Ухвала суду № 42292149, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/37592/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Цвіркуна Ю.І., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській областіна постановуЧеркаського окружного адміністративного суду від 24.04.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 у справі №2а/2370/914/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант+К»доДержавної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант+К» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області від 22.02.2012 №0000742301 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 345716,66 грн. та застосовані в цій частині штрафні (фінансові) санкції в розмірі 81880,73 грн., загалом в сумі 427597,39 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014, вказаний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012 №0000742301.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Черкаси проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 18.08.2011 №2115/23-2/14207584.

За висновками акту перевіркою, серед іншого, встановлені наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства: підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.2, 4.3, 4.5 статті 4, підпунктів 7.3.1, 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 376847,00 грн., та завищення за лютий 2010 року в сумі 10397 грн.

Підставою для висновків про заниження податку на додану вартість стали операції позивача зі списання паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом, які не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю товариства та, як наслідок, є використаними фізичними особами для власних потреб. Також, завищено податковий кредит з податку на додану вартість при здійсненні витрат згідно касових чеків та готельних рахунків, що не пов'язані з діяльністю підприємства (відсутнє документальне підтвердження характеру понесених витрат, відсутні первинні документи), що є використанням цих витрат фізичними особами для власних потреб.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 №0003212301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 376847,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 89589,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження наведеного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДПС України від 10.01.2012 №452/6/10-2315 його скасовано та винесено нове податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012 №0000742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 372641,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 88537, 00 грн., що загалом становить 461178,00 грн.

Позивач в зв'язку з частковим визнанням грошового зобов'язання з податку на додану вартість сплатив до Державного бюджету суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 26924,34 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6656,27 грн. (всього 33580,61 грн.).

Судами також встановлено, що порядок використання коштів наданих на відрядження працівникам та віднесення до складу валових витрат 50% вартості паливно-мастильних матеріалів були предметом розгляду в справах №2а/2370/273/2012, №2а/2370/903/2012 (№823/2713/13-а) та одночасно є складовою частини порушень, які стали причиною для визначення грошових сум у спірному податковому повідомленні-рішенні від 22.02.2012 №0007423011 у даній справі.

При цьому, у справі №2а/2370/273/2012 Київським апеляційним адміністративним судом 14.11.2013 прийнято рішення про задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2011 №0003222301, мотивоване тим, що в матеріалах справи містяться накази про відрядження та авансові звіти за підписом керівника, які підтверджують доцільність витрат на відрядження, а тому застосування податковим органом штрафних санкцій є безпідставним. А у справі №2а/2370/903/2012 (№823/2713/13-а) постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2010, відмовлено у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 №0000732301.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач зависив податковий кредит на суму податку на додану вартість при здійсненні витрат в частині використання коштів, наданих працівникам на службові відрядження, та при списанні 50% вартості паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом, однак, враховуючи, що правомірність формування позивачем даних податкового обліку при здійсненні витрат на відрядження та списанні вартості паливно-мастильних матеріалів одночасно була предметом розгляду в інших справах, а також приймаючи до уваги, що неможливо виокремити та розмежувати донараховані суми податків за різні порушення, які є складовою частиною оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак є підстави для скасування спірного рішення в цілому.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість стали декілька виявлених податковим органом порушень позивачем податкового законодавства, і відповідно кожен з окремих епізодів є складовою загальної суми оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Юридична оцінка встановлених судами обставин свідчить, як про завищення позивачем податкового кредиту, так і про обґрунтованість віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Разом з тим, у поданих відповідачем до суду поясненнях (вх.8959/2012/2а/2370/914/2012 від 18.05.2012) вказано, що відповідно до розрахунку штрафних санкцій загальна сума нарахування податку на додану вартість та розмір штрафних фікцій включає в себе загальну суму донарахувань, з урахуванням заниження та завищення податку на додану вартість за весь перевіряємий період, тому дані суми неможливо розмежувати.

У свою чергу, згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно в ході розгляду спору може бути, як підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків таким податковим повідомленням-рішенням, так і встановлено незаконність рішення суб'єкта владних повноважень.

Наслідком встановлення судом відповідності чи невідповідності рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта законним або протиправним, при умові, якщо є можливість ідентифікувати, виокремити та назвати таку невідповідність чи відповідність. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач вказує на неможливість розмежувати загальну суму донарахувань на окремі суми за видами правопорушення, суд позбавлений можливості перевірити та встановити наявність чи відсутність порушень позивачем податкового або іншого законодавства.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість цього інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення в оспорюваній частині є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню в цілому.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Н.Є.Блажівська Ю.І.Цвіркун