Ухвала суду № 42275587, 13.01.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/7969/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єд. унікальний № 320/7969/14-к

№ пров. 11-кп / 778/ 148/15 Головуючий в 1-й інст. - Бахаєв І.М.

Категорія - ст. 307,ч.2 ККУ Доповідач в 2-й інст. - Незола І.М.

13 січня 2015 року судова палата з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді Незоли І.М.,

суддів - Старовойт І.П., Озарянської Л.О.,

при секретарі - Змитраковій А.Д.,

за участю прокурора - Мотренко М.В.,

адвоката - ОСОБА_2,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому заседанні матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_3 за апеляціями засудженого та його захисника адвоката ОСОБА_2,

на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 жовтня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 без реєстрації; громадянина України, раніше судимого:

- 21.05.2001 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14.11.2001 року, за ст.ст. 185, ч.3; 186, ч.2; 70 КК України до 3 років 01 місяця позбавлення волі;

- 22.08.2006 року тим же судом за ст.ст. 185, ч.3, 186, ч.2, 69, 70 КК України до 2 років 06 місяців позбавлення волі; постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 07.12.2007 року невідбутий строк 11 міс. 29 днів замінений на обмеження волі;

- 18.12.2008 року тим же судом за ст.ст. 187, ч.1; 71 КК України до 4 років 06 місяців позбавлення волі; звільненого 21.01.2013 року за відбуттям строку покарання;

- засуджено за ч.2 ст. 307 КК України до покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Запобіжним заходом до набрання вироком законної сили щодо засудженого залишено тримання під вартою, строк відбування покарання визначено рахувати з 07 липня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судово-хімічних експертиз в сумі 393,12 гривень.

Вирішена доля речових доказів.

Як вбачається зі змісту вироку, ОСОБА_3 визнаний судом винним у скоєнні злочинів за наступних обставин.

В середині червня 2014 року в денний час ОСОБА_3, знаходячись біля річки Молочної по вул. Станіславського в місті Мелітополі Запорізької області, будучи особою раніше судимою за вчинення умисних злочинів, незаконно придбав шляхом обривання з кущів роду конопель верхівкових частин особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (маріхуану), який незаконно зберігаючи при собі, переніс до гаражного кооперативу по тій же вулиці, де наступного дня висушив і виготовив для подальшого використання і зберігання.

26 червня 2014 року в вечірній час на території Мелітопольського міського парку культури і відпочинку ім. Горького, тобто, в місці, що призначено для проведення культурних заходів, частину раніше виготовленого особливо небезпечного наркотичного засобу канабіс в кількості 1, 87 гр. в перерахунку на суху речовину, ОСОБА_3 збув за 140 гривень гр. ОСОБА_4

07 липня 2014 року приблизно о 14-40 годині ОСОБА_3, перебуваючи в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, в тому ж парку повторно збув тій же гр. ОСОБА_4 за 160 гривень той же особливо небезпечний наркотичний засіб в кількості 1,66 гр. в перерахунку на суху речовину.

В своїй апеляції в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 його захисник адвокат ОСОБА_2, не заперечуючи висновків суду щодо доведеності вини засудженого та кваліфікації його дій, вважає вирок суду в частині призначеного йому покарання надто суворим, просить взяти до уваги його щире каяття, сприяття органам досудового слідства та суду у встановленні істини, позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні на день скоєння вищевказаних злочинів родини його вагітної сестри з чоловіком-інвалідом 2-ї групи та неповнолітнім племінником, щодо яких він є єдиним годувальником, просить вирок змінити та пом'якшити засудженому строк покарання, застосувавши щодо нього положення ст. 75 КК України.

На ті ж обставини посилається в своїй апеляції і сам засуджений, який також просить пом'якшити йому строк покаранння.

Заслухавши доповідь судді по справі, доводи захисника, який підтримав обидві апеляції, доводи прокурора, який вважає, що підстави для задоволення апеляцій відсутні, перевіривши доводи апеляцій, судова колегія вважає, що апеляції засудженого та його захисника не підлягають задоволенню за таких підстав.

Провина обвинуваченого ОСОБА_3 в незаконному придбанні та зберіганні для особистих потреб, а також з метою збуту і незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинених повторно, за обставин, викладених у вироку суду першої інстанції, самим засудженим, а також іншими учасниками судового процесу, не заперечується і в достатній мірі підтверджується матеріалами кримінального провадження, які за згодою обвинуваченого та інших учасників судового процесу в судовому засіданні у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст. 307 КК Україні за ознаками незаконного придбання і зберігання з метою збуту, а також збут наркотичних засобів, і повторності.

Обираючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України взяв до уваги той факт, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, вчинив нові злочини в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, що суд визнав обставинами, які обтяжують його відповідальність, тому дійшов законного та обгрунтованого висновку про те, що його виправлення можливе лише за умовами ізоляції його від суспільства.

При цьому суд у відповідності до тих же вимог закону взяв до уваги відношення ОСОБА_3 до скоєного, визнання вини і щире каяття, позитивну характеристику з місця проживання, визнавши це обставинами, що пом'якшують його провину, та визнавши за можливе призначити йому мінімальний строк покарання, передбачений санкцією ч.2 ст. 307 КК України, і, з огляду на те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні, в тому числі тяжкі злочини, після останнього звільнення з місць позбавлення волі знов став на шлях вчинення злочинів, не зробивши для себе належних висновків, доводи його самого та його захисника про надмірну суворість призначеного ОСОБА_3 покарання, а також про можливість обрання йому покарання з застосуванням ст. 75 КК України, не є слушними і не заслуговують на увагу, отже, підстав для пом'якшення покарання, яке призначено ОСОБА_3 судом першої інстанції, судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Головуючий:

Судді: