Рішення № 42284216, 22.07.2014, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/1070/14-ц

Провадження № 2/280/468/14

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2014 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого-судді Пасічного Т.З.

при секретарі Сьомак Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "АПБ-Цегла" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він працював з 08.05.2013 року по 28.10.2013 року в ТОВ "АПБ-ЦЕГЛА", розташованому в с.Мамрин Коростишівського району, вул. Заводська, 22 на посаді пресувальника виробів будівельної кераміки. 28.10.2013 року його звільнено за згодою сторін. Станом на день звільнення підприємством ТОВ «АПБ-Цегла» не проведено повного розрахунку, а також існувала заборгованість по заробітній платі, яка була виплачена відповідачем лише 16.01.2014 року. Позивач вказав, що оскільки заробітну плату йому було сплачено не в день звільнення відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, а лише через 3 місяці, то він має право на компенсацію за непроведення своєчасного розрахунку за вказаний період. Також такими діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в докладанні додаткових зусиль для організації свого життя і яку оцінює в 1000 грн. Тому позивач просить стягнути розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 28.10.2013 року по 16.01.2014 року, який складає 9570 грн 58 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

В судове засідання 22.07.2014 року позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Устинова І.П. в судове засідання не з'явилася, надала суду письмові заперечення проти позову, в яких вказує на його необгрунтованість. Вказала, що з 28.10.2013 року були внесені зміни до графіку роботи підприємства та поетапно встановлено графік роботи на період низького рівня виробництва у зв'язку з сезонністю та режимом роботи: один робочий день на тиждень та одна година в зміну для окремих категорій працівників, в тому числі і щодо робітників транспортної дільниці водіїв автотранспортних засобів. Позивачем не доведено факт страждань та організації додаткових зусиль його життя, а також не доведена сума компенсації в розмірі 1000 грн. На адресу суду направила клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Суд, вивчивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивач з 08 травня 2013 року по 28 жовтня 2013 року працював на посаді пресувальника виробів будівельної кераміки у ТОВ «АПБ-Цегла», та наказом від 28.10.2013 року був звільнений з роботи за угодою сторін згідно ч.1 ст.36 КЗпП України. Вказана обставина підтверджується копією трудової книжки позивача, копією наказу від 28.10.2013р. та не заперечується сторонами (а.с.5-6)

В день звільнення з позивачем підприємством ТОВ «АПБ- Цегла» не було проведено повного розрахунку, та який було проведено лише 16.01.2014 року. Вказана обставина не заперечується представником відповідача в письмових запереченнях. Відповідно до довідки про середню заробітну плату - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 - становить 120 грн 52 коп.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про оплату праці», виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

Частиною 3 статті 10 та частиною 1,4 ст.60 4 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ч.1,3 ст.58 ЦПК України, належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно правового висновку ВС України у справі № 6-64цс 13, відсутність фінансово-господарської діяльності у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Таким чином, аналіз досліджених в судовому засіданні об'єктивних доказів дає суду підстави зробити правовий висновок про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав та в розмірах, наведених судом вище, а доводи представника відповідача щодо розрахунку середнього заробітку з врахуванням внесених змін до графіку роботи підприємства є такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються дослідженими доказами у справі, оскільки трудові відносини припинилися в день звільнення позивача і подальша зміна графіку роботи підприємства не має відношення до розрахунку суми компенсації, належної позивачу.

Крім того, суд бере до уваги розмір середньоденного доходу, зазначеного в довідці від 29.10.2013 року №АПБ00000033, оскільки суду не додано доказів на підтвердження неправильності наведеного в ній розрахунку, а самостійно розрахувати середньоденний розрахунок позивача суд не має змоги через відсутність табелів робочого часу позивача за вересень 2013 року. Клопотань про витребування доказів не надходило.

У відповідності до вимог статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з розрахунку 58 днів, середньоденного заробітку 120 грн. 52 коп., що становить 6 990 грн. 16 коп., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Тобто, для відшкодування моральної шкоди необхідно визначити перелік юридичних фактів, які складають підставу виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові

Оскільки у зв'язку з непроведенням повного розрахунку при звільненні позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні його законних прав на оплату праці, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від останнього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому у відповідності до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. Враховуючи обставини справи суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди визначає в сумі 500 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають до стягнення судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп. від сплати яких був звільнений позивач при зверненні до суду.

Враховуючи викладене, на підставі ст.116,117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.3,10,60,208,209,212,213,215,218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «АПБ-Цегла» на користь ОСОБА_1 6 990 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто) гривень 16 копійок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та 500 (п'ятсот) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ТОВ «АПБ-Цегла» на користь держави 487 грн. 20 коп. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.З.Пасічний