| м. Харків Колегія суддів Харківського апеляційного
адміністративного суду у складі Головуючого судді: Філатова Ю.М. Суддів: Водолажської Н.С. , Мінаєвої О.М. за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні
Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на постанову Харківський окружний адміністративний
суд від 14.07.2008р. по справі № 2-а-4125/08 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 за участю ОСОБА_3 про
визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИЛА: Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом визнання
нечинними податкових повідомлень - рішень № 0001292310/0 від 18 вересня 2006
року та № 0000161620/0 від 27 червня 2007 року та стягнення (відшкодування) з Державного ч
бюджету України заборгованості по податку на додану вартість в розмірі: за
червень 2006 року - 750001 гривень; за липень 2006 року - 310355 гривень; за
серпень 2006 року - 300074 гривень; за вересень 2006 року - 96854 гривень. Постановою Харківського окружного адміністративного суду
від 14.07.2008р. по справі №2-а-4125/08 позов був задоволений. Не погоджуючись з постановою Харківського окружного
адміністративного суду від 14.07.2008р. по справі №2-а-4125/08 відповідач,
ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову
постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав
вимоги апеляційної скарги. Позивач вважає, що постанова Харківського окружного
адміністративного суду від 14.07.2008р. по справі №2-а-4125/08 прийнята у
відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування
відсутні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю -
доповідача, прокурора та представників сторін колегія суддів встановила, що за
наслідками господарської діяльності за червень 2006 року позивачем надано до
ОСОБА_2 податкову декларацію з податку на додану вартість (20 липня 2006 року №
31704), в якій зазначено суму податку на додану вартість, згідно з якою
підприємством задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку
в сумі 700001 грн., декларація за липень 2006 року (21 серпня 2006 року №
37742), згідно з якою підприємством задекларовано бюджетне відшкодування на
рахунок платника у банку в сумі 349988 грн., декларація за серпень 2006 року
(20 вересня 2006 року № 40083), згідно з якою підприємством задекларовано
бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 349992 грн.,
декларація за вересень 2006 року (20 жовтня 2006 року 48282), згідно з якою
підприємством задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку
в сумі 96854 грн. За результатами розгляду декларації по ПДВ за червень
2006 року ОСОБА_2 була проведена позапланова документальна перевірка з питань
достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,
про що складений акт перевірки № 445/23-504 від 08 вересня 2006 року. На
підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення №
0001292310/0 від 18 вересня 2006 року, яким встановлено порушення з боку
позивача п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.. 7 Закону України «Про податок на додану
вартість» та зменшено суму відшкодування на 500008 грн. Крім цього ОСОБА_2 була проведена невиїзна документальна перевірка з питань
достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану
вартість на рахунок платника у банку за червень - вересень 2006 року, про що
було складено акт перевірки № 1413/16-204/32031045 від 21 червня 2007 року. В
акті перевірки зазначено порушення з боку позивача п. 1.8. ст. 1 та п.п. 7.7.7
п. 7.7 статті 7 Закону України «Про ПДВ». На підставі акту перевірки
Начальником ОСОБА_2 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000161620/0
від 27 червня 2007 року, яким зменшено суму заявленого до відшкодування податку
на додану вартість за: червень 2006 року - 249993 гривні; липень 2006 року -
310355 гривень; ^ і серпень 2006 року - 300074 гривні; вересень 2006 року -
96854 гривні. Слід зазначити, що акт перевірки № 1413/16-204/32031045
від 21 червня 2007 року складений більше ніж через вісім місяців після
складання попередніх актів перевірок правильності відшкодування сум ПДВ за той
самий період. В акті перевірки № 1413/16-204/32031045 від 21 червня
2007 року встановлено, що в зазначені періоди розрахунки за ТМЦ позивач
проводив у грошовій формі, в тому числі сплативши у складі вартості товару
податок на додану вартість. Однак, як зазначено в акті перевірки, жодним з
основних постачальників товару та самим підприємством не нараховане та не
сплачено до бюджету податок на додану вартість. В актах перевірки перераховані документи, які досліджувались
перевіряючими при проведенні перевірки, а саме: статутні документи, податкові
декларації з податку на додану вартість, результати зустрічних перевірок,
отриманих від інших ОСОБА_2, інші документи, наявні в податковому органі. За наслідками перевірки перевіряючи дійшли висновку, що
позивач відповідно п.1.8 ст.1, п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" немає права на отримання відшкодування через
відсутність надмірної сплати ПДВ до державного бюджету. Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення
апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного. Правомірним є посилання суду першої інстанції на те, що
1-м відповідачем без достатніх на те підстав складений акт перевірки №
1413/16-204/32031045 від 21 червня 2007 року та прийнято податкове повідомлення
- рішення № 0000161620/0 від 27 червня 2007 року. Згідно з п.п.7.7.1. Закону України «Про ПДВ» сума
податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному
відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання
звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного
податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з
підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового
боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі
розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -
зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.4. Закону України «Про ПДВ»
платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та
прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає
відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої
повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій
декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання
декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України
копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення
реєстру податкових декларацій у розрізі платників. Отже позовні
вимоги в частині стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з ПДВ за
червень - вересень 2006 року обґрунтовані і підлягають задоволенню. До матеріалів справи приєднані копії податкових накладних, які повністю
відповідають вимогам п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ». При розгляді
справи у суді апеляційної інстанції представниками ОСОБА_2 не заперечувалось,
що до складу податкового кредиту за червень - вересень 2006 року позивачем
включені суми, що повністю підтверджені податковими накладними, копії яких
надані до матеріалів справи. Також був підтверджений факт проведення позивачем
платежів по господарським операціям з контрагентами у безготівковій формі із
визначенням у платіжних документах окремим рядком сум податку на додану
вартість. До матеріалів справи приєднані платіжні доручення про
проведення розрахунку з постачальниками товарів у звітних періодах грошовими
коштами. Матеріали справи підтверджують правильність формування суми податкового
кредиту у червні - вересні 2006 року. 1-м відповідачем також не заперечується
правомірність формування розміру податкового кредиту позивачем у червні -
вересні 2006 року. В обґрунтування своїх вимог, викладених в апеляційній
скарзі, ОСОБА_2 у Ленінському районі посилається на п.1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану
вартість", який визначає, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у
випадках, визначених ним Законом. Проте, зазначений пункт дає загальне поняття «бюджетне
відшкодування» і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює
порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм
цього Закону. Крім того, п. 1.8. ст. 1 Закону «Про ПДВ» не вказує на те, що
кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його
контрагентами. Спеціальною нормою Закону України "Про податок на додану вартість", яка
регулює зазначені питання, є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який
передбачає, що сума податку, котра підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету
або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового
зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого
звітного податкового періоду. При цьому така різниця обраховується у
податковому обліку конкретного платника податку без урахування виконання
податкових зобов'язань його партнерами по угодам. На підставі п. 7.7.4 статті 7
Закону України «Про ПДВ» платник податку, який має право на одержання
бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми
бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову
декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування,
яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в
п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу
Державного * казначейства України копію декларації, з відміткою податкового
органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі
платників. Із аналізу наведених норм Закону України «Про ПДВ"
вбачається, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності
визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. Згідно з ст. 61 Конституції України, положення якої є
нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний
характер. Тому несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум ПДВ
не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для
притягнення його до відповідальності у
вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування. Відповідно до положень статті 67 Конституції України
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене
законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України). Законодавство України, зокрема й Закон України "Про
податок на додану вартість", не встановлюють обов'язки покупця сплачувати
ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою
особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на
додану вартість» сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є
податковим зобов'язанням продавця товару, тому саме продавець товару несе
обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Таким чином несплата податку продавцем (у тому числі в
разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не
впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України. Отже, податкові органи не можуть відмовляти у надання бюджетного
відшкодування податку на додану вартість позивачеві при несплаті цього податку
продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такої
відмови. Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного
судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень
суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого
рішення покладається на відповідача. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до
відповідей про проведення зустрічних перевірок постачальників товару, які
надані до матеріалів справи, постачальники товару позивачу включили до своїх
зобов'язань зобов'язання з ПДВ по податковим накладним, виданим на адресу
позивача. Відповідно до пунктів 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7
Закону протягом ЗО днів наступних за днем отримання податкової декларації,
податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну)
заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок
суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового
законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести
позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення
достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після
закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із
зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового
органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній
суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку
на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку
протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу. Відповідно до підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про ПДВ»,
право платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після
отримання податкової декларації податковим органом. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання 1-го відповідача на внутрішні
документи, розроблені та затверджені Державною податковою службою, відповідно
до яких (Накази "Щодо здійснення
ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ" від
12.11.2002р., № 538/ДСК «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю
відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особами» від
24.04.2003 року № 196/ДСК) рекомендується не надавати довідок органам
державного казначейства для проведення відшкодування без проведення зустрічних
перевірок платників податків, з якими вступав у взаємовідносини суб'єкт, що
вимагає відшкодування. Такі посилання є безпідставними, оскільки по - перше, зазначені накази не зареєстровані
в Міністерстві юстиції України; по-друге, податковим органам надано право здійснювати зустрічні, перевірки, але не проведення їх та
відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановленого
Законом України «Про ПДВ». Відповідно до статті 19 Конституції України державні
органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які
передбачені Конституцією України та законами. Статтею 2 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено
обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до
якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість". До компетенції державних податкових інспекцій
законодавством віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за
своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів,
податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з
обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів
стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків
(стаття 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»). Проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових
органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість
в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення
податковим органом перевірки платника податків не може продовжити визначений
законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану
вартість. Визначене законодавством право податкової служби на
проведення перевірок повинно реалізовуватись без порушення приписів Закону «Про
ПДВ». На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд
першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення
з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу
адміністративного судочинства, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення. Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 14.07.2008р. по справі № 2-а-4125/08 залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення
та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали
у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого
адміністративного суду України. | Головуючий суддя | (підпис) | Філатов Ю.М. | Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Мінаєва О.М. | | | ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: | Філатов Ю.М. Повний текст ухвали
виготовлений 16.03.2009 р.
Часті запитання
Який тип судового документу № 4228899 ?
Документ № 4228899 це Ухвала суду
Яка дата ухвалення судового документу № 4228899 ?
Дата ухвалення - 11.03.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4228899 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4228899 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 4228899, Харківський апеляційний адміністративний суд
Судове рішення № 4228899, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 11.03.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Ухвала суду.
На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Судове рішення № 4228899 відноситься до справи № 22-а-384/09
Це рішення відноситься до справи № 22-а-384/09. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
| | | | 
