Ухвала суду № 42289822, 17.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3111/14 Справа № 201/13910/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Черновськой Г. В. Доповідач - Михайловська С.Ю.

Категорія 9

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Михайловської С.Ю.

Суддів - Пономарь З.М., Красвітної Т.П.

При секретарі - Жидковій Г.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення коштів, відшкодуванням моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення коштів, відшкодуванням моральної шкоди, задоволені частково.

Вилучено з чужого незаконного володіння - ПАТ КБ «ПриватБанк», автомобіль Mitsubishi L 200, 2007 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, д/н НОМЕР_1 та повернуто даний автомобіль ОСОБА_2.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральцої шкоди 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позову - відмовлено.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови їй в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача встановив, що на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2013 року по цивільній справі № 201/2695/13-ц судом був виданий виконавчий лист щодо зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 автомобіль Mitsubishi L 200, 2007 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, д/н НОМЕР_1, та державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ постановою ВП № 39177341 від 17 жовтня 2013 року відкрито відповідне виконавче провадження, що підтверджується матеріалами справи.

Також судом було встановлено, що у зв'язку з ухиленням ПАТ КБ «Приватбанк» від виконання судового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня2013 року по цивільній справі № 201/2695/13-ц державний виконавець Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ 17 жовтня 2013 року звернувся до правоохоронних органів з поданням щодо проведення досудового розслідування за вказаним фактом умисного ухилення від виконання судового рішення, та було винесено постанову ВП № 39177341 від 17 жовтня 2013 року про закінчення виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2013 року, 01 червня 2013 року, 01 липня 2013 року та 01 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені чотири договори без номера, за умовами якого ОСОБА_2 орендувала у ОСОБА_3 автомобіль ГАЗ 330202 СПГ, д/н НОМЕР_3, за що позивачем було сплачено за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року 254 800,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги позивача до відповідача щодо вилучення з незаконного володіння ПАТ КБ «Приватбанк» автомобіля Mitsubishi L 200, 2007 року пуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, д/н НОМЕР_1 та повернення його ш ОСОБА_2, приймаючи до уваги судове рішення від 09 квітня 2013 року, а також те, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт умисного ухилення відповідача від виконання вказаного судового рішення, суд дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог в цій частині та задовольнив їх.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про відшкодування майнової шкоди суд врахував рекомендації пленуму Верховного суду України в пунктах 2, 3 «Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоду» від 27 березня 1992 року № 6 (зі змінами та доповненнями), в яких роз'яснено, що розглядаючи позови про шкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним.

Приймаючи до уваги, що позивачем не було надано суду доказів на

підтвердження використання нею спірного автомобіля у веденні господарської діяльності,

тобто перебування автомобіля на балансі відповідного підприємства, внаслідок чого відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо неповернення автомобіля та орендою позивачем іншого автомобіля, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд врахував роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про вдшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5), згідно з яким ця шкода визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що діями відповідача, внаслідок яких позивач була позбавлена можливості користуватися належною їй власністю, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у втраті душевного спокою, перебуванні у стані стресу, за таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнув з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000, 00 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст.ст. 387, 1212, 1213 ЦК України ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Довід апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Довід зазначеній в апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» про порушення судом норм матеріального та процесуального права, безпідставний, оскільки таких порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли потягнути скасування правильного по суті рішення, колегією суддів не встановлено.

Довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом норм матеріального та процесуального права, безпідставний, оскільки таких порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли потягнути скасування правильного по суті рішення, колегією суддів не встановлено.

Довід зазначений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Судді :