Постанова № 42264064, 13.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2015 р. Справа № 5021/2233/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Здоровко Л.М. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

прокурора - Булулуков О.О. (службове посвідчення №001116 від 21.08.12)

позивача - Циба О.В. (довіреність №3726-НЮ від 29.12.14)

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (вх. №4475 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 15.05.14 у справі № 5021/2233/2011

за позовом Конотопського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ,

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Конотоп Сумської області

про стягнення 3794,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.05.14 (суддя Лиховид Б.І.) заяву відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 06.05.14 про прийняття додаткового рішення залишено без задоволення.

Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився та, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову ухвалу, якою видати наказ про стягнення з Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь ФОП ОСОБА_2 судових витрат: судового збору у сумі 3367,00 грн. та послуг адвоката у сумі 2000,00 грн., а всього 5367,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.14 повернуто апеляційну скаргу заявнику відповідно до п. 3 ст. 97 ГПК України, з тих підстав, що до скарги не додано доказів оплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, при цьому заявник апеляційної скарги не є суб'єктом, який відповідно до Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.14 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено. Скасовано ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.14; справу №5021/2233/2011 передано до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження. Постанову мотивовано тим, що оскільки ФОП ОСОБА_2 звільнений, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору за подання заяви про винесення додаткового судового рішення, він, відповідно, підлягає такому звільненню і в разі подання ним апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у винесенні додаткового рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.14 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.01.15; запропоновано учасникам процесу не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду відзив на апеляційну скаргу, документальне обґрунтування своїх заперечень.

Позивачем 06.01.15 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ДТГО "Південно-Західна залізниця", посилаючись на пропущення відповідачем строку звернення до суду першої інстанції з заявою про прийняття додаткового рішення у справі, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав зазначену правову позицію.

Прокурор письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, в усних поясненнях у судовому засіданні зазначив, що апеляційна скарга, на його думку, підлягає частковому задоволенню, а саме - суми витрат зі сплати відповідачем судового збору мають бути стягнуті з позивача, тоді як у стягненні витрат на оплату послуг адвоката слід відмовити.

Відповідачем надіслано до суду заяву (вх.13013 від 31.12.14), в якій ФОП ОСОБА_2 просить провести судове засідання без його участі. Присутні в судовому засіданні прокурор та представник позивача проти задоволення вказаної заяви не заперечували. За таких обставин, зважаючи також на законодавчо обмежені строки розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви відповідача та про розгляд справи за відсутності ФОП ОСОБА_2, який не скористався своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.11.11 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в розмірі 3797,38 грн. Також стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем, ФОП ОСОБА_2, подано на вищевказане рішення апеляційну скаргу (до якої додано докази сплати судового збору в розмірі 739,00 грн., т.1, а.с.90б). Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.12 оскаржуване рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

ФОП ОСОБА_2 оскаржив зазначену постанову в касаційному порядку, сплативши за подання касаційної скарги 803,00 грн. згідно з меморіальним ордером №2 від 25.01.12 (т.1, а.с.138) та 25,00 грн. згідно з квитанцією від 12.03.12 (т.1, а.с.137).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.12 касаційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 07.11.11 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.12 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.12 за результатами нового розгляду справи позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в розмірі 3797,38 грн. Також стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 1609,50 грн. судового збору.

Відповідачем подано на вищевказане рішення апеляційну скаргу (до якої додано докази сплати судового збору в розмірі 850,00 грн., т.2, а.с.79). Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.12 у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, оскаржуване рішення залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції та постанову Харківського апеляційного господарського суду відповідач також оскаржив у касаційному порядку, сплативши за подання касаційної скарги 850,00 грн (т.2, а.с.123).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.12 касаційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 05.07.12 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.12 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням від 17.01.13 (суддя Лиховид Б.І.) у позові відмовлено. Дане рішення оскаржувалося позивачем, але постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.13 та постановою Вищого господарського суду України від 13.11.13 вищевказане рішення господарського суду Сумської області від 17.01.13 залишено без змін.

Як вбачається з вищевказаних судових актів, прийнятих за результатами нового розгляду справи, питання про розподіл господарських витрат в порядку ст.49 ГПК України ними не вирішувалося.

У заяві від 06.05.14, поданій до господарського суду Сумської області, відповідач просив прийняти додаткове рішення у справі №5021/2233/2011, в якому вирішити питання щодо стягнення судового збору у сумі 739,00 грн., сплаченого за апеляційне оскарження рішення господарського суду Сумської області від 07.11.11, судового збору у сумі 803,00 грн. та 25,00 грн., сплаченого за касаційне оскарження рішення господарського суду Сумської області від 07.11.11 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.12, судового збору у сумі 850,00 грн. за апеляційне оскарження рішення господарського суду від 05.07.12, судового збору у сумі 850,00 грн. за касаційне оскарження рішення господарського суду Сумської області від 05.07.12 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.12, а також - щодо стягнення 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката зі складання двох апеляційних скарг та двох касаційних скарг у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні вищевказаної заяви, місцевий господарський суд в ухвалі від 15.05.14 зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Сумської області було прийнято рішення від 17.01.13, яким у позові відмовлено; відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача; отже, у рішенні господарського суду Сумської області від 17.01.13 було вирішено питання про розподіл господарських витрат, з огляду на норми ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком з огляду на наступне.

Як вбачається з системного аналізу положень ст.49 та інших норм ГПК України, які стосуються порядку розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, господарський суд, який після скасування судових рішень у справі та направлення її на новий розгляд приймає рішення за результатами нового розгляду, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, повинен здійснити розподіл судового збору у справі, у тому числі - сплаченого за подання відповідних апеляційних та касаційних скарг, поданих учасником процесу, на користь якого вирішено справу в ході її нового розгляду.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України».

Відповідно до ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Отже, враховуючи, що, як уже зазначалося, господарським судом Сумської області при прийнятті рішення від 17.01.13 не було вирішено питання про розподіл господарських витрат - колегія суддів зазначає про наявність процесуальних підстав для прийняття додаткового рішення з даного питання. Відповідно, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви відповідача є таким, що зроблений при неправильному застосуванні п.1 ч.1 ст.88 ГПК України та не узгоджується з приписами даної процесуальної норми.

Заперечення позивача проти прийняття додаткового рішення ґрунтуються на тому, що, на думку ДТГО "Південно-Західна залізниця", відповідачем пропущено строк звернення до суду першої інстанції з заявою про прийняття додаткового рішення у справі. Разом з тим, ГПК України не встановлено будь-яких обмежень строків подання заяв про прийняття додаткового рішення - про що зазначено також у п.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 №6 «Про судове рішення» (на яку посилається позивач у своїх запереченнях). Тому посилання позивача на строки апеляційного оскарження судових рішень, які, на його думку, мають бути застосовані в даному випадку, колегія суддів вважає довільним трактуванням норм ГПК України. Інших заперечень проти апеляційної скарги та доказів обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду позивачем не наведено.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що аргументи апелянта стосовно наявності підстав для здійснення розподілу господарських витрат у даній справі знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, у зв'язку з чим ухвала про залишення без задоволення заяви ФОП ОСОБА_2 про прийняття відповідного додаткового рішення в даній справі підлягає скасуванню, а з позивача на користь відповідача мають бути стягнуті витрати зі сплати судового збору за подання ФОП ОСОБА_2 двох апеляційних та двох касаційних скарг у даній справі.

Однак стосовно розміру сум, що підлягають стягненню з позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із заяви від 06.05.14, поданої відповідачем до суду 12.05.14 (т.3, а.с.151), а також з апеляційної скарги, ФОП ОСОБА_2 просить стягнути на свою користь з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 3367,00 грн. як суму витрат зі здійснення наступних платежів з оплати судового збору: 739,00 грн., 803,00 грн., 25,00 грн., 850,00 грн., 850,00 грн. (будь-яких даних щодо інших платежів не міститься ні у заяві, ні у матеріалах справи). Однак колегія суддів зазначає, що загальна сума вищевказаних платежів становить 3267,00 грн., а не 3367,00 грн. - як помилково зазначено ФОП ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що, відповідно до змісту положень ст.49 ГПК України щодо розподілу господарських витрат та п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок другої сторони судовий збір у законодавчо встановленому розмірі, а зайво сплачені суми судового збору повертаються платникові з бюджету за відповідною ухвалою суду.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 4 та 5 п.2 ч.2 цієї ж статті встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; за подання касаційної скарги на рішення суду - 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати (що на 01.01.11 становив 941,00 грн., а на 01.01.12 - 1073,00 грн.), заявником мало бути сплачено: за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Сумської області 07.11.11 - 705,75 грн. (фактично сплачено 739,00 грн.), за подання касаційної скарги на рішення господарського суду Сумської області від 07.11.11 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.12 - 804,75 грн. (фактично сплачено 828,00 грн.), за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду від 05.07.12 - 804,75 грн. (фактично сплачено 850,00 грн.), за подання касаційної скарги на рішення господарського суду Сумської області від 05.07.12 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.12 - 804,75 грн. (фактично сплачено 850,00 грн).

Тобто, як уже зазначалося, ФОП ОСОБА_2 фактично було сплачено 3267,00 грн., тоді як загальна сума судового збору, що підлягала сплаті, становить 3120,00 грн. - відповідно, з позивача має бути стягнуто 3120,00 грн. в порядку розподілу господарських витрат згідно зі ст.49 ГПК України.

Стосовно вимоги апелянта про стягнення з позивача 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката зі складання двох апеляційних скарг та двох касаційних скарг у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі заявником вказано та матеріалами справи підтверджується, що питання стягнення з позивача витрат на послуги адвоката ФОП ОСОБА_2 не ставилося при новому розгляді справи в суді першої інстанції та прийнятті рішення від 17.01.13. Докази здійснення відповідних витрат (а саме, розрахунок адвоката ОСОБА_3, т.3, а.с.153) було надано ФОП ОСОБА_2 до суду першої інстанції лише при поданні заяви від 06.05.14.

Як вбачається зі змісту ст.49 ГПК України, рішення з питань розподілу сум судового збору або їх повернення може бути прийнято господарським судом і в тому разі, якщо відповідна вимога у розгляді справи з якихось причин не заявлялася. Однак що стосується інших судових витрат, у тому числі - витрат на оплату послуг адвоката - у разі, коли вимоги стосовно їх розподілу під час розгляду справи не заявлялися, та докази на підтвердження цих витрат суду не подавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат не приймається та в задоволенні заяви відмовляється.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в п.4.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України».

Таким чином, враховуючи, що аргументи заявника апеляційної скарги частково знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Оскаржувану ухвалу має бути скасовано як таку, що винесена при неправильному застосуванні місцевим господарським судом норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення щодо відмови у задоволенні заяви відповідача в частині стягнення з позивача витрат зі сплати судового збору в порядку ст.ст. 49, 88 ГПК України. Натомість у цій частині заяву відповідача слід задовольнити та стягнути з позивача на користь відповідача 3120,00 грн. витрат за подання ФОП ОСОБА_2 апеляційних та касаційних скарг у даній справі. В частині стягнення витрат з оплати послуг адвоката у сумі 2000,00 грн. заявнику має бути відмовлено з наведених вище підстав.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 88, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1, частиною 2 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 15.05.14 у справі №5021/2233/2011 скасувати.

Заяву відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, від 06.05.14 про прийняття додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01601, м.Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (41600, Сумська область, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 3120,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у даній справі.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

В частині стягнення витрат з оплати послуг адвоката у сумі 2000,00 грн. у заяві відмовити.

Повний текст постанови складено 12.01.15

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шевель О. В.