Ухвала суду № 42273476, 13.01.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/10681/14 Провадження № 22-ц/795/82/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Хромець Н. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І. при секретарі:Мартиновій А.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманої пенсії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 49163 грн. 29 коп. надміру виплаченої пенсії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення, через його необґрунтованість та неправомірність, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що він є особою, яка потребує підвищеного соціального захисту та підтримки з боку держави. Даний факт, за доводами відповідача, підтверджується довідками медичних установ. ОСОБА_5 стверджує, що з урахуванням стану здоров'я, він під час подачі документів про реєстрацію фізичної-особи підприємця не взяв до уваги, що необхідно надати дану інформацію до органів Пенсійного фонду, а згодом зовсім забув про таку реєстрацію. Крім того, відповідач вказує, що після реєстрації він не був задіяний у підприємницькій діяльності і це підтверджується листом Державної податкової інспекції у м. Чернігові, а тому, на його думку, відсутнє зловживання з боку пенсіонера, що є підставою для стягнення зайво сплаченої пенсії відповідно до ст. 50 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 перебував на обліку в управлінні ПФУ в м. Чернігові з 22.05.2002 року по 01.07.2013 року та отримував соціальну пенсію по інвалідності.

Соціальна пенсія призначається і виплачується непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію, що передбачено ст. 93 Закону України „Про пенсійне забезпечення ". Звертаючись до управління ПФУ 22.05.2002 року про призначення пенсії, ОСОБА_5 підписав заяву, погодившись надати інформацію про вступ на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім'ї та про зміну місця проживання. Дана форма заяви передбачена п. 3.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення " спільний наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України № 224/30 від 30.04.2002 року, який діяв на момент звернення з заявою.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення безпідставно виплаченої пенсії суд виходив з вищенаведених норм права та того, що відповідач не повідомив управління про реєстрацію його як фізичної особи -підприємця з 25.01.2007 року, що спричинило безпідставне нарахування соціальної пенсії.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи або визнати особу недієздатною у випадках, визначених ст. 36 і ст. 39 Цивільного кодексу України. В матеріалах справи відсутнє рішення суду про обмеження ОСОБА_5 його цивільної дієздатності, а тому доводи щодо стану його здоров'я не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного рішення, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п.п. 1, 8 п.1 ч.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір " від 08.07.2011 р. №3674-VI, за подання апеляційної скарги ставка судового збору становить 50% ставки, що підлягає сплаті при подачі позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. За подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Отже, апелянту при подачі апеляційної скарги необхідно було сплатити 245 грн. 82 коп., виходячи з оспорюваної суми 49163 грн. 29 коп. На виконання ухвали судді апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_5 було сплачено 121 грн. 80 коп., суму, яка була вказана в ухвалі помилково, бо така сума не відповідає вимогам названого вище Закону.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 315 ЦПК України, при постановленні ухвали апеляційний суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Отже, з відповідача ОСОБА_5 належить стягнути ще 124 грн. 02 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2014 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 124 (сто двадцять чотири) грн. 02 коп. судового збору на розрахунковий рахунок № 31210206780002, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ - 38054398, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО - 853592.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: