Постанова № 42265042, 09.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2014 року

справа № 811/1781/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі №811/1781/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково – виробничої фірми “Кіт – Консалтинг” товариство з обмеженою відповідальністю до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

в с т а н о в и в :

29 травня 2013 року Науково – виробнича фірма «Кіт – Консалтинг» ТОВ звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції від 18 квітня 2013 року №0000951520/0 про збільшення суми грошового зобов’язання на суму податку на додану вартість у розмірі – 3849,00 грн. – з них за основним платежем - 3079,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції - 770 грн..

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що залишок від’ємного значення з податку на додану вартість підприємства виник у жовтні 2010 року внаслідок придбання основних засобів і матеріалів. Залишок цієї суми фактично сплачено у цьому ж місяці, про що свідчать платіжні доручення, надані позивачем до суду. При цьому, при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року позивачем було допущено технічну помилку при заповнені графи додатку 2 «Довідка щодо залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» і не зазначено суму сплачену в жовтні 2010 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 18 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 3079 грн. та накладено штрафну санкцію у розмірі 770 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області державної податкової служби, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у відповідності до додатку 2 «Довідка щодо залишку від’ємного значення попередній звітних періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду» до декларації за грудень 2010 року НВФ «Кіт Консалтинг» ТОВ відображено відсутність оплати від’ємного значення податку на додану вартість. Для з’ясування зазначеного факту, податковим органом було направлено до позивача запит про надання інформації та її документального підтвердження, на який було надано відповідь у вигляді відмови. Внаслідок проведеної перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем абз. 1 п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме: включено до складу декларації неоплачений залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду, яким погашено нараховану суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 3079,0 грн..

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 квітня 2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ в Кіровоградській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку науково – виробничої фірми «Кіт – Консалтинг» ТОВ за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт №285/15-2/23685704 від 03.04.2013 року.

За результатами перевірки збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 3079,00 грн. НВФ «Кіт – Консалтинг» ТОВ несе відповідальність, передбачену п. 123.1 ст. 123 Кодексу.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення – рішення №0000951520/0 від 18.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт послуг всього на суму 3849 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення – рішення №0000951520/0 від 18.04.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи адміністративний позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було порушено приписи абз. 1 п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» оскільки протягом жовтня – грудня 2010 року у податковій звітності з податку на додану вартість не декларувало право на одержання бюджетного відшкодування. Крім того, у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року позивачем зазначено, що залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 180236 грн.. Отже, позивачем правомірно було включено цю суму до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

На час виникнення спірних відносин (листопад – грудень 2010 року) права та обов’язки платників податку на додану вартість було врегульовано приписами Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту Закон).

Так, у відподавності до пп. 7.2.4. п. 72. Ст.. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.5. Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У відповідності до пп.7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

Залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи залишок від’ємного значення з податку на додану вартість підприємства виник в жовтні 2010 року, внаслідок придбання основних засобів і матеріалів.

За наслідками вказаних господарських операцій на ім’я позивача було виписано податкові накладні, про що свідчить реєстр отриманих та виданих податкових накладних №10 за жовтень 2010 року (т. 1 а.с.80-92)

Грошові кошти в рахунок господарських відносин, що мали вплив на формування від’ємного значення були сплачені позивачем в жовтні 2010 року про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки з банківських рахунків НВФ «Кіт – Консалтинг» ТОВ та копії платіжних доручень. (т. 1 а. с. 107 – 243).

Як вбачається з декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року позивачем було задекларовано від’ємне значення з податку на додану вартість, яке включається до складу податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 2070 80 грн.

В декларації за грудень 2010 року позивачем відображено в графі 24 «Залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до державного бюджету за підсумками звітного податкового періоду (тобто з урахуванням позивного значення між сумами податкового зобов’язання та податкового кредиту 3 079 грн.)» відображено 177 157 грн.. Вказану грошову суму від’ємного значення підприємством віднесено також гр.. 26 «Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Отже, виходячи зі змісту вказаних декларації позивачем було обраховано та відображено залишок від’ємного значення у розмірі 177 157 грн., який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду.

Проте, при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року НВФ «Кіт – Консалтинг» ТОВ було допущено технічну помилку при заповненні додатку №2 «Довідка про залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» зазначено суму сплаченого від’ємного значення у жовтні 2010 року.

Позивач в своєму адміністративному позові наголошує, що вказане відображення в додатку №2 «Довідка про залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» суми погашеного залишку від’ємного значення відбулось суто в результаті технічної помилки.

Однак, суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи позивача.

У відповідності до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації №166 від 30.05.1997 року ( в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) "Про податок на додану вартість".

Згідно пункту 4.1. порядку, декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.

Пунктом 4.2. Порядку встановлено, у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної).

У відповідності до п.4.3. Порядку, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно п.4 Порядку, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181 ( 2181-14 ), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ( ze702-05, zf702-05, zg702-05, zh702-05 ) (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181 ( 2181-14 ), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковий орган у разі невідповідності заповненої позивачем декларації з податку на додану вартість вимогам чинного на час виникнення спірних відносин законодавства, мав право на застосування до НВФ «Кіт Консалтинг» ТОВ наслідки передбачені ст.. 4 Порядку, у вигляді застосування штрафних санкцій із зобов’язанням подати до ДПІ нової декларації.

Платник податку, в свою чергу мав право на подання до податкового органу відповідних уточнень або інших (звітних) декларацій із виправлення допущених помилок. Період внесення виправлень до податкової декларації визначено ст.. 102 Податкового кодексу України та він становить 1095 днів, але до початку проведення передвіки платника податку.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, що свідчили б на користь вчинення платником податків дій щодо виправлення допущених при заповненні додатку №2 до декларації помилок.

Отже, податковим органом було отримано та прийнято податкову декларацію із додатками за грудень 2010 року.

З моменту прийняття податкової декларації НВФ «Кіт Консалтинг» ТОВ з податку на додану вартість, зазначені в ній суми податкових зобов’язань набули статус узгоджених, що унеможливлює фактичне ігнорування податковим органом вказаних показників під час проведення перевірки.

Таким чином, враховуючи характер спірних відносин та наявність помилок в декларації за грудень 2010 року , що не були виплачені позивачем у строк визначений законом до початку проведення перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову НВФ «Кіт Консалтинг».

Слід також зазначити, що податковим органом було направлено до НВФ «Кіт Консалтинг» ТОВ запит із вимогою надати до перевірки інформацію та її документальне підтвердження стосовно підтвердження включення залишку від’ємного значення попереднього періоду до податкової декларації за грудень 2010 року.

Первинних документів, що свідчили б про правомірність обрахування та відображення залишку від’ємного значення у розмірі 177 157 грн., який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду, позивачем на вимогу податкового органу надано не було, також позивачем не надано зазначеної документації й під час перевірки, оформленої актом №285/15-2/23685704. Позивач надав документи лише до суду першої інстанції.

У відповідності до 73.3. Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності, зокрема такої підстави, як виявлння недостовірних даних зазначених у податкових деклараціях.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм права платник податку зобов’язаний надати відповідь на запит податкового органу. При цьому, платник податку може бути звільнений від обов’язку надати запитувану інформацію та її документальне підтвердження лише у разі невідповідності запиту вимогам, а саме: його не підписано керівником (заступником керівника ) податкового органу, він не містить перелік запитуваної інформації, або підстава з якої виникла необхідність на отримання запитуваних документів та інформації не міститься в вичерпному переліку підстав, визначеному Податковим кодексом України.

Враховуючи те, що запит надісланий позивачу відповідає вимогам законодавства, тому підстав для відмови в наданні запитуваних документів у позивача не було, крім того, з огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції не приймає доводи позивача стосовно відсутності підстав для призначення перевірки НВФ «Кіт Консалтинг» ТОВ через невідповідність запиту податкового органу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід скасувати та в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби – задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі №811/1781/13-а – скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Науково – виробничої фірми «Кіт – Консалтинг» товариства з обмеженою відповідальністю – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко