Ухвала суду № 42273975, 12.01.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3950/14-ц Провадження № 22-ц/772/372/2015Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є.М.Категорія Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук В.С.

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

при секретарі: Куленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 8 грудня 2014 року про примусове проникнення до житлового приміщення боржника, -

В с т а н о в и л а :

8 грудня 2014 року державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Саволюк Я.О. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_2 - квартири АДРЕСА_1.

Підставою для надання такого дозволу державний виконавець зазначив те, що у Ленінському відділі ДВС Вінницького міського управління юстиції на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області за № 127/3950/14-ц від 22.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 640 291, 00 грн.

Дане виконавче провадження розпочато 25.07.2014 року винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження для виконання та відома.

Того ж 25.07.2014 року, з метою повного та своєчасного виконання судового рішення, державним виконавцем були надіслані запити до відповідних структур для отримання інформації щодо наявності чи відсутності у боржника рухомого та не рухомого майна, його доходи та рахунки у банках. Було також винесено постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження, яку надіслано для виконання відповідним органам.

Ще у поданні зазначено, що державним виконавцем неодноразово здійснювався вихід за адресою реєстрації боржника для перевірки його майнового стану, але двері ніхто не відкривав, про що були складені відповідні акти від 05.08.2014 року та від 23.09.2014 року. При цьому вказано, що згідно повідомлення адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області, ОСОБА_2 був прописаний за адресою АДРЕСА_2, а 27.12.2013 року вибув у м. Київ і не зареєструвався.

Станом на 08.12.2014 року боржник не розрахувався, хоча неодноразово з`являвся до відділу для ознайомлення з матеріалами справи.

За таких обставин, державний виконавець вважає, що ОСОБА_2 не надає реальної можливості описати майно у зазначеній квартирі та злісно ухиляється від сплати заборгованості, тим самим, створює обставини, які унеможливлюють проведення виконавчих дій; що дії боржника ОСОБА_2 не спрямовані на добровільне виконання рішення суду, термін добровільного виконання пройшов, тому, з метою своєчасного, повного і об`активного виконання виконавчого документу, просив суд надати дозвіл на примусове проникнення державного виконавця до вказаної квартири для перевірки майнового стану, опису та арешту майна боржника.

Ухвалою Вінницького міського суду від 08.12.2014 року подання державного виконавця задоволене у повному обсязі.

Боржник ОСОБА_2 не погодився з даною ухвалою суду, оскаржив її в апеляційному порядку, як необгрунтовану та незаконну, таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, ухвалу суду і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У п.10 ч.3 ст.11 того ж ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи, або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, вирішуються судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Саме цими правовими нормами і керувався суд при постановленні оскаржуваної ухвали.

При цьому, постановляючи ухвалу про надання дозволу державному виконавцю на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 з метою перевірки майнового стану, проведення опису і арешту майна, належного боржнику ОСОБА_2, суд виходив з тих обставин, що у Ленінському відділі ДВС Вінницького міського управління юстиції на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області за № 127/3950/14-ц від 22.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 640 291, 00 грн.

Дане виконавче провадження розпочато 25.07.2014 року винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження для виконання та відома.

Того ж 25.07.2014 року, з метою повного та своєчасного виконання судового рішення, державним виконавцем були надіслані запити до відповідних структур для отримання інформації щодо наявності чи відсутності у боржника рухомого та не рухомого майна, його доходи та рахунки у банках. Було також винесено постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження, яку надіслано для виконання відповідним органам; що державним виконавцем неодноразово здійснювався вихід за адресою реєстрації боржника для перевірки його майнового стану, але двері ніхто не відкривав, про що були складені відповідні акти від 05.08.2014 року та від 23.09.2014 року; що згідно повідомлення адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області, ОСОБА_2 був прописаний за адресою АДРЕСА_2, а 27.12.2013 року вибув у м. Київ і не зареєструвався.

Зазначені обставини дійсно відповідають таким матеріалам справи, як виконавчий лист у справі №127/3950/14-ц від 22.07.2014 року; постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №127/3950/14-ц , виданого 22.07.2014 року; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.07.2014 року; запит та відповіді на запити щодо наявності чи відсутності майна у ОСОБА_2; актами державного виконавця від 05.08.2014 року та від 23.09.2014 року (а/с 149-168).

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду за вказаних обставин, про те, що вимоги державного виконавця, викладені у поданні, є законними та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

По-перше, суд, керуючись нормою ст. 376 ЦПК України при постановленні ухвали, не дотримався вимоги ч.2 зазначеної статті, де вказано, що суд розглядає подання за участю державного виконавця і розглянув вказане подання у відсутність державного виконавця Саволюк Я.О., чим порушив порядок, встановлений законодавцем для вирішення відповідного подання.

По-друге, і у ст. 376 ЦПК України і у п.10 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» говориться, про житло чи інше володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

У даному ж випадку державний виконавець у своєму поданні лише вказав у яку квартиру йому необхідно проникнути, натомість не зазначив чия це квартира; яким чином ОСОБА_2 причетний до неї; чому там може бути його майнота чи є воно там взагалі.

Суд у своїй ухвалі теж упустив зазначені питання, що говорить про невідповідність висновків суду обставинам справи та неправомірність задоволення подання.

По-третє, у матеріалах справи відсутні докази вручення боржнику ОСОБА_2 і постанови про відкриття виконавчого провадження, і постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, як того вимагають норми ч.5 ст.25; ч.1 ст.31 та ч.4 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження».

Лише переконавшись у отриманні боржником зазначених процесуальних документів та при ненаданні ним документального підтвердження самостійного виконання рішення, державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення, про що говориться у ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

Тому, на думку колегії суддів, державний виконавець віднісся до даного виконавчого провадження формально, порушуючи діюче законодавство. Суд же, у свою чергу, не звернув на це уваги.

Про формальний підхід говорить і повідомлення адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області, де вказано, що ОСОБА_2 був прописаний за адресою АДРЕСА_2, а 27.12.2013 року вибув у м. Київ і не зареєструвався (а/с169). Отже, на час відкриття виконавчого провадження, як і в послідуючому під час проведення інших виконавчих дій державним виконавцем, боржник не був зареєстрований та не проживав за адресою : АДРЕСА_1, яка зазначена у запитах та постановах державного виконавця, тому і не міг відкрити двері державному виконавцю під час його візитів.

З огляду на викладене, акти державного виконавця від 05.08.2014 року та від 23.09.2014 року, не можна розцінювати, як злісне ухилення від сплати заборгованості, як про це говорить державний виконавець у своєму поданні. Дані акти є недопустимими доказами, виходячи зі змісту ч.1 ст.59 ЦПК України.

За таких обставин, ухвала суду постановлена з порушенням порядку, встановленого для вирішення питання про примусове проникнення до житла, тому в силу п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, її необхідно скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду від 8 грудня 2014 року скасувати, а вирішення питання про надання дозволу на проникнення до житлового приміщення боржника, передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: