Ухвала суду № 42292182, 11.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/53013/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Юрченко В.П.

Суддів Блажівської Н.Є.

Моторного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014

у справі № 818/733/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 р. , яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко"до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000612203, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на 3354441,25 грн., у тому числі - 2683553 грн. за основним платежем та 670888 грн. 25 коп. за штрафними санкціями; № 0000622203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1020619,00 грн. за серпень 2013р.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з придбання продукції та подальшої реалізації на експорт за період з жовтень-грудень 2012р. та січень-серпень 2013р., про що було складено акт №583/2203/14005202/71 від 20.02.2014р., за наслідками якого прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000612203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3354441,25 грн., у тому числі - 2683553 грн. за основним платежем та 670888 грн. 25 коп. за штрафними санкціями; № 0000622203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1020619,00 грн. за серпень 2013р.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень зазначено порушення позивачем вимог: п.п. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.п.198.1, 198.3. ст. 198 п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

Підставою для такого висновку в акті перевірки зазначено, що реальні (фактичні) витрати ТОВ "БВК компанія "Федорченко", понесені у зв'язку з придбанням сантехнічних виробів, титану діоксиду пігментного та яловичини замороженої І категорії та охолодженої І категорії на 3284 982 грн. більші, ніж розмір обсягу реалізації. В результаті чого дані операції є збитковими, не спрямовані на отримання доходу, та не пов'язані з господарською діяльністю, крім того, сума збитків позивача дорівнює сумі податку на додану вартість (ПДВ), сплаченого позивачем при придбанні експортованих товарів на внутрішньому ринку України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі договору поставки № 38 від 25.02.2013р. позивачем було придбано у ТОВ "Укрсанліт" сантехнічну продукцію на загальну суму 3368279,50 грн., в т.ч. ПДВ 561379,92 грн., та в подальшому її реалізовано на експорт: ТОВ "СанТоргСюз" (м.Москва, РФ), ТОВ ТБ "Санторгсоюз" (м. Москва, РФ), ТОВ "Сантехническая компания АКИ" (м. Воронеж, РФ).Всього загальна сума доходу від експорту 2756556,81 грн. без ПДВ.

Також позивачем придбано у ТОВ "Продекспортгруп" титан діоксид пігментний на загальну суму 2630000,00 грн., в т.ч. ПДВ 438333,33 грн., який реалізовано на експорт за контрактом № 003/2013 від 11.03.2013р., укладеним з ТОВ "Один" (Курська обл., м.Суджа, РФ) на загальну суму 2354249,10 грн. без ПДВ.

Також позивач придбав у ПАТ "Конотопм'ясо" м'ясну продукцію на загальну суму 15188820,00 грн., в т.ч. ПДВ 2531470,00 грн., яка реалізована на експорт через комісіонера ПП "Комерційна фірма "Агроексім" на загальну суму 14088549,52 грн. без ПДВ.

Суди встановили, що позивачем від реалізації на експорт товару було отримано дохід у сумі 19359243,24 грн., що підтверджується видатковими, податковими накладними.

Реалізація товару підтверджується вантажно-митними деклараціями, міжнародними транспортними накладними, актами виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними.

Тобто, позивачем було придбано товару за перевірений період на загальну суму 21187099,50 грн., в т.ч. ПДВ 3531183,25 грн., та понесено супутні витрати на експорт товару на загальну суму 1102459,50 грн., в т.ч. ПДВ 172515,98 грн. Сума без ПДВ 929943,52 грн.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що сума коштів від реалізованого товару становить 19359243,24 грн. без ПДВ, тобто, дохід позивача від експортних операцій склав 19359243,24 грн. Прибуток склав 773383,47 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, та вважає, що судами повно та всебічно встановлено всі обставини по справі та прийнято правильні рішення по суті заявленого позову, враховуючи наступне.

Згідно з п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.п. 198.6 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, позивачем надано належні та необхідні докази, які свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, та в судовому засідання знайшло своє підтвердження, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту. Суди попередніх інстанцій не встановили жодних порушень щодо якості первинних документів.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу. Підпунктом 139.1.6 ст. 139 зазначеного кодексу передбачено, що до складу витрат не включаються суми податку на прибуток, податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість при експорті товарів не виникають. Також суди зробили юридично вірний висновок про відсутність збитків при здійснені господарських операцій позивачем.

Доводи касаційної скарги відповідача, що діяльність з експорту товарів є нетиповою діяльністю для позивача, спростовуються випискою з Єдиного державного реєстру, про право позивача займатись діяльністю класу 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 у справі № 818/733/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.П. Юрченко Судді(підпис)Н.Є.Блажівська (підпис)О.А.Моторний