Ухвала суду № 42286361, 13.01.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 128/3491/14-ц Провадження № 22-ц/772/145/2015Головуючий в суді першої інстанції Бондаренко О. І.Категорія 39Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

13 січня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом, та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, -

встановила:

ОСОБА_2 звернулася в районний суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

В обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, а спадкоємцями є вона, як дружина померлого, і його син від першого шлюбу - відповідач по справі ОСОБА_3 Оскільки останній не надавав допомоги й утримання батькові, який важко хворів та потребував його допомоги, просила усунути відповідача від права на спадкування після ОСОБА_4 за законом і визнати недійсним вже видане йому свідоцтво про право на спадину за законом.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просила скасувати рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_5 вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_6 і адвокат ОСОБА_7 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просять залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.01.2010 року в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області у віці 68 років помер ОСОБА_4 (а.с. 48).

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1.

Спадкоємцями зазначеного майна є син померлого - відповідач по справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 24.10.2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на свою 1/2 частку, та дружина померлого - позивач ОСОБА_2 (а.с. 11).

Статтями 202, 203 СК встановлено обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Отже для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вірно виходив з того, що незважаючи на наявність в спадкодавця ОСОБА_4 ряду захворювань, він до самої смерті не був лежачим і мав можливість себе обходити з допомогою позивачки ОСОБА_8, що підтверджено показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спадкодавець ОСОБА_4 не перебував в безпорадному стані.

Крім того, згідно з ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачкою та ї представником не було доведено того, що спадкодавець ОСОБА_4 потребував матеріальної допомоги чи утримання саме від свого сина, оскільки отримував пенсію, проживав разом з дружиною, яка під час хвороб його доглядала та надавала необхідну допомогу, що було встановлено в судовому засіданні з показів свідків.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а сам по собі факт відсутності спілкування між батьком і сином впродовж певного часу не може бути підставою для усунення останнього від права спадкування.

Згідно з статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням нор м матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.