Постанова № 42264189, 25.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року 810/6861/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у

відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Роял Кейтерінг»доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Роял Кейтерінг» з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.08.2014 №0000671740, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 116604,00 грн. (основне зобов'язання - 77736,00 грн., штрафні санкції - 38868,00 грн.).

В основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ».

На думку відповідача, фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» і ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки всі операції з поставки товарів контрагентами мали реальний характер з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності, а тому ТОВ «Роял Кейтерінг» правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання відповідач, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду, не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд на місці ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Роял Кейтерінг» є юридичною особою, що перебуває на обліку у Бориспільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.02.2005 № 13585583. Взято на податковий облік в органах ДПС 28.01.2005 за № 2525-04.

28 листопада 2012 року між позивачем та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» було укладено договір поставки № 28/11-1, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ») брав на себе зобов'язання постачати товар (харчову продукцію та матеріали для її зберігання, транспортування і реалізації) в асортименті та кількості визначених у замовленнях покупця з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність покупця, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

На підтвердження факту придбання товару у ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» позивачем було надано рахунки - фактури від 09.01.2014 № 327, від 14.01.2014 № 328, від 27.01.2014 № 329, від 31.01.2014 № 330 (а.с.66-70 т.І); видаткові накладні від 03.01.2014 №326, від 09.01.2014 №327, від 14.01.2014 №328, від 27.01.2014 №329, від 31.01.2014 №330 (а.с.71-75 т.І); товарно-транспортні накладні від 27.01.2014 №329, від 14.01.2014 №328, від 09.01.2014 №327, від 03.01.2014 №326, від 31.01.2014 №330 (а.с.76-80 т.І); подорожні листи від 31.01.2014 № 19, від 27.01.2014 № 16, від 14.01.2014 № 7, від 09.01.2014 № 4, від 03.01.2014 № 2 (а.с.81-85 т.І); журнал реєстрації довіреностей (а.с.121-122 т.І); податкові накладні від 03.01.2014 №326, від 09.01.2014 №327, від 14.01.2014 №328, від 27.01.2014 №329, від 31.01.2014 №330 (а.с. 86-90 т.І).

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 174672,72 грн., на підтвердження чого надав банківську виписку від 05.03.2014 (а.с.149 т.І).

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» податкових накладних у розмірі 38476,12 грн.

28 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» було укладено договір поставки № 28/02-1, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ») брав на себе зобов'язання постачати товар (матеріали для зберігання, транспортування та реалізації харчової продукції) в асортименті та кількості визначених у замовленнях покупця з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність покупця, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

На підтвердження факту придбання товару у ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» позивачем було надано рахунки - фактури від 03.01.2014 № 34, від 10.01.2014 № 35, від 17.01.2014 № 36, від 22.01.2014 № 38, від 20.01.2014 № 37 (а.с.95-99 т.І); видаткові накладні від 03.01.2014 №34, від 10.01.2014 №35, від 17.01.2014 №36, від 20.01.2014 №37, від 22.01.2014 №38 (а.с.100-104 т.І); товарно-транспортні накладні від 03.01.2014 №34, від 10.01.2014 №35, від 17.01.2014 №36, від 20.01.2014 №37, від 22.01.2014 №38 (а.с.105-109); подорожні листи від 20.01.2014 № 12, від 22.01.2014 № 13, від 17.01.2014 № 11,від 10.01.2014 № 5, від 03.01.2014 № 2 (а.с.110-114 т.І); журнал реєстрації довіреностей (а.с.121-122 т.І); податкові накладні від 22.01.2014 №38, від 20.01.2014 №37, від 17.01.2014 №36, від 10.01.2014 №35, від 03.01.2014 №34 (а.с. 123-127 т.І).

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 235560,00 грн., на підтвердження чого надав банківську виписку від 05.03.2014 (а.с.151 т.І).

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» податкових накладних у розмірі 39260,00 грн.

У липні 2014 року на підставі наказу Бориспільської ОДПІ від 24.07.2014 №528 посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, за результатами якої було складено Акт від 28.07.2014 № 396/10-04-22-20/33283936.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 77736,15 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового ґрунтуються припущенні, що фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ», ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ», є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договори між позивачем та контрагентами укладено за відсутності наміру дійсної поставки, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги дані Акта ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.04.2014 № 449/26-54-22-02/38483761 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із постачальниками та покупцями за січень 2014 року», відповідно до якого не підтверджено реальність господарських операцій товариства з іншими контрагентами, оскільки згідно висновку судового експерта науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України встановлено, що підписи в документах від імені директора ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» Дейнеко О.В., наданих для проведення експертного дослідження, виконані іншою особою.

Також встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших умов для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами постачальниками та покупцями (у тому числі і з позивачем).

Крім цього, посадовими особами відповідача також взято до уваги дані Акта ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.04.2014 № 222/26-51-22-03/38473748 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2014 по 28.02.2014», відповідно до якого не підтверджено реальність господарських операцій товариства з іншими контрагентами, оскільки згідно висновку експерта від 07.04.2014 № 289 встановлено, що підписи в документах від імені директора ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» Ткаленко О.В., наданих для проведення експертного дослідження, виконані іншою особою.

Також встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших умов для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами постачальниками та покупцями (у тому числі і з позивачем).

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ», ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ».

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 № 0000671740, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 116604,00 грн. (основне зобов'язання - 77736,00 грн., штрафні санкції - 38868,00 грн.)

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм чинного законодавства свідчить про те, що право на включення до складу податкового кредиту певних сум виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується договорами поставки, рахунками - фактурами, банківськими виписками, видатковими, податковими та товаро - транспортними накладними.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку, ТОВ «Роял Кейтерінг» понесло реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується банківськими виписками та податковими накладними.

Крім того, під час судового розгляду справи судом встановлено, що придбані у ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» товари були використані позивачем у своїй господарській діяльності, зокрема, для виготовлення сендвічів, снеків, міні -піци, круасанів, тістечок та пиріжків, які були у подальшому реалізовані ДП «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна», ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнарожні Авіалінії України», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Сушия», ТОВ «Київріанта».

Зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи технологічними картками виробленої харчової продукції, актами списання сировини та матеріалів у виробництво, накладними на внутрішнє переміщення товару, актами введення в експлуатацію малоцінних та швидкозношувальних предметів, договорів на поставку виробленої готової харчової продукції іншим контрагентам, банківськими виписками (а.с.153-241 т.І, 1-148 т.ІІ).

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

В Акті перевірки відсутні будь-які посилання посадових осіб податкового органу про те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Крім того, посилання відповідача на висновки експертиз щодо наявності ознак підроблення підписів керівників ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ», як на доказ безтоварності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, судом до уваги не приймаються, оскільки зі змісту Акту перевірки неможливо встановити в яких саме документах підроблено підписи, та чи мають такі документи безпосереднє відношення до правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

А тому, зазначені висновки почеркознавчих досліджень не є доказами нікчемності укладених правочинів між позивачем і контрагентами та не спростовують фактів їх товарності.

Також, у матеріалах справи відсутні і відповідачем суду не надані будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків - фактур, банківських виписок, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставин, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.08.2014 № 0000671740 прийнято безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.08.2014 №0000671740.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариство з обмеженою відповідальністю «Роял Кейтерінг» (код ЄДРПОУ 33283936) сплачений судовий збір у розмірі 233 (двісті тридцять три) гривні 22 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.