Ухвала суду № 42278758, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/9991/33700/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Самохвала А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Житомирської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м.Житомирі)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011

у справі №2а-3364/09/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Інвест»

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.02.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі №0002612301/0 від 29.10.2008 та №0002622301/0 від 29.10.2008.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2008, про що складено акт від 16.10.2008 № 5789/23-1/33463578/0110.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення: п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) внаслідок невірного визначення приросту (убутку) балансової вартості ТМЦ, при списанні ТМЦ на валові витрати (Кт рах.281 Дт рах.90) постійно порушувались умови списання ТМЦ, внаслідок чого було невірно визначено залишки ТМЦ на кінець звітних (податкових) періодів;

- пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

(із змінами та доповненнями) - зайво відображено в рядку 01.1 (доходи звітного періоду) додатку К/3 до Декларації по податку на прибуток підприємства суму коштів в розмірі 754700,0 грн., отриману на розрахунковий рахунок від ТОВ «Компанія «Теракапітал»;

- пп.7.6.3 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) - до рядка 01.2 (витрати звітного періоду) додатку К/3 до Декларації по податку на прибуток підприємства безпідставно віднесено суму коштів в розмірі 685685,96грн., сплачену ТОВ «ФК «Інфінменеджмент», як компенсація вартості акцій, по яких скасовано реєстрацію випуску рішенням від 04.12.2007 №2269 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Таким чином, відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), кошти в розмірі 754700,0грн., отримані внаслідок відчуження по договору купівлі - продажу акцій ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики» ТОВ «Компанія «Теракапітал» за іменні прості акції в кількості 684809 шт., підлягають включенню до складу валового доходу, як доходи з інших джерел;

- п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) - підприємством завищено суму валових витрат на 13001073 грн. (різниця між ціною реалізації та ціною придбання нафтопродуктів);

- пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - віднесено до складу валових витрат винагороду по доставці товару до станції призначення та послуги по організації перевезення на загальну суму 20643940 грн., без надання документів, що підтверджують фактичне транспортування товару ТОВ «ТНК ВР Коммерс»;

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) оскільки наданими документами документально не підтверджено задекларовані інші витрати у 2007 році в сумі 2614608 грн. - витрати пов?язані з виплатою (нарахуванням) відсотків за борговими зобов'язаннями;

- пп. 5.5.1 п. 5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) - віднесено до складу валових витрат відсотки за користування банківськими кредитами в сумі 128231 грн., використання яких не пов'язано з веденням господарської діяльності платника.

Всього перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у сумі 6146903 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 12362840 грн. за І - півріччя 2008 року.

Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість, встановлено, що позивачем порушено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 4130837 грн. по послугах, які не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, таким чином, податок на додану вартість занижено на 4117861 грн. та завищено від'ємне значення, що переноситься на наступні податкові періоди, в сумі 12976 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення від 29.10.2008 №0002612301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6146903 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 6146903 грн. та № 0002622301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4117861 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2058931 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судам повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з наказами позивача про облікову політику підприємства від 04.01.2007 №04/01/07 на 2007 рік та від 04.01.2008 №04/01/08 на 2008 рік при продажу запасів та іншому вибутті їх оцінку підприємство в перевірений період здійснювало за методом ФІФО, згідно з яким запаси обліковуються за принципом вартості перших за часом надходження запасів, тобто запаси, що першими відпускаються у продаж, незалежно від часу їх придбання, оцінюються за вартістю перших за часом надходження товарів.

Відповідно до зазначених принципів позивач здійснював у вказаний період оцінку запасів при їх вибутті, а тому порушень застосування методу «середньозваженої вартості однорідних запасів» не допущено, оскільки даний метод підприємством не застосовувався.

З огляду на встановлене, визначенні відповідачем порушення, не знайшли свого підтвердження, а, отже не можуть бути підставою для покладення на позивача відповідальності.

Умовами для кваліфікації витрат платника як валових витрат є їх понесення в рамках господарської діяльності, а також документальна підтвердженість. При цьому господарський характер витрат визначається з урахуванням обставин, що свідчать про намір платника отримати економічний ефект в результаті реальної економічної діяльності, а не в залежності від фактично одержаного доходу.

За наслідками дослідження матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані позивачем нафтопродукти були використані ним в господарській діяльності, для забезпечення безперервного процесу діяльності підприємства, їх використання в господарській діяльності підтверджується відповідними платіжними, розрахунковими та іншими первинними документами, обов?язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов?язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Крім того, у періоді, що перевірявся позивач отримував дохід, що підтверджується податковими деклараціями, за відповідні звітні періоди, що надавались органам державної податкової служби, відтак відсутні підстави для невизнання витрат на придбання нафтопродуктів у складі валових витрат позивача.

Щодо доводів податкового органу про заниження позивачем показників «інших доходів» через не включення до складу валового доходу, як доходу з інших джерел, коштів, отриманих від реалізації акцій ВАТ «Завод гірнично-шахтної автоматики», державну реєстрацію якого скасовано судовим рішенням, то судова колегія вважає правильним погодитись з висновком судів попередніх інстанцій, що вони не знайшли свого підтвердження.

Відносини, що виникають під час випуску, розміщення та обігу цінних паперів визначені Цивільним кодексом України, Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій встановлений Порядком скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженим Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 222 від 30.12.1998.

За приписами зазначеного Порядку зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів відповідно до цього Порядку.

Порядок скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій у зв?язку із припиненням діяльності товариства шляхом його ліквідації встановлений розділом 2 Порядку. Відповідно до пунктів 1.5 та 1.6 зазначеного Порядку здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено, забороняється починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Розпорядження про зупинення обігу акцій видає уповноважена особа реєструвального органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати надходження до реєструвального органу документів, визначених у підпункті 1.1 пункту Порядку № 222.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, рішення Про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики» було прийнято Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 04.12.2007.

Таким чином, колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що неможливість вчинення будь-яких цивільно-правових угод, предметом яких були цінні папери емітента ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики», наступила із дня скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій 04.12.2007. Реалізація позивачем акцій емітента ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики» відбулася 28.02.2007, тобто, до дня скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Наведене вище свідчить про те, що станом на 28.02.2007 прості іменні акції ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики» мали статус цінного паперу та могли бути за змістом чинного цивільного законодавства предметом цивільно-правових угод.

За встановлених обставин, судова колегія вважає за необхідне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що формування позивачем витрат та доходу за операціями купівлі-продажу акцій ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики» відповідає вимогам пп.7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договорами поставки, укладеними між позивачем та ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» позивач отримував послуги з організації доставки товару до місця призначення, яке ТОВ «Нафтогаз-Інвест» зазначав у додатках до договорів № 0178-05/П від 12.08.2005 та № 0160-06 ПНБ від 26.12.2006. При цьому послуги з організації транспортування нафтопродуктів (винагорода по доставці товару) не включаються до вартості нафтопродуктів, а компенсуються (відшкодовуються) ТОВ «Нафтогаз-Інвест» додатково до вартості нафтопродуктів. Дані договори не містять елементів договору перевезення. Згідно цих договорів доставку вантажу ТОВ «Нафтогаз-Інвест» від постачальника ТОВ «ТНК ВР Коммерс» до кінцевих вантажоотримувачів проводять треті особи на підставі договорів, укладених з ТОВ «ТНК ВР Коммерс» або безпосередньо з кінцевими покупцями нафтопродуктів. Таким чином, надані ТОВ «ТНК ВР Коммерс» послуги не є транспортними, та не підлягають підтвердженню первинними транспортними документами (товарно-транспортними накладними (квитанціями), тощо).

Таким чином, позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат фактично понесені витрати на організацію доставки товару до кінцевих вантажоотримувачів, наданих ТОВ «ТНК ВР Коммерс», які підтверджені належними первинними документами, зокрема, актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними.

Щодо підтвердження інших витрат за 2007 рік, понесених у зв'язку з виплатою відсотків за борговими зобов'язаннями, то судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом акту попередньої перевірки № 3286/231/33463578/0110 від 07.06.2007, податковим органом було встановлено факт проведення протягом 2006 року кредитних операцій з ВАТ АБ «Укргазбанк», зокрема, нарахування (сплата) на користь банку протягом 2006 року відсотків за користування кредитами на загальну суму 2614608,00 грн. При цьому, в акті перевірки відображено користування позивачем кредитними коштами, отриманими від ВАТ АБ «Укргазбанк» на протязі 2006 року, тільки по трьом договорам - № 97 від 26.04.2006, № 71 від 27.04.2006 та № 126 від 12.09.2006. Чотири інші кредитні угоди, укладені з ВАТ АБ «Укргазбанк» на загальну суму 64000000,00 грн., взагалі залишились поза увагою податкового органу. Також податковим органом не був проведений аналіз податкового обліку кредитних операцій позивача у 2006 році в частині віднесення сум відсотків по кредитах на поточні валові витрати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальна сума відсотків за укладеними позивачем з ВАТ АБ «Укргазбанк» сімома кредитними договорам, що були сплачені за 2006 рік склала 2614608,29 грн. В податковому обліку протягом 2006 року суми сплачених підприємством відсотків не були включені до складу валових витрат звітних періодів.

Сума відсотків за користування кредитами у 2006 році в розмірі 2614608,29 грн. включена ТОВ «Нафтогаз-Інвест» до складу валових витрат за І квартал 2007 року (рядок 04.13 Декларації).

Згідно з пп. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат звітного періоду включаються суми витрат, не враховані у минулих періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до змісту п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

З огляду на викладене, позивач мав право на включення до складу валових витрат у І кварталі 2007 року документально підтверджених первинними документами витрат, понесених у минулому звітному податковому періоді - 2006 році.

Відповідачем не надано доказів надання позивачем поворотної фінансової допомоги фізичній особі ОСОБА_3, за рахунок кредитних коштів, у зв?язку з чим наведені в касаційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, щодо права позивача на віднесення до складу валових витрат відсотків за користування кредитами.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що формування податкового кредиту позивачем за операціями з ТОВ «ТНК ВР Коммерс» з постачання нафтопродуктів, здійснено на підставі належно оформлених податкових накладних, видатних платником податків, за наслідками господарських операцій, реальність яких не спростована та підтверджується первинними документами (договорами купівлі-продажу, актами прийому-передачі, видатковими накладними, бухгалтерськими рахунками, тощо).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, однак таких доказів податковим органом не надано.

Правильними є і висновки суду першої та апеляційної інстанції, що всупереч ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів вини директора ТОВ «Нафтогаз-Інвест» ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, у зв?язку з чим позивачем правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів за наслідками реальних господарських операцій.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун