Постанова № 42293303, 12.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2015 року Справа № 904/5271/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Іванов О.Г.

при секретарі Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Губар А.Л., представник, довіреність б/н від 01.06.14; Стадник М.В., представник, довіреність б/н від 01.06.14;

від відповідача: Кононенко О.В., представник, довіреність б/н від 26.03.14

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2014р. у справі №904/5271/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області

до приватного підприємства "Віконт", м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області

про визнання права власності та стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2014р. у справі № 904/5271/14 (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з даним рішенням, ТОВ «Олімп» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на те, що господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, не прийняв до уваги, що зі змісту договору оренди та всіх додатків до нього вбачається , що сторони прямо не зазначають в ньому про характер орендної плати, чи то місячний, чи річний.

Також посилається на те, що суд не звернув увагу на зміст постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2014р. у справі № 904/7056/13, в якій встановлено, що на виконання умов договору оренди приміщення №01 від 01.01.1997р. ПП «Віконт» вносив щомісячну оплату за періоди грудень 2007р.-січень 2008р., лютий 2008р.-квітень 2008р., що свідчить про прийняття ним відповідно до ст. 642 ЦК України пропозиції орендодавця щодо встановлення тієї вартості користування орендованим майном, яка зазначена сторонами в останній додатковій угоді від 01.01.2004р.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що суд не звернув увагу на ту обставину, що відмова орендаря погасити існуючу заборгованість за договором оренди та звільнити приміщення була зумовлена тим, що орендар заперечував факт наявності права власності ТОВ «Олімп» на передане в оренду приміщення, посилаючись на наявність спору, що станом на дату такої відмови Апостоловським районним судом Дніпропетровської області, а відтак на спірні правовідносини поширюється ст. 392 ЦК України, що надає право позивачу, з огляду на невизнання його майнових прав відповідачем на нерухомість просити визнання такого права в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 12.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що 24.03.1993р. відбулися загальні збори робітників Зеленодольського будинку побуту (протокол №2 від 24.03.1993р.), які прийняли рішення щодо необхідності проведення реєстрації нового підприємства з метою почати самостійну діяльність.

На базі структурного підрозділу Зеленодольського Будинку побуту було створене Зеленодольське державне виробниче підприємство "Олімп-Сервіс" (Статут підприємства зареєстровано згідно розпорядження Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 31.03.1993р. №173/3) (а.с.69).

Рішенням Фонду Держаного майна в особі його представництва в Апостолівському районі від 21.07.1995р. №6 було зареєстровано товариство покупців - працівників державного виробничого підприємства "Олімп-Сервіс".

Товариству покупців 21.07.1995р. Фондом держмайна України було видано свідоцтво про державну реєстрацію №4.

28.08.1995р. товариством покупців-працівниками Державного виробничого підприємства "Олімп-Сервіс" (покупець) з представництвом Фонду державного майна в Апостолівському районі (продавець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця державне майно цілісного майнового комплексу Державного виробничого підприємства, яке знаходиться за адресою: м. Зеленодольськ, вул. Енергетична,13.

Майно придбане за договором купівлі-продажу від 28.08.1995р. передане покупцю за актом приймання-передачі майна державного підприємства від 29.12.1995р.

Згідно з наказом представництва Фонду державного майна в Апостолівському районі №20 від 05.01.1996р. зареєстровано свідоцтво про власність №5 від 05.01.1996р.

Рішенням виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 18.03.2009р. №64/2-2.3 будинку побуту присвоєно нову поштову адресу - м. Зеленодольськ, вул. Енергетична,17-В.

01.01.1997р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віконт" (орендар) укладено договір №01 оренди приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення площею 89,89 м2 за адресою: м. Зеленодольськ, вул. Енергетична,15 (п.1.1. договору).

Орендар вступає в строкове платне користування приміщенням з моменту підписання сторонами договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору передача приміщень здійснюється протягом 10 (десяти днів) після підписання договору по акту приймання-передачі його в оренду. Акт приймання-передачі є невід'ємною частиною договору (Додаток №2). Обов'язок орендодавця передати орендарю за актом приймання-передачі орендовані приміщення передбачений і підпунктом а) пункту 3.2. договору.

На виконання умов п.п.2.2., 3.2. договору оренди сторони склали та підписали акт приймання-передачі в оренду приміщення міського Будинку побуту площею 89,9 м2 для розміщення виробничої ділянки у відповідності до договору оренди (а.с.24).

01.01.1998р. між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до договору оренди №01 від 01.01.1997р., згідно з якою відповідачу було додатково передано в оренду приміщення площею 25 кв.м., у зв'язку з чим загальна площа орендованих приміщень складає 114,89грн. кв.м. (а.с.36).

Орендар не є власником орендованих приміщень, не має права продажу, відчуження, застави, передачі третім особам (п.2.3. договору).

Порядок проведення взаєморозрахунків за користування орендованим приміщенням передбачено розділом ІV договору.

Відповідно до п.4.1. договору орендна плата встановлюється у відповідності з угодою про договірну ціну (Додаток №3), яка є невід'ємною частиною договору.

Протоколом узгодження орендної плати від 01.01.1997р. плата за користування приміщенням встановлена у розмірі 120,00грн. (а.с.32).

Додатковою угодою б/н від 01.01.1998р. орендна плата встановлена в розмірі 160,00грн., додатковою угодою від 01.11.2004р. орендна плата встановлена в розмірі 500,00грн. Зі змісту цієї угоди вбачається, що сторони встановили орендну плату у розмірі 500,00грн. на період дії додаткової угоди, а саме: з 01.11.2004р. по 01.11.2005р., тобто на рік, інших застережень щодо орендної плати в договорі не зазначено.

Нарахування і виплата належних орендодавцю сум проводиться на підставі виставленого орендодавцем рахунку за кожні наступні три місяці, якщо інше не погоджено в письмовій формі. Оплата може бути проведена послугами, товаром або в іншій погодженій формі. Кінцевий розрахунок по всім платежам проводиться сторонами після закінчення трьох місяців на підставі акту звіряння між сторонами. У випадку закінчення дії договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної здачі орендованих приміщень (п.п.4.2.- 4.4.договору).

Також, пунктом 5.1. договору передбачена відповідальність орендаря за порушення строків платежу за оренду у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (включаючи день плати).

Відповідно до п.7.1. договору договір діє з 01.01.1997р. по 31.12.1997р. Договір вступає в силу з моменту його підписання.

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження. За відсутності заяви однієї із сторін за три місяці до закінчення строку дії договору договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором до моменту закінчення строку його дії (п.7.4. договору оренди).

В подальшому строк дії договору оренди було продовжено додатковими угодами від 01.01.1998р. - на період з 01.01.1997р. по 31.12.2000р. (а.с.33), від 01.01.2001р. - на період з 01.01.2001р. по 31.12.2002р. (а.с.34), від 03.01.2003р. - на період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. (а.с.35), від 03.01.2004р. - на період з 03.01.2004р. по 31.12.2004р. (а.с.36), від 01.11.2004р. - на період з 01.11.2004р. по 01.11.2005р. (а.с.37).

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, останній строк, на який сторони продовжили дію договору оренди становить один рік. Після закінчення строку дії договору, встановленого додатковою угодою від 01.11.2004р. до договору оренди, відповідач продовжував користуватися орендованим майном, проти чого позивач не заперечував.

З урахуванням положень ст. 764 ЦК України та за відсутності заперечень наймодавця щодо припинення дії договору оренди, договір оренди продовжив свою дію на строк: з 01.11.2005р. по 01.11.2006р., по 01.11.2007р., по 01.11.2008р., по 01.11.2009р.

Листом від 05.11.2009р., вих. №15, відповідача було повідомлено про відмову від продовження дії договору оренди на новий термін та обов'язок відповідача звільнити приміщення в строк до 05.02.2010р. (т.1, а.с.66). Лист - відмову від договору отримано відповідачем 12.11.2009р. (т.1, а.с.68).

В строк, зазначений позивачем у листі-повідомленні про припинення дії договору відповідач орендоване приміщення не повернув.

Листом від 16.02.2011р. за вих. №12/2011 відповідачу повторно направлена вимога про звільнення та повернення орендованого приміщення. Листом від 19.02.2011р. відповідач повідомив позивача, що для виконання його вимог просить направити на його адресу копію права власності на нерухомість, що знаходиться за адресою: м. Зеленодольск, вул. Енергетична, буд. 17-В та копію договору оренди, який ПП «Віконт» заключав з ТОВ «Олімп» (т.1 а.с.67).

Позивач, звертаючись з позовною заявою до суду, зазначив, що відповідач не своєчасно сплачує орендну плату за користування орендованим приміщенням та після припинення дії договору не повернув орендоване майно позивачу, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 11 000,00грн. за період з 01.01.2008р. по жовтень 2009 року включно (22міс. х 500грн.) та неустойку у розмірі 46 000,00грн. за 1 місяць 2009р. - 1000,00грн., 12 місяців 2010р. - 12 000,00грн., 12 місяців 2011р. - 12 000,00грн., 11 місяців 2012р. 11 000,00 грн.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на умови договору щодо строку оплати орендної плати (п.п.4.2.-4.4. договору), строк оплати за період з січня 2008 року по жовтень 2009 року включно, є таким, що настав.

Згідно наданих позивачем до матеріалів справи банківських виписок (а.с.40-65) відповідачем у 2008 році на виконання умов спірного договору оренди сплачено 6500,00грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з огляду на умови додаткової угоди від 01.11.2004р., якою розмір орендної плати сторони встановили не на місяць, а на рік в розмірі 500,00грн., у відповідача існує переплата, тобто відсутня заборгованість за спірний період зі сплати орендної плати.

Відповідно до статей 256,257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки відповідач у відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України заявив про застосування позовної давності та враховуючи дату звернення позивача з позовом до суду - 09.07.2013р., господарським судом правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з січня 2008 року по жовтень 2009 року.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У випадку розірвання договору або закінчення строку його дії орендар повертає орендоване майно протягом одного місяця з моменту виникнення підстав для розірвання договору. Передача приміщень здійснюється шляхом підписання акта приймання-передачі приміщення (п.6.1 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що з урахуванням наданих позивачем банківських виписок щодо сплати орендної плати відповідачем сплачена орендна плата у більшому розмірі, ніж встановлено договором, а відтак, вимога, про стягнення подвійної орендної плати в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України задоволенню не підлягає, як заявлена безпідставно.

Також господарським судом правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Зеленодольск, вул. Енергетична, буд. 17-В, виходячи з наступного.

Позивач, звертаючись з позовними вимогами про визнання права власності на нежитлову будівлю на підставі ст. 392 ЦК України, разом з тим в позовній заяві конкретних обставин, що слугують підставою для застосування вказаної норми закону, не зазначив.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому в статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність певних дій відповідачів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (згідно приписів законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно з вимогами статті 392 Цивільного кодексу України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду і до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення наявного у позивача права, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу, тобто ті, які свідчать про порушення або оспорення існуючого права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звільнив спірне приміщення, орендоване ним згідно договору оренди, в листопаді 2012р. і до подачі позову 09.07.2013р. будь-яких дій, спрямованих на порушення або оспорення права позивача на будівлю за адресою: м. Зеленодольск, вул. Енергетична, буд. 17-В, не здійснював.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що він претензій щодо права власності позивача на спірну будівлю не заявляв, а в своєму листі від 16.02.2011р. ( на який посилається позивач - т.1, а.с.67) лише просив надати йому копію документа про власність на будівлю за адресою: м. Зеленодольск, вул. Енергетична, буд. 17-В, договору оренди з ним, відповідачем, як орендатором.

Таким чином, позивач, звертаючись з позовом про визнання за ним права власності на об'єкт нерухомості, в порушення наведених норм, не надав суду жодних належних доказів порушення або оспорення його права власності на це майно відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність дій відповідача, які свідчили б про наявність у позивача підстав для звернення до суду з позовом у порядку статті 392 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про необгрунтованість застосування строку позовної давності та визнання відповідачем боргу відповідно до угоди від 24.11.2012р. (т.1, а.с. 147), не приймаються до уваги, оскільки відповідач у зазначеній угоді вказав на те, що він оспорює факт наявності заборгованості по орендній платі (період з 01.01.2008р. по 13.11.2009р.) та фактичне використання приміщення з 13.11.2009р. по 01.12.2012р.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2014р. у справі №904/5271/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Постанова виготовлена в повному обсязі 14.01.2015 року.