Рішення № 42292675, 12.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27268/14 12.01.15Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»доАграрного фондупростягнення 4887 грн. 63 коп.Представники сторін:

від позивача: Козій І.П. - представник за довіреністю № 238 від 11.12.2014;

від відповідача: Пронін О.А. - представник за довіреністю № 432 від 05.01.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» з вимогами до Аграрного фонду про стягнення 4887 грн. 63 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» та відповідачем Договору складського зберігання зерна № 40/11 від 08.04.2011, не здійснив оплату за отримані послуги зі складського зберігання зерна, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4887 грн. 63 коп. Зважаючи на те, що 29.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» та позивачем укладено Договір 453-05/14 про відступлення права вимоги, у останнього виникло право вимагати від відповідача сплати заборгованості за Договором складського зберігання зерна № 40/11 від 08.04.2011 в розмірі 4887 грн. 63 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27268/14 та справу призначено до розгляду на 12.01.2015.

12.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

12.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач фактично визнав заборгованість в розмірі 4887 грн. 63 коп., втім зазначив, що не може її сплатити у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

У судовому засіданні 12.01.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.01.2015 надав усні пояснення по суті спору; позов визнав.

У судовому засіданні 12.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) укладено Договір складського зберігання зерна № 40/11 (Договір), відповідно до умов якого поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому договором та законодавством.

Відповідно до п. 3.1.5 Договору, зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання. У разі видачі простого або подвійного складського свідоцтва зерновий склад здійснює страхування зерна від ризиків випадкової загибелі, знищення, нестачі, пошкодження та втрат за дорученням і за рахунок коштів поклажодавця.

Згідно з п. 3.3.2 Договору, поклажодавець зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку, визначеному підпунктом 3.1.4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Відшкодування витрат по зберіганню зернового складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що розмір відшкодування витрат за зберігання за одну тонну за тридцять календарних днів становить 17,50 грн., разом з ПДВ.

Згідно з п. 4.4 Договору, поклажодавець відшкодовує витрати зі зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором складського зберігання.

У відповідності до частини 3 та 4 статті 297 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статтею 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» було прийнято на зберігання від Аграрного фонду зерно, що підтверджується наявними в матеріалах справи складськими квитанціями № 1531 від 30.11.2011 та № 63 від 06.08.2012.

Відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Судом встановлено, що за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» були надані послуги зі зберігання зерна на загальну суму 4887 грн. 63 коп., що підтверджується розрахунком обсягів за зберігання об'єктів державного цінового регулювання за серпень 2014 року на суму 4887 грн. 63 коп. та актом виконаних робіт на суму 4887 грн. 63 коп., який залишився несплаченим відповідачем, що також не заперечується останнім.

Суд зазначає, що вказаний акт виконаних робіт на суму 4887 грн. 63 коп. не підписаний відповідачем, однак зважаючи на відсутність доказів в підтвердження факту повернення зерна зберігачем у період з 01.08.2014 по 31.08.2014 та письмові пояснення відповідача, що він отримав вказаний акт, однак не передав його для оплати у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, суд приходить до висновку, що послуги за актом виконаних робіт за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 на суму 4887 грн. 63 коп. були надані позивачем та прийнятими відповідачем.

29.10.2014 між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» (первісний кредитор) укладено Договір 453-05/14 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за Договором складського зберігання зерна № 40/11 від 08.04.2011, укладеним між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до п. 2.2 Договору 453-05/14 про відступлення права вимоги від 29.10.2014, під зобов'язаннями боржника розуміється грошовий борг (грошове зобов'язання) у сумі 4887 грн. 63 коп., що виник на підставі основного договору.

Згідно з п. 2.3 Договору 453-05/14 про відступлення права вимоги від 29.10.2014, новий кредитор займає місце первісного кредитора в праві вимоги до боржника, що виникло з основного договору, в обсязі на суму 4887 грн. 63 коп.

Пунктом 2.3.4 Договору 453-05/14 про відступлення права вимоги від 29.10.2014 сторони встановили, що на дату укладення даного договору строк виконання грошових зобов'язань боржником за договором складського зберігання зерна № 40/11 від 08.04.2011 настав.

Згідно з п. 4.2 Договору 453-05/14 про відступлення права вимоги від 29.10.2014, первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим Договором протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності цим Договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов п. 4.2 Договору 453-05/14 про відступлення права вимоги від 29.10.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» надало відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги від 29.10.2014, що підтверджується вхідним реєстраційним штампом Аграрного фонду № 3158 від 30.10.2014.

30.10.2014 Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» звернулось до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 66469 грн. 09 коп. (в т.ч. 4887 грн. 63 коп. за Договором складського зберігання зерна № 40/11 від 08.04.2011), в якій просило Аграрний фонд сплатити заборгованість протягом семи днів з дня отримання вимоги.

З огляду на те, що сторонами в Договорі складського зберігання зерна № 40/11 від 08.04.2011 не погоджено строк оплати за послуги зі зберігання зерна, суд приходить до висновку про необхідність застосування положень норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що вказана вимога була отримана відповідачем 30.10.2014, що підтверджується вхідним реєстраційним штампом Аграрного фонду № 3162 від 30.10.2014, у зв'язку з чим свій обов'язок зі сплати заборгованості відповідач мав виконати в строк до 06.11.2014 (включно).

Втім, відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 41-07/1830 від 10.11.2014, в якому визнав заборгованість, але повідомив про неможливість її погашення у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги зі складського зберігання зерна за Договором складського зберігання зерна № 40/11 від 08.04.2011 підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечуються, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» до Аграрного фонду про стягнення 4887 грн. 63 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 38926880) грошові кошти в розмірі 4887 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 63 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 14.01.2015

Суддя І.М. Отрош