Ухвала суду № 42271470, 25.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11/790/786/14 Головуючий І-ї

Справа № 610/687/13-к інстанції Муленко Л.М.

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Глінін Б.В.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а Ї н И

25.12.2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Глініна Б.В.

суддів - Шляхова М.І., Протасова В.І.,

за учатю прокурора - Пресс Г.С.,

засудженого - ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілого - ОСОБА_5,

законного представника

потерпілої - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харькові кримінальну відносно ОСОБА_2 за апеляційними скаргами прокурор, потерпілого ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 , засудженого на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 02.10.2014 року у відношенні ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вказаним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Куп»янська Харківської області, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, одружений, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює в ТОВ «Персонал-Плюс» оператором АЗС, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 3 роки.

Термін покарання обчислено з моменту виконання вироку, зараховано у строк відбування покарання час перебування під вартою з 26 вересня 2010 року по 27 червня 2012 року.

Запобіжний захід - підписка про невиїзд залишений до вступу вироку в законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнових збитків 25 682,55 грн. та в рахунок компенсації моральної шкоди - 150 000 грн.; на користь ОСОБА_7 в рахунок компенсації моральної шкоди - 100 000 грн.

Доля речових доказів вирішена, судові витрати стягнуто з засудженого.

Відповідно до вироку, 26 вересня 2010 року приблизно о 02 годині 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, керував технічно справним мотоциклом ІЖ-Юпітер з боковим причепом, без реєстраційних номерів, рухався із швидкістю 30-40 км/год по автодорозі Харків-Зміїв-Балаклія-Гороховатка зі сторони села Морозівка Балаклійського району Харківської області в напрямку смт. Савинці і проявив злочинну необережність, яка виразилася в порушенні ним вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.9 а, в, 2.10 а, г, д, 10.1, 12.2, і 12.3 Правил дорожнього руху України і на шляху прямування в районі розташування кілометрового покажчика 104+200м скоїв наїзд на двох пішоходів ОСОБА_8, 1995 р.н. і ОСОБА_7, 1995 р.н., які рухалися по проїздній частині автодороги.

В результаті наїзду мотоцикла, пішоходу ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження по признаку небезпечності для життя. Від отриманих травм настала смерть неповнолітньої ОСОБА_8 Причиною смерті стала черепно-мозкова травма у виді переломів черепа і внутрічерепних виливів.

Другому пішоходові ОСОБА_7 були спричинені тяжкі тілесні пошкодження за критерієм небезпечності для життя.

Порушення водієм ОСОБА_2 зазначених вище вимог Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв»язку з подією, виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним мотоциклом, перебував у стані алкогольного сп»яніння, невірно вибрав швидкісний режим, при виникненні небезпеки, пішоходів, які знаходилися поблизу смуги руху мотоцикла несвоєчасно застосував заходи до зменшення швидкості і зупинки транспортного засобу, а не впевнившись у безпеці своїх дій, почав здійснювати маневр вліво, з метою об»їзду пішоходів, в результаті чого скоїв на них наїзд.

В апеляційних скаргах:

захисник ОСОБА_3 просить скасувати вирок районного суду у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотним порушенням норм кримінального-процесуального закону, невірною оцінкою доказів, справу щодо ОСОБА_2 провадженням закрити через відсутність у його діях складу злочину. Зазначив, що по справі не встановлений механізм руху пішоходів перед наїздом на них, не встановлений час, місце скоєння ДТП, обвинувачення ґрунтується на припущеннях, слідчі дії проведено з порушенням норм кримінально-процесуального закону, не встановлений експертним шляхом причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДД та наслідками пригоди. Крім цього, захисник не погодився з висновками судово-медичної експертизи, щодо локалізації тілесних ушкоджень та можливості їх походження від удару мотоциклу під керуванням ОСОБА_2; висновком судово-цитологічної експертизо щодо походження крові, вилученої з крила мотоцикла; засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок районного суду, кримінальну справу провадженням закрити через відсутність у його діях складу злочину. Мотивуючи скаргу, вказав доводи, що є аналогічними тим, що містяться в апеляції адвоката ОСОБА_3; потерпілий ОСОБА_5 просить скасувати вирок, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через його м'якість, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 3 роки, змінити запобіжний захід на тримання під вартою, задовольнити цивільний позов у повному обсязі. На обґрунтування апеляції вказав, що обвинувачений не розкаявся та не вибачився, не відшкодував завдані збитки, давав неправдиві свідчення, не визнав своєї провини, незважаючи на наявність достовірних доказів його вини, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння . Зазначив, що внаслідок злочину втратив єдину дитину, переносить тяжкі моральні страждання, його дружина перенесла серцевий напад та має незадовільний стан здоров'я. Вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання не буде слугувати меті його виправлення та попередження вчинення нових злочинів; захисник ОСОБА_4 просить скасувати вирок районного суду, кримінальну справу провадженням закрити через відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину. Вказала, що по справі не було проведено відтворення обстановки та обставин події, не встановлено місце та час скоєння ДТП, висновки судово-медичних, авто технічних експертиз, на думку апелянта містять протиріччя та є неповними. Наголошує на тому, що її син непричетний до аварії, на місці зіткнення його взагалі не було, в стані алкогольного сп'яніння не перебував. Зазначила, що працівники міліції чинили психологічний та фізичний тиск на ОСОБА_2, обвинувачення ґрунтується на припущеннях, свідки, потерпілі по справі не є очевидцями, докази по справі сфальсифіковані, слідство проведено неповно, не об'єктивно, з обвинувальним ухилом. Крім цього просить врахувати дані, що позитивно характеризують особу засудженого, його незадовільний стан здоров'я, наявність на утриманні малолітніх дітей; прокурор просить вирок скасувати, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції призначено надмірно м'яке покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Мотивуючи апеляцію вказав, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, давав суду неправдиві свідчення, вводив суд в оману, намагався уникнути відповідальності за скоєне, збитки потерпілим не відшкодував.

Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши думку прокурора, засудженого, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5, які підтримали свої апеляції, представника потерпілої ОСОБА_6, який підтримав апеляції прокурора та потерпілого, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Висновки районного суду про винуватість ОСОБА_2 у наведеному вище злочину засновані на наведених у вироку та досліджених у судовому засіданні доказах.

Потерпілий ОСОБА_5 показав, що його донька ОСОБА_8 потрапила в ДТП, в якому була травмована. Він приїхав на місце події, побачив доньку з тілесними ушкодженнями та колінах ОСОБА_9, вона була буз тями, поблизу була ОСОБА_7 з розбитою головою. Дівчат відправили до лікарні. Мати ОСОБА_2 сказала, що трапилося таке горе з вини її сина та запропонувала звертатися до неї по допомогу. У доньки пропали сережки. Після доньку лікували 10 днів, але вона померла від тяжких травм.

Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що 26.09.2010 року з подругою ОСОБА_8 вночі поверталися з дискотеки, йшли поряд. Що трапилося вона не пам'ятає, оскільки отримала травму, також була травмована й ОСОБА_10.

Свідок ОСОБА_9 вказав, що після дискотеки відвозив друга, а потім пообіцяв підвезти дівчат. Він рухався у напрямку смт Савинці. Неподалік від автобусної зупинки побачив лежачу на узбіччі ОСОБА_10, Яну посеред дороги з тілесними ушкодженнями. Він подзвонив матері, просив визвати швидку допомогу та подзвонити батькам дівчат.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.09.2010 року, на автодорозі Харків-Зміїв-Балаклія при в'їзді в сел. Савинці, на проїжджій частині виявлена пляма бурого кольору, а при додатковому огляді місця події знайдені 2 дерев'яні щепи зі слідами фарби синього кольору, 2 сережки та волосся рудого кольору.

Згідно з протоколом огляду транспортного засобу мотоцикл «Іж-Юпітер» без номерних знаків з боковим причепом, на якому розташована дерев'яна дошка, на якій мається пошкодження - відсутній дерев'яний фрагмент, на крилі колеса бокового причепа виявлена пляма бурого кольору.

Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи від 14.10.2010 року, відповідно до якої досліджувалися шкріби, вилучені з крила мотоцикла. Встановлено, що вони є кров'ю людини, походження крові від потерпілої ОСОБА_7 не виключається.

Висновком судово-медичної експертизи від 27.10.2010 року, що у ОСОБА_8 встановлені тілесні ушкодження на голові (велика кількість), на тулубі. За ступенем тяжкості вищезазначені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних. Причиною смерті ОСОБА_8 стала закрита черепно-мозкова травма від переломів кісток черепа та крововиливу. Вищевказані тілесні ушкодження знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті (том 1 а.с. 55-59).

З висновку судово-медичної експертизи від 07.10.2010 року (том 1 а.с. 186-190) вбачається, що під час ДТП ОСОБА_7 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з ранами тім'яно-потиличної області, з переломом тім'яної та потиличної кістки з переходом в основу черепу.

Згідно з висновками медико-криміналістичної експертизи № 357 МК від 06.10.2010 р. та № 358 МК від 07.10.2010 р., пошкодження та нашарування на одязі, взутті та тілі ОСОБА_8 утворилися при контакті з виступаючими частинами бокового причепа мотоцикла «Іж-Юпітер», а пошкодження брюк ОСОБА_7 могло утворитися в умовах ДТП при зіткненні рухомого мотоцикла з боковим причепом з вертикально розташованим пішоходом. Пошкодження та нашарування на брюках ОСОБА_7 могли утворитися в результаті контакту з виступаючою частиною поперечної труби, передньою частиною бокового причепа мотоцикла.

Висновками комплексних судово-медичних та авто технічних експертиз №№ 414, 415, відповідно до яких черепно-мозкові травми у ОСОБА_11 та ОСОБА_8 утворилися від дій тупого твердого предмету та явилися наслідком наїзду мотоциклу з боковим причепом на пішоходів (том 1 а.с. 211-228).

Висновками додаткових комплексних судово-медичних, медико-криміналістичних та авто технічних експертиз від 19.10.2012 року, у яких були враховані матеріали справи, тілесні ушкодження мали місце у неповнолітньої ОСОБА_8 в результаті ДТП, завдані тілесні ушкодження від наїзду мотоциклу з боковим причепом, а у неповнолітньої ОСОБА_7 тілесні ушкодження з урахуванням характеру та локалізації пошкоджень мали місце від наїзду мотоциклу «Іж-Юпітер» з причепом. Пошкодження на тілі потерпілих розцінюються як мотоциклетна травма.

Висновками авто технічної експертизи від 29.09.2010 року, що водій ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 12.2, 12.3 ПДР України.

Надавши правильну оцінку цим та наведеним у вироку доказам, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 та кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

Посилання в апеляції адвоката та захисника ОСОБА_4, що не встановлено місце ДТП та що потерпіла ОСОБА_7 нічого конкретного з приводу ДТП пояснити не могла та підтвердила про інше розташування потерпілих на дорозі, аніж те на яке послався районний суд, що свідчить про неповноту досудового та судового слідства, неспроможні.

Досудовим слідством було встановлено місце ДТП. При розгляді суд першої інстанції перевірив ці дані й погодився з ними. При цьому потерпіла ОСОБА_7 в суді давала покази, які не суперечили даним обвинувального висновку.

Місце наїзду було встановлено слідчим виходячи з оцінки зібраних доказів, це перевіряв районний суд при розгляді кримінальної справи та погодився з правильністю висновків досудового слідства (про місце ДТП слідчий вказав в обвинувальному акті, оцінюючи протоколи огляду місця події, покази потерпілих, свідків).

В апеляціях адвоката та захисника ОСОБА_4 міститься посилання, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому вказано, що в мотивувальній частині вироку не вказано місце та час настання смерті потерпілої.

Це спростовується наведеними у вироку доказами, в тому числі показами потерпілого ОСОБА_5, висновками судово-медичних експертиз.

Крім того, захисник ОСОБА_2 та адвокат посилаються на протиріччя, порушення КПК, що в справі мається 2 протоколи огляду місця події, причому під час першого огляду місця події ніякі речі потерпілих та від мотоциклу встановлені не були, але у той же час при повторному огляді такі предмети були знайдені. А також посилаються, що при складанні протоколу поняті були не з самого початку, речові докази при них не пакувалися.

Але районний суд допитував у якості свідків понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які підтвердили, що були присутніми при проведенні слідчих дій на місці ДТП та в їх присутності виявили клочки волосся, сережки, 2 дерев'яні щепи, які були упаковані. Крім того, ці свідки підтвердили, що у той же день в гаражі ОСОБА_2 він показав мотоцикл й на щитку коляски були плями, схожі на кров, зіскоби з яких направили на дослідження, а на мотоциклі на колясці була дошка й візуально були видні сколи на ній.

Також, свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15 підтвердили, що вилучені при огляді місця ДТП дерев'яні щепи співпадали зі сколами на дошці, закріпленій замість коляски на мотоциклі ОСОБА_2

Наведене спростовує доводи апеляції і в цій частині й підтверджує, що найдені щепи з дошки мотоцикла ОСОБА_2

Посилання адвоката та захисника, що висновки медико-криміналістичних експертиз засновані на припущеннях, неспроможні.

Ці посилання спростовуються висновками медико-криміналістичних експертиз (том 1 а.с. 45-51, 195-197), відповідно до яких експертами оцінювалися пошкодження на одежі, взутті потерпілих, у тому числі оцінювався мотоцикл з його індивідуальними особливостями. А ці висновки експертиз не суперечать показам потерпілих, свідків та узгоджуються з іншими доказами, тому суд вірно їх визнав достовірними.

Доводи апеляцій захисту про те, що з участю обвинуваченого не було відтворено обстановку та обставини події, в ході якого необхідно було вказати про обставини події є необгрунтованим. Обвинувачений на досудовому слідстві заперечував свою провину та причетність до скоєного злочину. Таким чином, проведення відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2 було недоцільним.

Оцінюючи зібрані слідчим докази, районний суд прийшов до правильного висновку, що суттєвих порушень кримінально-процесуального закону під час досудового слідства не було. При цьому перевірялася версія обвинуваченого про недозволені методи на досудовому слідстві та вона свого підтвердження не знайшла.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Як видно з вироку, ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України в межах санкції статті, з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки. При цьому, суд врахував, що він раніше судимим не був, страждає захворюванням - цукровий діабет, має двох дітей, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання - посередньо. Разом з тим було враховано тяжкість вчинено злочину, наслідки, що настали, перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння.

Наведене свідчить, що покарання ОСОБА_2 призначене згідно з вимогами кримінального закону, а тому доводи апеляції прокурора та потерпілого ОСОБА_5 про м'якість покарання задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 379, 365, 366 КПК України 1960 р., колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора потерпілого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_3 та ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 02.10.2014 р. відносно ОСОБА_16 - без змін.

Головуючий -

Судді: