Ухвала суду № 42265563, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 811/4117/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В

представника позивача: Ципи Сергія Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року

у справі за позовом Приватного підприємства "МКПП Горгачі" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП "МКПП Горгачі" звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013 року №0001442202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 104738,00 грн., та №0001452202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 257489,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що усі господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентами, мають дійсний економічний смисл, направлені на реальне настання дійсних економічних наслідків, відповідають нормам чинного законодавства та підкріплені належними первинними документами, які і покладені в основу бухгалтерського обліку та податкових звітів. До того ж, органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку. На момент звернення до суду жоден з правочинів нікчемним визнаний не був. Крім того, акт перевірки був складений із порушеннями правил, передбачених для його складання. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013 року №0001442202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 104738,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001452202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 257489,00 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що господарські операції, укладені між позивачем та його контрагентами, на підставі яких сформовано податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Посилання відповідача на акти перевірок вказаних контрагентів, складених посадовими особами податкових органів за місцем реєстрації цих підприємств, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів. Висновки акта перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що податковий кредит та витрати позивача, сформовані за рахунок контрагентів, проведено на підставі угод, здійснених без мети реального здійснення господарських операцій. Отже, такі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому, є нікчемними. Таким чином, висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить оскаржувану постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В підтвердження своєї позиції зазначив, що підприємством правомірно було включено до податкового кредиту суму у розмірі 205991грн. на підставі виписаних контрагентами СТОВ «Агрос» та СФГ «Аграрій» податкових накладних. Зазначає, що питання про недійсність правочину має бути встановлено лише судом. В акті перевірки відсутні посилання на будь-які рішення про скасування державної реєстрації вказаних контрагентів, відсутні відомості про наявність вироку щодо посадових осіб цих суб'єктів господарювання. По спірним операціям оформлені всі первинні документи бухгалтерської та податкової звітності. Договори поставок, накладні підтверджують реальність господарських операцій. Фактичне отримання та транспортування товару підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Оплата вартості придбаних товарів здійснена у безготівковому порядку, що підтверджено платіжними дорученнями, прибутковими касовими ордерами та авансовими звітами.

Представник податкового органу в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні заперечення проти апеляційної скарги підтримав, надав пояснення, аналогічні, викладеним в письмових запереченнях (викладено вище). Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з СТОВ «Агрос» за травень 2013 року та СФГ «Аграрій» за грудень 2012 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

Результати перевірки оформлені актом №127/11-23-22-02/35189849 від 11.11.2013 року (Т.1 а.с.40-68). В ході перевірки встановлені порушення:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 69825,00 грн.,

- п.198.1, п.198.3, 198.6, ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 205991,00 грн.

На підставі акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013 року №0001442202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 104738,00 грн., в тому числі 69825,00 грн. основного платежу та 34913,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (Т.1 а.с.70) та №0001452202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 257489,00 грн., в тому числі 205991,00 грн. за основним платежем та 51498,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (Т.1 а.с.62).

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні даної справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, норми Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі п. 201.1, п.201.4, п.20.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в паперовому вигляді, або в електронній формі.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на віднесення сум ПДВ, сплачених суб'єктом господарювання при придбанні товару (робіт, послуг), до складу податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання на підставі наявності податкових накладних, складених уповноваженою особою, зареєстрованою платником ПДВ фактичного придбання товару (робіт, послуг) та використання їх у господарській діяльності підприємства.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з СТОВ «Агрос» та СФГ «Аграрій» щодо поставки сільськогосподарської продукції, а саме - сої згідно договору №64 від 15.05.2013 року з специфікацією (Т.1 а.с.148-150) та №251 від 27.12.2012 року з специфікацією (Т.2 а.с.25-27), видатковими накладними від СТОВ «Агрос» (Т.1 а.с.151-156) та СФГ «Аграрій» (Т.2 а.с.28), факт доставки також підтверджується товарно-транспортними накладними від СТОВ «Агрос» (Т.1 а.с.157-162) та від СФГ «Аграрій» (Т.2 а.с.29-31), розрахунок проводився в готівковій формі, що вбачається з копії картки рахунку з СТОВ «Агрос» (Т.1 а.с.175-187) та копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів (Т.1 а.с.188-250, Т.2 а.с.1-23), з СФГ «Аграрій» відповідно до картки рахунку (Т.2 а.с.34-39) та копій квитанцій до прибуткового касового ордеру (Т.2 а.с.40-79).

Протягом перевіреного періоду позивача здійснювалось формування показників податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних виписаних контрагентами позивача, а саме від СТОВ «Агрос» (Т.1 а.с.163, 165, 167, 169, 171, 173) та від СФГ «Аграрій» (Т.2 а.с.32).

До матеріалів справи позивачем додано копії податкових декларацій з податку на додану вартість з розшифровками за відповідні періоди, в яких відображено показники податкового кредиту та податкових зобов'язань (Т.1 а.с.73-79, 85-92), а також реєстри виписаних та отриманих податкових накладних, де відображено податкові накладні на підставі яких формувалися показники ПДВ (Т.1 а.с.80-84, 93-100).

Отже, позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту на підставі документів виписаних СТОВ «Агрос» та СФГ «Аграрій».

Щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що позивач використовував придбану сою в своїх господарській діяльності, а саме шляхом переробки для отримання олії соєвої та макухи. Продукт переробки був реалізований ним покупцям, що підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, а саме видаткові накладні на реалізацію макухи соєвої покупцю ПП «ДУКАТ 04», ТОВ «ІГРО-ЛЕНД» та ФОП ОСОБА_3 (Т.2 а.с.81-85, 111-118), податкові накладні виписані покупцям (Т.2 а.с.86-90, 119-123) та оборотно-сальдові відомості необоротних активів (Т.2 а.с.91-96, 127-132). Показники від реалізації відображені позивачем в деклараціях та податковій звітності.

В силу 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з СТОВ «Агрос» та СФГ «Аграрій».

Натомість, висновки акта перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність фактичного здійснення господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, за необхідне зазначити, що податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

При цьому податковим органом не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та зазначеними контрагентами; та зважаючи на те, щро на час проведення перевірки у позивача були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з СТОВ «Агрос» та СФГ «Аграрій», позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати за цими господарськими операціями.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "МКПП Горгачі" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко