Постанова № 42264671, 13.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 922/4781/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Станішевський І.С. (довіреність № 14-125 від 13.05.2014 р.);

відповідача - Короп'ян С.Є. (довіреність №5 від 05.01.2015 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4105Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 13 листопада 2014 року у справі №922/4781/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова , 157 542,60грн.,пеню в сумі 24 401,31 грн., інфляційних нарахувань в сумі 20 869,90грн., 3% річних в сумі 6095,56грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №13/3906 -ТЕ-32 про закупівлю природного газу, який укладено між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 листопада 2014 року у справі №922/4781/14 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 157 542,60грн., пеню в сумі 2440,13грн., інфляційних нарахувань в сумі 20 869,90грн., 3% річних в сумі 6095,56грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4 178,19грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення господарського суду 13 листопада 2014 року у справі №922/4781/14 в частині відмови у стягненні 21961,18 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 21961,18 грн. пені. В іншій частині просить рішення залишити без змін. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№195 від 09.02.2015 року), в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Також в судовому засіданні представник відповідача надав суду меморіальний ордер №4 за грудень 2013 року та копії Постанов Вищого господарського суду України (вх.№225) для долучення до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №13/3906- ТЕ-32 про закупівлю природного газу (далі по тексту - договір).

Відповідно пункту 1.1. договору продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природній газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживаються населенням, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що продавець передає покупцеві в період з 01 січня 2013року по 31 грудня 2013року природний газ а обсязі до 420,486 тис.куб.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання п. 1.2. Договору Позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 410 210,32 гри., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 28.02.13 б/н на загальну суму 82 789,89 грн. (за січень 2013р.), від 28.02.13 б/н на загальну суму 70 644,44 грн. (за лютий 2013р.), від 31.03.13 б/н на загальну суму 76 173,17 грн. (за березень 2013р.), від 30.04.13 р на загальну суму 19 975,75 грн. (за квітень 2013р.), від 31.05.13 на суму 624,49 грн. (за травень 2013р.), від 30.06.13 на суму 604,85 грн. (за червень 2013р.), від 31.07.13 на суму 625,80 грн. (за липень 2013р.), від 31.08.13 б/н на ну 624,49 грн. (за серпень 2013р.), від 30.09.13 б/н на суму 604,84 грн. (за вересень 2013р.), від 31.10.13 б/н на загальну суму 27 749,81 грн. (за жовтень 13р.), від 24.01.14 б/н на загальну суму 52 525,11 грн. (за листопад 2013р.) від 24.01.12 б/н на загальну суму 77 267,68 грн. (за грудень 2013р.) .

Таким чином Позивачем передано Відповідачу природного газу за період січень - грудень 2013 року на загальну суму 410 210,32 грн.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Але відповідач свої зобов'язання за вказаним договором щодо своєчасного проведення розрахунку за прийнятий природний газ виконував неналежним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з суми боргу, пені, індексу інфляції та 3 % річних на загальну суму 208 909,37 грн., яка відповідачем до цього часу не погашена вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушення: зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом

Оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

За таких обставин, згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення 6095,56 грн. річних та 20869,90 грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Як вбачається з апеляційної скарги позивача, він не погоджується з рішенням в частині зменшення судом розміру пені на 90%.

Відповідно до п 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно із пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів зазначає, що в сукупності із об'єктивними обставинами, складної ситуації у державі та її економічного становища, обставини, на які посилався відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме, те, що всі кошти, які є в наявності МОУ спрямовуються на підвищення обороноздатності України, тож місцевий господарський суд правомірно визнав їх винятковими та такими, що є підставою для задоволення цього клопотання.

З урахуванням зазначеного, даний випадок є винятковим, тому висновок суду першої інстанції, про зменшення розміру пені на 90% та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 2440,13грн, є правомірним та обґрунтованим.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні, оскільки доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, жодним чином не доведені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 13 листопада 2014 року у справі № 922/4781/14 прийняте у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства, і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13 листопада 2014 року у справі № 922/4781/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 13.01.2015 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.