованими процентами, 13169,79 грн. пені за простроченим кредитом та процентами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 порушено провадження по справі № 910/24563/14, розгляд справи призначено на 08.12.2014.

В судове засідання 08.12.2014 представник позивача з'явився та надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не з'явився, проте через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача в засідання суду та невиконання відповідачем вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 10.11.2014, перешкоджає вирішенню спору по суті, господарський суд ухвалою від 08.12.2014 відклав розгляд справи на 12.01.2015.

05.01.2015 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, вказавши, що 19.02.2014 між Хачатарьян Н.С. та ПАТ «Банк Форум» було укладено договір банківського вкладу № 263/3700/687905, за умовами якого Хачатарьян Н.С. внесла на вкладний рахунок № 26301502231766 250000,00 доларів США строком на 19.05.2014. 03.11.2014 між Хачатарьян Н.С. та ТОВ «Мінеральні добрива» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого відповідач набув право вимоги у сумі 200000,00 доларів США, яке належало Хачатарьян Н.С. на підставі договору банківського вкладу № 263/3700/687905, укладеного з ПАТ «Банк Форум». Листом від 18.11.2014 відповідач повідомив ПАТ «Банк Форум» про відступлення на користь ТОВ «Мінеральні добрива» права вимоги за договором банківського вкладу № 263/3700/687905 від 19.02.2014. 21.11.2014 відповідач направив на адресу ПАТ «Банк Форум» повідомлення про припинення кредитного договору № 1-0037/12/37-КL від 03.01.2013 на підставі ст.. 606 ЦК України. Враховуючи викладене, відповідач зазначає про відсутність заборгованості перед позивачем у зв'язку з припиненням кредитного договору № 1-0037/12-37-KL від 03.01.2013 шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі на підставі ст. 606 ЦК України.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.01.2015 подав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Хачатарьян Наталію Сергіївну та Уткіну Карину Капрелівну.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 27 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У поданому клопотанні не зазначено, на які саме права та обов'язки Хачатарьян Наталії Сергіївни та Уткіної Карини Капрелівни може вплинути рішення суду у даній справі та яким чином. За таких обставин клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 12.01.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (далі - Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мінеральні добрива" (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір № 1-0037/12/37-КL (далі - Кредитний договір), у відповідності до умов якого Кредитор відкриває відновлювану кредитну лінію, в рамках якої надає Позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) окремими частинами (далі - вибірки), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної цим договором (п. 1.2. Кредитного договору) граничної суми коштів (далі - кредитний ліміт), а Позичальник зобов'язується вчасно погашати Кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Кредитного договору).

Пунктом 1.2. Кредитного договору передбачено, що протягом всього періоду дії цього Договору максимальна заборгованість Позичальника не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 174550 (сто сімдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Пунктом 1.3. Кредитного договору передбачено, що кредит надається з метою (на цілі): поповнення оборотних коштів Позичальника. Використання кредиту на будь-які інші цілі, окрім зазначених в цьому Договорі, заборонено.

Пунктом 1.4. Кредитного договору, в редакції Додаткового договору № 4 від 13.12.2013 р., кінцевим терміном, до настання якого (включно) здійснюється надання кредиту та має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 12.06.2014 р.

Пунктом 2.3. Кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом перерахування Кредитором коштів з відповідного (-их) внутрішньобанківського (-их) позичкового (-их) рахунку (-ів) на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Кредитора в сумі, що буде зазначена в Заявці на отримання Вибірки, зразок якої наведений в Додатку 1 до Договору (далі - Заявка).

Кожна заявка виконується Позичальником на паперовому носії у двох примірниках (по одному для кожної сторони), надається Позичальником до установи Кредитора у будь-який робочий день, але не пізніше 15:00 години за Київським часом відповідної дати вибірки. Заявка має бути підписана уповноваженою особою та скріплена печаткою Позичальника. Подана Позичальником заявка є безвідкличною, якщо інше не буде погоджено Кредитором.

У відповідності до умов п. 3.1 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти у валюті відповідної Вибірки, що нараховуються на суму фактичної заборгованості Позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. цього Договору. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього Договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році - 365 або 366 днів.

Протягом строку дії цього Договору максимальний розмір процентної ставки, що встановлюється згідно з п. 3.2. цього Договору, не повинен перевищувати 100% (сто процентів) річних.

Розмір процентів, що нараховуються за цим Договором, може бути збільшений, без укладення відповідного договору про внесення змін, внаслідок порушення Позичальником відповідних своїх обов'язків, тощо, у випадках, передбачених п. 3.4. цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього Договору в розмірі 27% (двадцять сім процентів) річних.

Додатковим договором № 1 від 01.03.2013 р., змінено розмір процентної ставки і зафіксовано її на рівні 22,8%.

Додатковим договором № 3 від 20.06.2013 р., змінено розмір процентної ставки і зафіксовано її на рівні 18,0%.

Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору погашення вимог кредитора за цим Договором, незалежно від призначення платежу, визначеного Позичальником у відповідному розрахунковому документі, здійснюється в наступній черговості: прострочені проценти; прострочені комісії; прострочена заборгованість за Кредитом; строкові проценти; строкові комісії; строкова заборгованість за кредитом; неустойка (штраф, пеня), інші вимоги Кредитора (відшкодування завданих збитків тощо).

При надходженні до Кредитора / договірному списанні коштів в якості дострокового погашення Кредиту, Кредитор спрямовує такі кошти на погашення Вибірок, дата погашення яких настає раніше, або, якщо дати погашення декількох Вибірок настають одночасно - на погашення Вибірок, дата надання яких була раніше, але в черговості відповідно до п. 4.3. цього Договору.

У відповідності до п. 8.2. Кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості за Кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банк України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до цього Договору.

Отже, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1-0037/12/37-КL станом на 22.09.2014р. за відповідачем утворилась заборгованість:

- по поверненню кредитних коштів у розмірі 174550,00 грн.;

- по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом за період з 05.02.2014 р. по 21.09.2014 р. у розмірі 17904,51 грн.;

- по сплаті пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів у сумі 12132,42 грн. за період з 11.12.2013 р. по 12.12.2013 р. та пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів у сумі 1037,37 грн. за період з 01.04.2014 р. по 21.09.2014 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання, вказаними діями порушує права та інтереси банку, що потребує застосування судового захисту, зокрема шляхом стягнення заборгованості за договором.

Відповідач проти позову заперечує у зв'язку з припиненням кредитного договору № 1-0037/12-37-KL від 03.01.2013 шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі на підставі ст. 606 ЦК України, оскільки 03.11.2014 між Хачатарьян Н.С. та ТОВ «Мінеральні добрива» було укладено договір про відступлення права вимоги до ПАТ «Банк Форум», за умовами якого позивач набув право вимоги у сумі 200000,00 доларів США, яке належало Хачатарьян Н.С. на підставі договору банківського вкладу № 263/3700/687905, укладеного з ПАТ «Банк Форум».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1-0037/12/37-КL від 03.01.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач на виконання умов кредитного договору надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується наданими у справу позивачем копіями меморіальних ордерів. Заперечень проти неотримання кредитних коштів відповідач суду не надав.

Виконання позивачем умов Кредитного договору щодо надання кредитних коштів також підтверджується випискою по рахункам обліку заборгованості по кредиту.

Доказів повернення кредиту в сумі 174550,00 грн. позивач суду не надав, строк виконання даного зобов'язання сплив 12.06.2014 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує, що 19.02.2014 між Хачатарьян Н.С. та ПАТ «Банк Форум» було укладено договір банківського вкладу № 263/3700/687905, за умовами якого Хачатарьян Н.С. внесла на вкладний рахунок № 26301502231766 250000,00 доларів США строком на 19.05.2014. 03.11.2014 між Хачатарьян Н.С. та ТОВ «Мінеральні добрива» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач набув право вимоги у сумі 200000,00 доларів США, яке належало Хачатарьян Н.С. на підставі договору банківського вкладу № 263/3700/687905, укладеного з ПАТ «Банк Форум». Листом від 18.11.2014 відповідач повідомив ПАТ «Банк Форум» про відступлення на користь ТОВ «Мінеральні добрива» права вимоги за договором банківського вкладу № 263/3700/687905 від 19.02.2014. 21.11.2014 відповідач направив на адресу ПАТ «Банк Форум» повідомлення про припинення кредитного договору № 1-0037/12/37-КL від 03.01.2013 на підставі ст. 606 ЦК України. Враховуючи викладене, відповідач зазначає про відсутність заборгованості перед позивачем у зв'язку з припиненням кредитного договору № 1-0037/12-37-KL від 03.01.2013 шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі на підставі ст. 606 ЦК України.

Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що зобов'язання відповідача за кредитним договором № 1-0037/12/37-КL від 03.01.2013 р. є припиненими, оскільки між сторонами було припинено відносини із забезпечення повернення боргу по кредиту внаслідок збігу кредитора та боржника в одній особі за договором банківського вкладу з огляду на таке.

Зі змісту ст. 606 ЦК України випливає, що відповідне зобов'язання припиняється у разі поєднання боржника та кредитора в рамках одного і того ж зобов'язання.

Внаслідок укладання договору відступлення права вимоги між відповідачем та Хачатарьян Н.С., відповідач - ТОВ "Мінеральні добрива" - набув статусу кредитора у зобов'язані, що виникає з договору банківського вкладу, тобто в іншому, аніж у зобов'язанні за договором про надання кредитну, що не може кваліфікуватись як поєднання боржника та кредитора в одній особі.

Кредитний договір та договір банківського вкладу є юридично самостійними та окремими договірними зобов'язаннями між сторонами, хоча вони і пов'язані між собою тим, що право вимоги за договором банківського вкладу за згодою сторін стало забезпеченням виконання відповідачем кредитного договору.

ЦК України прямо не передбачено, що припинення зобов'язання за договором банківського вкладу через уступку права вимоги вкладника за цим договором на користь банківської установи та поєднання кредитора і боржника в одній особі, напряму тягне за собою припинення з цих же підстав і кредитного договору між цими ж сторонами.

Крім того, відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 р. № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 16.06.2014 р. № 49 "Про початок ліквідації ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію".

Спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб є Закон від 23.02.2012 р. № 4452 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, приоритетними є норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Із зазначеного випливає, що в межах процедури тимчасової адміністрації та ліквідації банку застосування норм Цивільного кодексу України про відступлення права вимоги за договором банківського вкладу можливе лише з врахуванням спеціальних норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

А тому зарахування вимог чи відступлення права вимоги за договором банківського вкладу в процесі ліквідації банківської установи буде порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, щодо черговості задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, відповідно до якої вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги, що без дотримання такого порядку є порушенням законних прав та інтересів вкладників та інших кредиторів банку.

Таким чином, відповідачем належними та допустимими доказами факту існування заборгованості не спростовано, доказів погашення суми заборгованості з повернення кредиту (у розмірі 174550,00 грн.), заборгованості зі сплати процентів (у розмірі 17904,51 грн.) не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 174550,00 грн., заборгованості зі сплати процентів у розмірі 17904,51 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12132,42 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 1037,37 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати процентів.

Судом встановлено, що позичальник у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 8.5 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне погашення заборгованості за Кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банк України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до цього Договору.

Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні розрахунку заявленої до стягнення суми пені позивачем враховано обмеження, встановлені Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення сплати кредиту за період з 11.12.2013 р. по 21.09.2014 р. у розмірі 12132,42 грн. та пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язання зі сплати процентів за період з 01.04.2014 р. по 21.09.2014 р. у розмірі 1037,37 грн.

На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути 205624,30 грн., з яких 174550,00 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 17904,51 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 13169,79 грн. пені за простроченим кредитом та процентам на підставі кредитного договору № 1-0037/12/37-КL від 03.01.2013 р., укладеного між сторонами.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Оскільки позивач на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, судові витрати у відповідному розмірі підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні добрива" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-І, офіс 1; ідентифікаційний код 36564094) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, 7; ідентифікаційний код 21574573) 174550 (сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. боргу по кредиту, 17904 (сімнадцять тисяч дев'ятсот чотири) грн. 51 грн. боргу по процентах, 13169 (тринадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 79 коп. пені по кредиту та процентах.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні добрива" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-І, офіс 1; ідентифікаційний код 36564094) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4112 (чотири тисячі сто дванадцять) грн. 49 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 14.01.2015 р.

Суддя О.А.Грєхова