Ухвала суду № 42278704, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/9991/65914/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011

у справі № 2а-1870/244/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський машинобудівний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми від 30.11.2010 № 0001962306/0/91312 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 88511 грн.

ДПІ у м. Суми подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права: п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ТОВ «Сумський машинобудівний завод» до податкового органу подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок, допущених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року, які полягали у заниженні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 16407 грн. та в сумі 72104 грн. відповідно. Позивач уточнюючими розрахунками збільшив суму бюджетного відшкодування на суму його заниження. Таким чином, з врахуванням уточнюючих розрахунків, до бюджетного відшкодування за серпень 21010 року заявлено податок на додану вартість у сумі 375448 грн., а за вересень - у сумі 292175 грн.

Підставою для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 88511 грн., слугували висновки позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 18.11.2010 № 9439/2306/34933255-760, про порушення вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 16407 грн. та за вересень 2010 року в сумі 72104 грн.

Висновки податкового органу про вказані порушення ґрунтуються на тому, що в позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість внаслідок непідтвердження факту сплати відповідної суми податку на додану вартість контрагентами в ланцюгу постачання. Інших фактичних та правових підстав податковим органом не зазначено, правильність обчислення від'ємного значення податку на додану вартість не оспорюється.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту підтвердження сплати контрагентами платника в ланцюгу постачання податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун