Ухвала суду № 42278414, 22.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/37850/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Вербицька О.В. Ланченко Л.В.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Сільськогосподарського підприємства «ВЕККА» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 р.

у справі №2-а-3848/08 (№22а-16508/2008)

за позовом Сільськогосподарського підприємства «ВЕККА» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Сільськогосподарське підприємство «ВЕККА» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2008 р. позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.12.2007 р. №0014772301, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду України від 03.11.2010 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної імпортної операції по контракту від 02.05.2007 р. №15.322 за період з 16.05.2007 р. по 22.09.2007 р., про що складено акт від 23.11.2007 р. №1954/23-30820151, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилося у порушенні на 38 днів терміну розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення від 03.12.2007 р. №0014772301, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 78 168,27 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та METALQIMIA A/O Жирона (Продавець) укладено контракт від 02.05.2007 р. №15.322, за умовами якого Покупець отримує на умовах CIF обладнання для виробництва інецированих варених м'ясопродуктів у комплекті. Згідно п.2 вказаного контракту його загальна вартість складає 333 012 євро.

Відповідно до п.3 контракту №15.322 та Додатку №1 до нього, обладнання для виробництва інецированих варених м'ясопродуктів у комплекті повинно бути поставлено покупцю протягом 90 календарних днів після здійснення авансового платежу з України згідно п.5.1 вказаного Контракту. Пунктом 5.1 встановлено, що авансовий платіж у розмірі 99 904 євро переводиться на рахунок продавця протягом 15 календарних днів з дати підписання цього контракту сторонами. Залишок у розмірі 233 109 євро переводиться на рахунок Продавця протягом 5-ти календарних днів з моменту повідомлення Продавця про готовність обладнання до відвантаження.

На виконання умов вказаного контракту №15.322 16.05.2007 р. позивачем були перераховані нерезиденту - METALQIMIA A/O Жирона грошові кошти у розмірі 333 013,00 євро відповідно до валютних меморіальних ордерів від 16.05.2007 р. №625 на суму 99 904,00 євро (еквівалент 683 012,68 грн.) та від 18.07.2007 р. №749 на суму 233 109,00 євро (еквівалент 1 621 122,74 грн.).

Разом із тим, в порушення умов контракту нерезидентом його вимоги виконано несвоєчасно, про що свідчить наявна у матеріалах справи ВМД від 21.09.2007 р. №500010000/7/005587, з якої вбачається, що обладнання для м'ясопереробної промисловості надійшло лише 21.09.2007 р.

У той же час, судами було з'ясовано, що 20.09.2007 р. позивачем був поданий до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України позов про стягнення з нерезидента - METALQIMIA A/O (Жирона Іспанія) заборгованості у розмірі 16 650,65 євро, який поставою від 24.09.2007 р. був прийнятий судом до провадження.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд попередньої інстанції виходив з того, що звернення позивача Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України не може бути підставою для зупинення встановлених ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строків у період з 15.08.2007 р. по 21.09.2007 р., при цьому дату звернення до відповідного суду суд попередньої інстанції ототожнює із датою прийняття таким судом справи до свого провадження.

Між тим, судова колегія не може повністю погодитись із такими доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Між тим, ч.2 ст.4 вказаного Закону, у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно з пп. 5.1 п. «б» розділу IV «Арбітражне провадження» Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України провадження у справі порушується поданням належно оформленої позовної заяви до Арбітражного суду.

Днем подання позовної заяви вважається день його отримання Міжнародним комерційним арбітражним судом, а при відправленні позовної заяви поштою - дата штемпеля на конверті поштового відомства за місцем відправлення.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Тоді як, дата звернення резидентом із позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом.

Зі встановлених у справі обставин, вбачається, що такою датою є 20.09.2007 р., що сторонами не заперечується, відтак до вказаної дати підстав для зупинення термінів передбачених ст. 1, 2 Закону немає, та відповідно нарахування пені за їх порушення.

Посилання позивача на наявність рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України у справі АС № 213и/2007, яким встановлено, що порушення 90-денного терміну поставки товару, виникло у зв'язку з форс-мажорними обставинами, а саме - колапсі Стамбульського морського порту, не спростовують викладених висновків, та жодним чином не звільняють його за порушення такого терміну до часу звернення до суду.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису ст. 226 КАС України, дійшла висновку про необхідність залишення в силі рішення суду першої інстанції у частині скасування спірного рішення від 03.12.2007 р. №0014772301 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 057,05 грн. (що складає 0,3 відсотки від загальної суми неодержаної виручки у розмірі 685 686,60 грн. з урахуванням курсу НБУ станом на 15.08.2007 р.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського підприємства «ВЕККА» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 р. у справі №2-а-3848/08 (№22а-16508/2008) скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 03.12.2007 р. №0014772301 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 057,05 грн. із залишенням у цій частині рішення суду першої інстанції.

У решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 р. у справі №2-а-3848/08 (№22а-16508/2008) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Вербицька О.В. Ланченко Л.В.