Ухвала суду № 42265011, 06.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 рокусправа № 804/13832/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю позивача: ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року у справі № 804/13832/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Павлоградського відділу головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Павлоградського відділу головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області ( далі - Відповідач) , в якому просив:

- визнати рішення про відмову у реєстрації Павлоградським відділом державної міграційної служби України у Дніпропетровській області - протиправним;

- зобов'язати Відповідача здійснити реєстрацію Позивача за місцем фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 упродовж 10 календарних днів з дня набрання чинності відповідним рішенням суду;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Відповідач при винесенні оскаржуваного рішення не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.

ОСОБА_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, якою просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що садовий будинок АДРЕСА_1 є придатним для проживання, оскільки він відноситься до інших приміщень у розумінні ст.379 ЦК України, а тому є житлом, що свідчить про можливість реєстрації в ньому.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач на праві приватної власності володіє садовим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53, 4 кв.м., відповідно до Свідоцтва про право власності від 16.07.2013 р., індексний номер 6252368 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.07.2013 р. та земельною ділянкою площею 0.0685 га у межах садівничого товариства «Кооператор».

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 129999 від 05.03.2009 р. цільове призначення якої є ведення садівництва.

Так, з січня 2013 р. позивач постійно проживає за зазначеною адресою в садовому будинку садівничого товариства «Кооператор».

24.07.2013 р. Позивач звернувся до начальника Павлоградського відділу Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою про реєстрацію позивача у будинку садового товариства «Кооператор», розташованого за вищезазначеною адресою.

Проте, рішенням Павлоградського відділу Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 05.08.2013 р. № 1237/2405 позивачу було відмовлено у здійсненні реєстрації місця проживання у будинку садового товариства «Кооператор» оскільки об'єкт житлової нерухомості, куди має намір зареєструватися позивач, має цільове призначення - ведення садівництва, а не будівництво житлового будинку, що свідчить про неможливість реєстрації Позивача у ньому.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, Позивач звернувся до суду з метою отримання судового захисту.

Правомірність винесення рішення від 05.08.2013 р. № 1237/2405 про відмову у здійсненні реєстрації є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем обґрунтовано було відмовлено у здійсненні реєстрації, оскільки громадянин не може бути зареєстрований за місцем проживання у садовому будинку за межами адміністративно-територіальної одиниці.

Суд апеляційної інстанції погоджується зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-ІV (далі - Закон № 1382-ІV):

- свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

- вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати;

- місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

- місце проживання -адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік;

- особа -фізична особа;

- реєстрація -внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Тобто, реєстрація можлива лише у випадку проживання особи на території адміністративно-територіальної одиниці протягом 6 місяців. Поняття проживання має розглядатися у нерозривному зв`язку з поняттям житла.

Приписами ст. 4 ЖК України встановлено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

Згідно зі ч.1 та 3 ст. 35 ЗК України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Таким чином, садові будинки не призначені для постійного проживання у них, а лише для тимчасового проживання на час здійснення садівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав заяву для реєстрації в будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Зазначений будинок розташований на земельній ділянці цільовим призначенням якого є ведення садівництва, що свідчить про те, що він за своїм правовим статусом він є садовим будинком.

Проте, приписами законодавства, яке регулювало спірні відносини на час їх виникнення, встановлено, що садові будинки не призначені для постійного проживання у них, що свідчить про неможливість реєстрації проживання в них.

Отже, в даному випадку Відповідач дійшов правомірного висновку, щодо відсутності правових підстав для реєстрації Позивача у садовому будинку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій Відповідача при винесенні оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст.160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року у справі № 804/13832/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим