Постанова № 42265637, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/22730/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бобровник О.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 28 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату про визнання права на перерахунок розміру пенсії, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду м.Києва із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:

- визнати за ним право на перерахунок розміру пенсії у зв'язку з набуттям чинності постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 з наступними змінами та отримання пенсії виходячи із грошового забезпечення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 з наступними змінами;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії з 01.05.2013 року та з 01.10.2013 року і з 01.02.2014 року ОСОБА_2 протиправною та такою, що порушує права позивача як людини, що передбачені Протоколом № 1 к Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS № 9);

- встановити відсутність повноважень у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зменшувати розмір пенсії ОСОБА_2, визначений з розрахунку грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 з наступними змінами;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області надати список до Харківського обласного військового комісаріату який містить ім'я ОСОБА_2 для складання останнім довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 для перерахунку пенсії з 01. 05. 2013 року та з 01.10.2013 року і з 01.02.2014 року з урахуванням введення щомісячної додаткової грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 з наступними змінами;

- зобов'язати Київський міський військовий комісаріат скласти довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 для перерахунку пенсії з урахуванням введення щомісячної додаткової грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 з наступними змінами після отримання списку для перерахунку пенсії від Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві;

- зобов'язати Київський міський військовий комісаріат надати довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 для перерахунку пенсії до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві після отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2 з 01.05.2013 року та з 01.10 2013 року і з 01. 02. 2014 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22. 09. 2010 року № 889 з наступними змінами і здійснити виплату недоплаченої пенсії з 01.05.2013 року та з 01.10.2013 року і з 01.02.2014 року та виплачувати пенсію з урахуванням підвищення (перерахунку);

- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві утриматися від зменшення розміру пенсії ОСОБА_2 після перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2 з урахуванням щомісячної додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 з наступними змінами з 01.05.2013 року та з 01.10.2013 року і з 01.02.2014 pоку;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві нарахувати ОСОБА_2 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати перерахунку пенсії з 01.05.2013 року та з 01.10.2013 року і з 01.02.2014 року керуючись методикою відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати";

- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати перерахунку пенсії;

- стягнути на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду в сумі 21 924 гривень з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 3850 грн. через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 28 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в м. Києві (Пенсійна справа № ФА-149478) та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-Х11) (далі Закон № 2262-ХІІ), як особа звільнена з військової служби.

За твердженням позивача, у травні 2013 року на особистому прийомі начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві він отримав відмову у проведенні перерахунку розміру його пенсії у зв'язку зі змінами розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.

Крім того, позивач також зазначає, що при зверненні з усною заявою до Київського міського військового комісаріату отримав відмову у наданні довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та направлення її до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві у зв'язку з набуттям чинності постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889».

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з положеннями частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Таким чином, збільшення розміру видів грошового забезпечення, що носять щомісячний характер, згідно із Законом є підставою для проведення перерахунку пенсій військовослужбовцям за відповідною посадою.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Вказаний вид грошового забезпечення введений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889).

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 889, з урахуванням змін, унесених Постановою КМУ № 161, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до Постанови N 889 та з метою визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди наказом Міністра оборони України № 595 від 15.11.2010 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

За змістом підпункту 2.2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, виплата винагороди військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту) здійснюється в таких розмірах на місяць: з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення.

Таким чином, додаткова грошова винагорода є щомісячним видом грошового забезпечення, який виплачується усім військовослужбовцям відповідної категорії (до якої, як установлено судом, відносився і позивач) у розмірі, встановленому Міністром оборони.

Наведені ознаки цієї виплати відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, зміна або введення нових видів яких є підставою для перерахунку пенсії згідно з положеннями статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Зважаючи на викладені обставини справи та положення норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на підставі Постанови №889 (з подальшими змінами відповідно до Постанови КМУ №161) у позивача ОСОБА_2 виникло право перерахунок раніше призначеної йому пенсії відповідно до положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів вчинити відповідні дії, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вимоги позивача в частині зобов'язання вчинення дій, про які позивач зазначає в своєму позові, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідачів та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Що стосується вимог даного позову в частині подальшої виплати пенсії з урахуванням грошового забезпечення, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуаційпідвищення (перерахунку), колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Водночас, суд не наділений повноваженнями на зобов'язання органів державної влади виконувати будь-які дії в майбутньому, оскільки порушення прав, свобод та законних інтересів ще не відбулося, а тому відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Що стосується позову в частині відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює в розмірі 21 924,00 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Статтями 23 та 1167 Цивільного кодексу України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується незалежно від майнової шкоди.

Так, виходячи з положень ст. 23 Цивільного кодексу України слід зазначити, що моральна шкода полягає: - у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; - у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не було обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання йому моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з бездіяльністю відповідачів як суб'єктів владних повноважень та не надано доказів, якими це підтверджується.

Отже, доводи позивача про те, що відповідачами було завдано йому моральної шкоди, є необґрунтованими, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Солом'янського районного суду м.Києва від 28 квітня 2014 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату про визнання права на перерахунок розміру пенсії, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, слід задовольнити частково.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 28 квітня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату про визнання права на перерахунок розміру пенсії, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.05.2013 року по 01.10.2013 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Визнати за ОСОБА_2 право на проведення перерахунку розміру його пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» в період з 01.05.2013 року по 01.10.2013 року.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.