Вирок № 42276413, 29.12.2014, Сокальський районний суд Львівської області

Справа №454/2102/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" грудня 2014 р. Сокальський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Адамовича М. Я.

при секретарі Калиш В.О.

з участю прокурора Хопта О.О.

захисника - адвоката ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2

та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,

за ч.1 ст.173 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, 01.02.2012 року, як фізична особа-підприємець, який використовує найману працю, уклав трудовий договір за яким працівник ОСОБА_2 зобов'язана виконувати роботу визначену цим договором, а саме: продавати продовольчі товари у магазині «Волинські ковбаси», який знаходиться на вул. Шептицького,85 м. Сокаль Львівської області, з розрахунку тривалості сорокагодинного робочого тижня, а саме в період із 09 год. по 13 год. та з 15 год. по 19 год., із вихідними днями субота та неділя.

В свою чергу ОСОБА_5 зобов'язався виплачувати заробітну плату в розмірі не менше законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати та надавати щорічну оплачувану відпустку тривалістю 24 календарних дня.

Однак, ОСОБА_5, як роботодавець, всупереч вимог ст.31 КЗпП України та порушення п.2 даного трудового договору, з погрозами звільнення, протягом трудових відносин із лютого 2012 року по червень 2013 року, залучав ОСОБА_2 до робіт не передбачених договором, а саме до прибирання торгової площадки та підсобних приміщень магазину.

Також, обвинувачений, всупереч вимог ст.96 КЗпП України, ст.6 Закону України «Про оплату праці», протягом трудових відносин з лютого 2012 року по червень 2013 року виплачував ОСОБА_2 заробітну плату у розмірах мінімальної заробітної плати, як за просту некваліфіковану працю.

Крім цього, ОСОБА_4, всупереч вимог ч.2 ст.59 КЗпП України ОСОБА_2 була допущена до роботи протягом двох змін підряд: 9-10 травня 2012 року та 18-19 липня 2012 року.

Окрім цього, ним в порушення вимог ст.107 КЗпП України ОСОБА_2 була допущена до роботи у святкові дні: 2 травня 2012 року та 24 серпня 2012 року, за що не проведено оплату праці за роботу у ці дні у подвійному розмірі;

Також, в порушення п.4 та п.5 трудового договору, замість встановленого 8-ми годинного робочого дня, ОСОБА_5 встановив 12-ти годинний робочий день в період із 08 год. по 20 год. таким чином, що тривалість тижня становила 48-м годин та протягом трудових відносин в період часу із лютого 2012 року по червень 2013 року залучав ОСОБА_2 до роботи у вихідні дні.

Крім того, ОСОБА_4, всупереч вимог ч.4 ст.83 КЗпП України за період існування трудових відносин з лютого 2012 року по червень 2013 року, ОСОБА_2 не було надано відпустку та не було виплачено грошової компенсації (відпускних) за невідбуту відпустку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому злочині не визнав суду показав, що він є фізичною особою підприємцем, однак трудового договору з ОСОБА_2 він не укладав, оскільки станом на 01.02.2012р. хворів. Зазначений трудовий договір з потерпілою укладала його дружина, а в Сокальському районному центрі зайнятості договір реєстрував його брат.

Однак, покази обвинуваченого спростовуються, а його вина в інкримінованому злочині стверджується показами потерпілої, свідків та іншими доказами, що є в матеріалах провадження.

Допитана в судовому засіданні потерпіла, ОСОБА_2 показала, 01.02.2012р. між нею та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено трудовий договір. Згідно даного договору вона зобов'язувалась продавати продовольчі товари у магазині «Волинські ковбаси», що в м.Сокаль по вул.Шептицького, 85 Львівської області, з розрахунку тривалості сорокагодинного робочого тижня, а в свою чергу ОСОБА_4 зобов'язався оплачувати заробітну плату в розмірі не менше законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати та надавати щорічну оплачувану відпустку тривалістю 24 календарних дня. Однак, обвинувачений на протязі лютого 2012р. по червень 2013р. залучав її до робіт, які не передбачені трудовим договором, зокрема до прибирання торгової площадки та підсобних приміщень магазину, виплачував мінімальну заробітну плату, як за просту некваліфіковану працю. Крім цього, вона виконувала роботу протягом двох змін підряд та була допущена до роботи у святкові дні , за що їй не було проведено оплату праці за роботу у ці дні у подвійному розмірі. Замість 8-ми годинного робочого дня ОСОБА_4 встановив їй 12-ти годинний робочий день з лютого 2012р. по червень 2013р., і протягом цього часу їй не було надано відпустку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що є дружиною обвинуваченого. 01.02.2012р. вона уклала трудовий договір з потерпілою ОСОБА_2, оскільки її чоловік на той час хворів. Чоловік підписував дану угоду особисто. Потерпіла підписала вказаний договір після подання заяви про звільнення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона працює продавцем продовольчих товарів в магазині «Волинські ковбаси». Всі працівники магазину укладали трудовий договір із ОСОБА_4

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що працює в Сокальському районному центрі зайнятості. Усі трудові договори, укладені між працівником і фізичною особою, у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи реєструються у державній службі зайнятості. Трудовий договір укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 01.02.2012р. був укладений у трьох примірниках відповідно до вимог законодавства про працю. Дані три примірника трудової угоди підписані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої. Трудові договори укладаються та підписуються підприємцями особисто або їх представниками відповідно до нотаріально посвідченого доручення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що він є братом обвинуваченого. На час укладення трудового договору з ОСОБА_2 обвинувачений хворів. Потерпілу на роботу продавцем продовольчих товарів в магазин «Волинські ковбаси» приймав він. Оформленням та реєстрацією трудового договору від 10.02.2012р. укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 займалася дружина обвинуваченого - ОСОБА_6 Трудовий договір від 01.02.2012р. ОСОБА_2 підписала після цього коли написала заяву на звільнення. Станом на 01.02.2012р. по телефону вона повідомила, що не має можливості приїхати і підписати договір та дала згоду на те, щоб вказаний договір підписали замість неї. Крім цього, потерпіла була повідомлена та не заперечила про зміну графіку роботи, згідно якого працювала 12 годин, а наступний день вихідний.

Із дослідженого рішення Апеляційного суду Львівської області від 20.06.2014р. прийнятого за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_10 до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про зміну формулювань причин звільнення та спонукання до вчинення дій встановлено, що рішення Сокальського районного суду в частині зміни формулювання причин звільнення ОСОБА_2 зазначеного у трудовій книжці фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 з п.4 ст.40 КЗпП України на звільнення за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП України -залишено без змін , а також стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 3 491 грн. вихідної допомоги.

а.с.42-45.

Із дослідженої виписки з наказу №23 від 24.07.2013р. встановлено, що ОСОБА_2 - продавця продовольчих товарів звільнено з 09.06.2013 р. за ч.4 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з прогулами без поважних причин.

а.с.46

Відповідно до трудового договору укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 01.02.2012р., який зареєстрований в Сокальському РЦЗ 01.02.2012р. за №13641200056 встановлено, що ОСОБА_2 прийнята на роботу продавцем продовольчих товарів. Обвинувачений зобов'язувався оплачувати працю працівника у розмірі не менше встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати. Часом виконання робіт установлюється з 09.00 год. по 13.00 год., з 15.00год по 19.00год. Вихідні дні субота - неділя. Тривалість щорічної оплачуваної відпустки - 24 календарні дні.

а.с.49-50.

З повідомлення відділу державної реєстрації актів цивільного стану №1126/04-10 від 15.05.2014р. встановлено, що обвинувачений змінив прізвище з ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_4.

а.с.51.

Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №13010131043 складеним головним державним інспектором праці ОСОБА_12 встановлено, що 23.07.2013р. під час проведення позапланової перевірки щодо додержання законодавства про працю фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 встановлено, що всупереч вимог ст.31 КЗпП України та порушення п.2 трудового договору від 01.02.2012р. протягом трудових відносин із лютого 2012 року по червень 2013 року, залучав ОСОБА_2 до робіт не передбачених договором, а саме до прибирання торгової площадки та підсобних приміщень магазину; всупереч вимог ч.3 ст.32 КЗпП України з лютого 2012р. по червень 2013р. для потерпілої встановлений змінний режим роботи із тривалістю зміни 11 год. із наданням наступного дня для відпочинку; всупереч вимог ст.96 КЗпП України, ст.6 Закону України «Про оплату праці», в частині не забезпечення розрахунку заробітної плати кваліфікованого працівника, протягом трудових відносин з лютого 2012 року по червень 2013 року виплачував заробітну плату у розмірах мінімальної заробітної плати, як за просту некваліфіковану працю; всупереч вимог ч.2 ст.59 КЗпП України ОСОБА_2 була допущена до роботи протягом двох змін підряд: 9-10 травня 2012 року та 18-19 липня 2012 року; в порушення вимог ст.107 КЗпП України ОСОБА_2 була допущена до роботи у святкові дні: 02.05.2012р. та 24.08.2012р. за що не проведено оплату праці за роботу у ці дні у подвійному розмірі; в порушення п.4 та п.5 трудового договору замість встановленого 8-ми годинного робочого дня ОСОБА_5 встановив 12-ти годинний робочий день в період із 08 год. по 20 год., таким чином, що тривалість тижня становив 48-м годин та протягом трудових відносин в період часу із лютого 2012 року по червень 2013 року залучав ОСОБА_2 до роботи у вихідні дні; всупереч вимог ч.4 ст.83 КЗпП України за період існування трудових відносин з лютого 2012 року по червень 2013 року ОСОБА_2 не було надано відпустку та за невідбуту відпустку не було виплачено грошової компенсації (відпускних).

а.с.52-62.

Таким чином, факт укладення трудового договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стверджується трудовим договором від 01.02.2012р., рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20.06.2014р., актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю від 23.07.2013р., показами потерпілої та свідків, які показали, що ОСОБА_2 працювала у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на підставі укладеного між ними трудового договору від 01.02.2012р. та виконувала роботу передбачену вказаним договором. Крім цього, вказаний трудовий договір був зареєстрований у Сокальському районному центрі зайнятості, що передбачено ст.241 КЗпП України.

Оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачений , будучи фізичною особою - підприємцем, грубо порушив угоду про працю, шляхом обману та примусу до виконання роботи, не обумовленої угодою та кваліфікує його дії за ч.1 ст.173 КК України.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого та обставини справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним за ч.1 ст.173 КК України та призначити йому покарання за даною статтею у виді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:М. Я. Адамович