Ухвала суду № 42273507, 06.01.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/1117/14 Провадження № 22-ц/795/41/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Рябота В. І. Доповідач - Острянський В. І.

У Х В А Л А

06 січня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОстрянського В.І.,суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М., при секретарі:Покладові Д.В., за участю:представника ПАТ „Державний ощадний банк України" Атавіна О.С., представника ТОВ ВКП „Прилуки-Агропереробка" Рожка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" та ОСОБА_7 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2014 року у справі за заявою ТОВ „ВКП „Прилуки-Агропереробка" та ОСОБА_7 про розстрочку виконання рішення суду,

в с т а н о в и в:

У апеляційній скарзі ПАТ „Державний ощадний банк України" (далі - Банк) ставить питання про скасування ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2014 року та про постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ТОВ „ВКП „Прилуки-Агропереробка" (далі - Підприємство) про розстрочку виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18 липня 2014 року зміненого рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ПАТ „Державний ощадний банк України" до ТОВ „ВКП „Прилуки-Агропереробка" і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що місцевий суд вийшов за межі заявлених вимог, оскільки Підприємство у своїй заяві просило тільки розстрочити виконання судового рішення, а суд вирішив питання і про розстрочку, і про відстрочку судового рішення; що суд всупереч правилам ст.373 ЦПК України і ч.1 ст. 36 Закону України „Про виконавче провадження" вирішив питання про відстрочку виконання судового рішення не врахувавши, що Банк не звертався до Прилуцького місьрайонного суду з заявою про видачу виконавчого листа і, відповідно, виконання рішення ще не розпочато; що Підприємство не надало суду належних доказів про наявність обставин, які утруднюють виконання судового рішення чи роблять неможливим його виконання, а письмові докази, надані Банком, щодо наявності на рахунках Підприємства необхідних грошових коштів для виконання рішення, суд безпідставно не взяв до уваги.

У апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування ухвали Прилуцького міськрайонного суду від 06 листопада 2014 року та про постановлення нової ухвали про задоволення заяви Підприємства про розстрочку виконання судового рішення в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи. Зокрема, апелянт вказує на те, що постановивши ухвалу, суд не обгрунтував свою позицію про зменшення терміну розстрочки з трьох років до одного року та не обгрунтував зміну терміну відстрочення виконання рішення замість - до травня 2015 року, як просив заявник, до січня 2015 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 06 листопада 2014 року вимоги ТОВ „ВКП „Прилуки-Агропереробка" та ОСОБА_7 про відстрочку і розстрочку виконання рішення суду було задоволено частково. Суд відстрочив початок виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18 липня 2014 року про стягнення з ТОВ „ВКП „Прилуки-Агропереробка" і ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ПАТ „Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії до 01 січня 2015 року з розстрочкою його виконання терміном на один рік, тобто до 31 грудня 2015 року.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 ПАТ „Державний ощадний банк України" просить апеляційний суд відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_7, а апеляційну скаргу Банку задовольнити, мотивуючи тим, що місцевий суд постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги Банку та ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Постановивши оскаржувану ухвалу, місцевий суд виходив з того, що в даний час в країні склалась складна обстановка через бойові дії на сході країни, стався обвал національної валюти і через заборону поставки продукції заявника до Російської Федерації, Підприємство опинилось у складному фінансовому стані і дані обставини не були спростовані в судовому засіданні представником Банку, оскільки, на думку суду, наявність грошових коштів на рахунках Підприємства не свідчить про його доходи, а є лише обіговими коштами. Тому, врахувавши наведене, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення заяви Підприємства та заяви ОСОБА_7 про відстрочку з розстрочкою виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18 липня 2014 року.

Проте з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд. Відповідно до правил ст.373 ЦПК України та частини 1 ст.36 Закону України „Про виконавче провадження" за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Однак місцевий суд у порушення порядку вирішення заяви Підприємства не перевірив фактичних обставин про те, чи видавався виконавчий лист, чи відкривалось виконавче провадження з виконання рішень Прилуцького міськрайонного суду від 18.07.2014 року та Апеляційного суду Чернігівської області від 29.09.2014 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВ „ВКП „Прилуки-Агропереробка" в користь ПАТ „Державний ощадний банк України" та не залучив до участі в справі відповідний відділ Державної виконавчої служби.

Крім того, оскаржуваною ухвалою, суд у порушення правил ст.11 ЦПК України про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, частково задовольнив вимоги ОСОБА_7 щодо надання розстрочки виконання судового рішення, однак ОСОБА_7 з відповідною заявою до суду не звертався і не заявляв ніяких вимог.

Також суд, правильно зазначивши в описовій частині ухвали, що заявник просив суд надати розстрочку у виконанні, як рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18.07.2014 року, так і рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 29.09.2014 року, у резолютивній частині ухвали помилково не зазначив вирішення вимог про відстрочку з розстрочкою виконання рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 29.09.2014 року.

Зважаючи на викладене, оскаржувана ухвала Прилуцького міськрайонного суду від 06 листопада 2014 року не може вважатись законною та обгрунтованою і підлягає скасуванню з передачею питання за заявою Підприємства про розстрочку виконання судових рішень на новий розгляд до суду першої інстанції, а доводи апеляційних скарг Банку та ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2014 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: