Ухвала суду № 42278454, 25.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 грудня 2014 року м. Київ В/800/5439/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)суддівВасильченко Н.В. Розваляєвої Т.С. Цуркана М.І. Чалого С.Я.розглянувши заяву Компанії "Faeton s.r.o." про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 вересня 2014 року (К/800/17718/14) в адміністративній справі за позовом Компанії "Faeton s.r.o." до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Міністерство доходів і зборів України, ТОВ "Такт-Юнг" про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и л а :

Компанія "Faeton s.r.o." звернулася до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Міністерство доходів і зборів України, про визнання протиправним та скасування рішення про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 16 Переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності Додатка № 1 до наказу Мінекономрозвитку від 14 червня 2013 року № 667. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 вересня 2014 року касаційну скаргу Компанії "Faeton s.r.o." залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року - без зміни.

Компанія "Faeton s.r.o." направила до Вищого адміністративного суду України заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 вересня 2014 року у зазначеній справі.

У заяві просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 вересня 2014 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому Компанія "Faeton s.r.o." послалася на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права у даній справі та в інших справах, що, на її думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві зазначено, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 09 вересня 2014 року прийнята з неоднаковим застосуванням статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ніж ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2007 року (К-25639/06), від 11 лютого 2004 року (К/800/58849/13, К/800/60740/13).

На думку заявника, суд касаційної інстанції, застосовуючи одні і ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах ухвалив різні за змістом судові рішення.

Вивчивши заяву Компанії "Faeton s.r.o." та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 вересня 2014 року у зазначеній справі, оскільки у даному випадку мають місце різні обставини справи та відсутнє неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах і прийняття різних за змістом судових рішень.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснив судам, що заява про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема, різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 вересня 2014 року, про перегляд Верховним Судом України якої подано заяву, предметом спору у цій справі є правомірність застосування Мінекономрозвитку до Компанії "Faeton s.r.o." спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України у зв'язку із порушенням Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зокрема, у зв'язку з тим, що підприємством не була погашена дебіторська заборгованість при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, підприємство заперечує щодо наявності заборгованості, стверджуючи, що будь-які контракти з підприємством за кордоном не укладались. Вважає, що податкова служба безпідставно ініціювала перед Мінекономрозвитку питання про застосування санкцій до Підприємства.

Проте, згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2007 року (К-25639/06), на яку посилається Компанія "Faeton s.r.o.", предметом спору є правомірність застосування Мінекономрозвитку до конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності санкцій у звязку із порушеннями такими суб'єктами положень Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", що встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій дозволу держави. Однак порушення вказаного Закону стороною не оспорюється.

Також, згідно із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2004 року (К/800/58849/13, К/800/60740/13) суд касаційної інстанції, підтримуючи позицію судів попередніх інстанцій, виходив із того, що положення частини другої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не є імперативним, тобто отримавши подання щодо застосування спеціальної санкції від Державної митної служби України, яке відповідало встановленим законодавством вимогам, Мінекономрозвитку неправомірно застосовано до позивача спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, ініціювання застосування санкцій до підприємства Державною митною службою України відбулося до того, як відбулося узгодження податкового зобов'язання митниці. Підприємство оскаржило таке рішення в судовому порядку, але митниця ініціювала санкцію до вирішення спору.

Отже, у даному випадку спірні правовідносини не мають характеру тотожності. Крім того, відсутнє й неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Враховуючи наведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Відмовити у допуску заяви Компанії "Faeton s.r.o." про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 вересня 2014 року (К/800/17718/14) в адміністративній справі за позовом Компанії "Faeton s.r.o." до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Міністерство доходів і зборів України, ТОВ "Такт-Юнг" про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Горбатюк С.А.

Васильченко Н.В.

Розваляєва Т.С.

Цуркан М.І.

Чалий С.Я.