Постанова № 42279168, 22.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року 15:14 810/5950/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Мкртчян Н.Ц., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АБ Груп" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ Груп" (далі - позивач, товариство) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем зроблено помилкові висновки про те, що договір, укладений між позивачем та контрагентом, є нікчемним. Фактично позивач має належним чином оформлені оригінал договору та інші первинні бухгалтерські документи, складених позивачем і контрагентом. Висновки про нікчемність правочинів ґрунтуються лише на підставі акту перевірки контрагента позивача. Позивач просив суд спірне податкове повідомлення-рішення скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, у його задоволенні просив відмовити, надав письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ Груп" є юридичною особою.

На підставі направлення від 29.05.2014 №459 відповідно до наказу від 27.05.2014 №513 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АБ Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Світоч Два» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013. За результатами складено Акт перевірки №327/10-06-22-01/37284619 від 12.06.2014, згідно з яким встановлено порушення підприємством: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 106116,70 грн; пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Податковим органом при проведенні перевірки встановлено, що оформлення товарно-транспортних накладних здійснено з порушенням вимог, встановлених для первинних документів, оскільки не містять повної інформації щодо змісту здійснюваних господарських oпeрацій, вони не дають змоги ідентифікувати де саме здійснено навантаження та розвантаження піску, а також встановлено зв'язок таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «АБ Груп». Броварською ОДПІ складено акт від 24.12.2013 №44/10-06-22-01/32932794 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Світоч Два» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з ТОВ «Автоспецтех 22» за липень 2013 року, згідно з яким вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Світоч Два» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Світоч Два», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Світоч Два» та контрагентами є сумнівними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.07.2014 №0006422201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 159176 грн, в тому числі за основним платежем 106117 грн і за штрафними санкціями 53059 грн.

Судом встановлено, що 01.05.2013 між ТОВ «Світоч Два» (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір про надання послуг №13/35-А по надаванню транспортних послуг, послуг будівельної та спеціальної техніки, машин і механізмів на об'єкті замовника. Цим договором передбачено обов'язкове складання великої кількості додаткових документів при здійсненні господарських операцій, які передбачено за договором. Так, єдиною підставою для визначення фактичного обсягу послуг за договором визнано змінні рапорти на транспортні засоби та відомості робочого часу на механізми, ТТН (п.1.2); передбачено оформлення письмових додаткових угода між сторонами на послуги, не передбачені договором, що виникли в процесі провадження послуг (п.1.3); передбачено оформлення рахунків-фактур (п.2.2); визначено, що оплату за отримані послуги замовник здійснює протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами належно оформлених актів приймання-передачі наданих послуг та документів, що до них додаються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця; у п.3.1 зазначено, що виконавець зобов'язується: пп.3.1.1. надати в розпорядження замовника технічно справні машини та механізми у відповідності із погодженим замовником обсягом робіт; пп.3.1.3 - проводити технічне обслуговування і усунення всіх можливих несправностей своїми силами; п.3.1.4 - надати послуги у строки та в об'ємі вказаних у заявках замовника (тобто, передбачено перевірку технічної справності машин і механізмів, погодження обсягу робіт, оформлення технічного обслуговування машин, оформлення заявок замовника на використання машин і механізмів). Крім того, у п.4.2 передбачено оформлення особливого акту у випадку пошкодження механізмів або автотранспорту, відшкодування збитків, відновлення і доукомплектування машин і механізмів; а п.4.3. передбачено оформлення простою та відшкодування збитків за час простою. Суд зазначає, що значна кількість цих документів є таким, що підлягають обов'язковому оформленню на кожний день роботи техніки і пов'язані з складанням заявок на використання техніки та обліком часу роботи цієї техніки (змінні рапорти тощо), оскільки саме кількість часу роботи техніки та обсяг вантажу є підставою для визначення розміру оплати за фактичний обсяг наданих послуг при виконанні робіт. Сторонами до договору складено додаток №1 від 07.06.2013.

На виконання умов цього договору сторонами складено акти здачі-приймання робіт (№ОУ-0000254 від 09.07.2013, №ОУ-0000269 від 15.07.2013, №ОУ-0000272 від 17.07.2013, №ОУ-0000273 від 31.07.2013, №ОУ-0000274 від 25.07.2013), які виписані по рахунках (№СФ-0000274 від 01.07.2014, №СФ-0000277 від 15.07.2013, №СФ-0000283 від 16.07.2013, №СФ-0000293 від 22.07.2014, №СФ-0000299 від 25.07.2013), податкові накладні (№32 від 25.07.2013, №27 від 22.07.2013, №22 від 17.07.2013, №18 від 15.07.2013, №5 від 08.07.2013).

Інших документів, складання яких передбачалось цим договором як обов'язкових, позивачем на вимогу суду не надано.

У справі наявна копія відомості обліку робочого часу (механізатор ОСОБА_1.) за період з 17.07.2013 по 01.08.2013, в якій відсутні відомості про машину, механізм, а біля підпису виконроба прізвище відсутнє, витрати палива за окремі дні роботи не вказано. Змінні рапорти на цей транспортний засіб відсутні.

Розрахунки позивача з ТОВ «ТОВ «Світоч Два» проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

При дослідженні актів здачі-приймання робіт, рахунків-фактур та податкових накладних судом встановлено, що всі ці документи виписані в липні 2013 року за виконання робіт у липні 2013 року. При цьому в актах здачі-приймання робіт вказано вартість послуг, але відсутні відомості щодо кількості машин і механізмів, які використано для виконання робіт, часу і періоду їх роботи, щодо опрацювання змінних рапортів та відомостей робочого часу на механізми тощо. В цих актах зазначено або загальний час роботи техніки, або загальну кількість перевезеного вантажу без зазначення періоду виконання цих послуг та залученої техніки.

Матеріали справи встановлено, що між позивачем (продавець) та ТОВ «Техенерготрейд» (покупець) укладено договір поставки товару (пісок яружний) №17-05/13 від 17.05.2013. В договорі сторонами визначено адресу об'єкта оподаткування: Київська область, Броварський район, с. Димитрово, вул. Гоголівська, 1а. На підтвердження виконання цього договору позивачем надано видаткові та податкові накладні. З метою виконання умов цього договору по транспортним послугам позивачем залучено ТОВ «Світоч Два». Позивачем надано складені на ці господарські операції товарно-транспортні накладні, при дослідженні яких встановлено, що їх оформлено з порушенням вимог чинного законодавства. Так, в товарно-транспортних накладних взагалі не внесено відомості про вантажно-розвантажувальні операції, відсутня повна інформація щодо змісту здійснюваних господарських oпeрацій, вони не дають змоги ідентифікувати де саме здійснено навантаження та розвантаження піску (т.1 а.с.63-151). Крім того, суд зазначає, що позивачем надано копії окремих товарно-транспортних накладних не належної якості, при дослідженні яких неможливо встановити відомості про вантаж, вантажно-розвантажувальні операції, пункт розвантаження.

Позивач у ТОВ «Торгово-промисловий альянс «Україна» у травні 2013 року придбав товар (пісок яружний), про що оформлено договір поставки №05/20-2013 від 20.05.2013, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Також позивачем у ТОВ «Перітус Альянс» в липні 2013 року придбано товар (сипучі будівельні матеріали), про що оформлено договір поставки №01-07/13 від 01.07.2013, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Наявність у позивача складських приміщень підтверджується договором №54-10 оренди офісного приміщення від 01.11.2010, актом прийому-передачі частини офісного приміщення.

Представником позивачем на вимогу суду не надано ніяких інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Разом з тим, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, судом досліджено факт надання транспортних послуг, послуг будівельної та спеціальної техніки, машин і механізмів на об'єкті замовника від ТОВ "Світоч-два" до позивача.

Судом установлено, що позивачем надано тільки вищевказані рахунки, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні та відомості про оплату. При цьому позивачем на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б обов'язковому оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (змінні рапорти на транспортні засоби та відомості робочого часу на механізми, письмові додаткові угоди на послуги, не передбачені договором, документів, що додаються до актів приймання-передачі наданих послуг, документи про перевірку технічної справності машин і механізмів, про погодження із замовником обсягу робіт, про технічне обслуговування машин, заявки замовника на використання машин і механізмів, акти у випадку пошкодження механізмів або автотранспорту, документи про відшкодування збитків, відновлення і доукомплектування машин і механізмів, документи щодо оформлення простою та відшкодування збитків за час простою.

Суд бере до уваги, що саме такі документи підлягали обов'язковому оформленню на кожний день роботи техніки і пов'язані з обчисленням фактичного обсягу наданих послуг при виконанні робіт. Суд враховує також, що окремі з цих документів дійсно могли не складатися за відсутності для цього підстав (документи щодо ремонту техніки і відшкодування шкоди, додаткові угоди тощо). Разом з тим, окремі з наведених документів є єдиними первинними документами, що фіксують обсяг виконаної роботи (змінні рапорти, відомості робочого часу на механізми тощо), тому без них обчислити фактичний обсяг виконаних робіт у разі реального їх проведення та оплатити його є неможливим. При цьому суд зазначає, що в наданих актах здачі-приймання робіт відсутні відомості щодо кількості машин і механізмів, які використано для виконання робіт, часу їх роботи тощо, що унеможливлює для позивача визначення фактичного обсягу наданих послуг та, як наслідок, оплату за фактично наданий обсяг послуг. Це означає, що зазначені акти не надають змогу встановити суть господарської операції, для якої їх оформлено.

Суд враховує також, що окремі товарно-транспорті накладні з урахуванням вказаних вище недоліків в їх оформленні також не в повній мірі відображають суть цієї господарської операції.

Що стосується наданої позивачем копії відомості обліку робочого часу по навантаженню пуску (механізатор ОСОБА_1.) за період з 17.07.2013 по 01.08.2013, то суд не бере до уваги цей документ, оскільки у ньому відсутні відомості про машину (механізм), яку використано для виконання робіт (послуг), цей документ належним чином не оформлено (біля підпису виконроба прізвище відсутнє, витрати палива за окремі дні роботи не вказано). Суд враховує також, що такі відомості підлягають оцінці лише разом із змінними рапортами на цей транспортний засіб, які відсутні, хоча згідно з договором повинні були складатися на кожен працюючий механізм чи машину. Отже, цей документ не є належним і допустимим доказом реальності господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв'язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які передбачені укладеним договором та підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій, відтак, наявні у справі документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення. Суд зазначає також, що недоліки в оформленні актів приймання-передачі послуг та товарно-транспортних накладних унеможливлюють дослідження суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Суд вважає, що встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання послуг без їх фактичного надання тощо).

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Як встановлено судом, факт передачі послуг від ТОВ "Світоч-два" до позивача дійсно належним чином не підтверджується документально.

Суд при розв'язанні цього спору застосував принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та вживав передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, виклику свідків. Так, суд витребував у контрагентів позивача та у позивача ті докази, які відсутні у справі, але які, на думку суду, можуть підтвердити доводи позивача. Проте, через ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, а також через неприбуття свідків спір було розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Тому суд визнає, що позивачем ні податковому органу, ні на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ "Світоч-два", а надані докази: договір, податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі послуг та ТТН є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами, обов'язковість складання яких передбачена договором і лише на підставі яких можливо визначити фактичний обсяг наданих послуг.

Що стосується письмового підтвердження щодо реальності виконаних господарських операцій, наданого контрагентом позивача ТОВ «Техенерготрейд», то суд не бере його до уваги, оскільки наведена в ньому інформація повинна ґрунтуватися виключно на первинних документах, які, як встановлено судом, у справі відсутні і для їх дослідження на вимогу суду ні сторонами, ні вказаним контрагентом позивача не надані, а також з урахуванням відсутності підтвердження реальності здійснення інших господарських операцій, пов'язаних з діяльністю контрагента позивача - ТОВ "Світоч два".

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ ГРУП» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кірова, буд. 90, офіс 26, ідентифікаційний код 37284619) до Державного бюджету решту суми судового збору у розмірі 2863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 грудня 2014 р.