Ухвала суду № 42292152, 11.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/61369/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Моторного О.А., Юрченко В.П.,за участю секретаря Луцак А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від13 листопада 2013 року

у справі № 804/7224/13-а

за позовом Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування

великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод

«Карат»

про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі також - позивач, ДПІ) звернулась до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Карат» (надалі також - відповідач, ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Карат»), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила прийняти рішення, яким зобов'язати товариство здійснити нарахування та сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 45 275 грн., з яких сума основного зобов'язання складає 36 220 грн. та суму штрафних санкцій - 9 055 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено частково зобов'язано ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Карат» здійснити нарахування та сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36 220 грн. В задоволені іншої частини позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року апеляційні скарги ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Карат» та ДПІ залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі та переглядаючи судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що рішення попередніх судових інстанцій не оскаржуються відповідачем в частині задоволених позовних вимог і з урахуванням положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ за результатами проведеної перевірки ТОВ «ЛГЗ Карат» складено акт перевірки від 12 лютого 2013 року № 88/23-0/25524359, в якому зроблено висновок про порушення відповідачем вимог підпункту 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України шляхом заниження доходів отриманих від реалізації готової продукції особі, яка не є платником податку на прибуток, на суму 172 467,72 грн., та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2013 року №000005230, яким відповідачу було збільшено сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 45 275,0грн., з яких 36 220,0грн за основним платежем та 9 055,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, на час звернення позивача до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 45275 грн., з яких 36 220,0 грн. за основним платежем та 9 055,0 грн. за штрафними санкціями, відповідачем грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 26 лютого 2013 року №000005230 сплачено не було і оскаржувалося відповідачем у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції закону на час звернення позивача до суду з позовною заявою та розгляду судом першої інстанції справи) у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Тобто, у випадку не згоди платника податків із застосування до нього звичайних цін чи просто несплати суми зобов'язань за податковим повідомленням рішенням, керівник ДПІ мав звертатись до суду із відповідним позовом.

Водночас розмір позовних вимог міг включати лише податкове зобов'язання, за виключенням штрафу.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Звертаючись до суду, податковий орган заявив вимогу про зобов'язання платника податків нарахувати та оплатити штрафну (фінансову) санкцію в сумі 9 055 грн., що не передбачено наведеними положеннями податкового законодавства, так як на платника податків у судовому порядку може бути покладений обов'язок лише по нарахуванню та оплаті податкового зобов'язання.

З урахуванням наведеного, попередні судові інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій, прийшли до обґрунтованого висновку.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від13 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: О.А. Моторний

В.П. Юрченко