Рішення № 42264006, 10.12.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 911/3381/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Ферротек-Конструкціонс АГ", м. Зустен, Швейцарська Конфедерація

до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво", Васильківський район, смт. Дослідницьке

про стягнення 92355,39 євро.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Акціонерним товариством "Ферротек-Конструкціонс АГ" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво" (надалі відповідач) про стягнення 92355,39 євро, з яких: 88123,45 євро основного боргу та 4231,94 євро штрафу, що становить 1478210,07 грн. за офіційним курсом НБУ на дату подання позову до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем в повному обсязі наданих позивачем послуг за договором від 15.02.2007 р. № 18/02-07.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.09.2014 р.

03.09.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2014 р., клопотання позивача задоволено, розгляд справи відкладено на 22.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2014 р., у зв'язку з неявкою представників учасників судового процесу, розгляд справи відкладено на 06.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 21.10.2014 р. та продовжено строк вирішення даного спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 11.11.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 24.11.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання 24.11.2014 р. представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 11.11.2014 р.

Враховуючи викладене, суд вирішив розгляд справи відкласти на 10.12.2014 р.

10.12.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 1758, 25 євро.

10.12.2014 р. у судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

15 лютого 2007 року між Акціонерним товариством «Ферротек-Конструкціонс АГ» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільним підприємством «Грантех» (теперішнє найменування «І.С.К. Виробництво») (відповідач, покупець) укладено договір № 18/02-07 відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується виготовити та передати покупцю установку глибокого свердлування, включаючи один комплект зажимів для свердл - в подальшому «товар».

Згідно з п. 3.3. термін поставки товару 8 (вісім) тижнів здати підписання даного договору.

У п. 4.1. договору зазначено, що загальна сума договору складає 211596,93 (двісті одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість євро 93 цента).

Пунктом 5.1. договору закріплено, що оплата проводиться покупцем шляхом переводу сум договору на рахунок продавця щоквартально, в строки, узгоджені в додатку №1 до цього договору, що невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з додатком № 1 до договору від « 15» лютого 2007 року № 18/02-07 сторони узгодили такий графік розрахунків за договором № 18/02-07

Дата або період часуПогашення заборгованостіЗалишок заборгованості на період (євро)Всього заборгованість 211596,932 квартал 2007 р.2978,62208618,333 квартал 2007 р.2978,62205639,714 квартал 2007 р.2978,63202661,081 квартал 2008 р.18253,63184407,452 квартал 2008 р.18005,41166402,043 квартал 2008 р.17757,19148644,854 квартал 2008 р.17508,97131135,881 квартал 2009 р.17260,75113875,132 квартал 2009 р.17012,5396862,603 квартал 2009 р.16764,3180098,294 квартал 2009 р.16516,0963582,201 квартал 2010 р.16267,8847314,322 квартал 2010 р.16019,6631294,663 квартал 2010 р.15771,4415523,224 квартал 2010 р.15523,220,00

Відповідно до п. 12.1. договору у редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2010 р. цей договір набирає силу здати підписання та діє до 30.12.2012 р.

На виконання умов договору від 15.02.2007 р. № 18/02-07 позивачем здійснено виготовлення та передачу товару.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором у частині сплати вартості товару не виконав у повному обсязі, сплативши лише 123473,48 євро, при передачі товару на суму 211596,93 євро, а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 88123,45 євро.

Здійснивши перевірку поданих до суду позивачем копій повідомлень про зарахування коштів (звіривши їх з оригіналами), суд встановив, що вказані копії повідомлень підтверджують оплату товару відповідачем на суму 123473,48 євро, в той час, як передано товару відповідачу на суму 211596,93. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 9 Роз'ясненнями президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств та організацій» господарські суди повинні мати на увазі, що Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980) і Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974) мають застосовуватись у вирішенні спорів за договорами купівлі-продажу, укладеними сторонами, які знаходяться у різних державах, незалежно від посилання на зазначені конвенції у договорі за наявності однієї із таких умов:

- сторони договору перебувають у державах, кожна з яких є учасницею конвенції;

- згідно з колізійними нормами міжнародного приватного права має застосовуватися матеріальне право держави учасниці конвенції.

Згідно зі статтею 53 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р. покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Відповідно до Статті 59 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р. покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано зазначених вище норм процесуального законодавства України, подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 88123,45 євро.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, враховуючи вимоги статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вимога про стягнення з відповідача 88123,45 євро заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 88123,45 євро основного боргу.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 4231,94 євро штрафу.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 9.1. договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань на протязі дії даного договору, винна сторона виплачує штраф у розмірі 2% від вартості договору.

Перевіривши розрахунок штрафу по заборгованості за поставлений товар, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4231,94 євро задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

З огляду на вказані вище обставини справи, вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 88123,45 євро основного боргу та 4231,94 євро штрафу.

Крім того, позивач просить суд покласти витрати за оплату послуг адвоката, у розмірі 1758,25 євро на відповідача.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ «Ферротек-Конструкціонс АГ» (клієнт) та адвокатом Дикунським Ігорем Володимировичем (адвокат) 01.06.2014 р. було укладено договір про надання адвокатських послуг №14/14, відповідно до п. 1.1. якого адвокат зобов'язується надавати клієнту адвокатські послуги, у зв'язку з підготовкою від імені клієнта позовної заяви та інших процесуальних документів до ТОВ «І.С.К. Виробництво» (код ЄДРПОУ 20057290) про стягнення заборгованості за договором 18/02-07 від 15.02.2007 (та додаткових угод до договору 18/02-07 від 15.02.2007), сплатою від імені клієнта судового збору за подачу позовної заяви (інших процесуальних документів) та представництвом клієнта в судових органах України (послуги), а клієнт зобов'язується прийняти і оплатити їх згідно з умовами цього договору.

Даний договір підписаний та скріплений відтиском печаток сторін.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи банківської довідки від 17.10.2014 р. № 37/22709 грошові кошти у розмірі 1748,25 євро, у якості оплати за правову допомогу згідно договору № 14/14 від 01.06.2014 р. надійшли на рахунок Дикунського Ігоря Володимировича.

У матеріалах справи наявні копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 633 від 08.02.2008 р., виданого на підставі рішення Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.01.2008 р. № 5 на ім'я Дикунського Ігоря Володимировича.

Пунктом 6.3 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N7, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань за надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів останньому на підставі договору, господарський суд дійшов висновку що витрати понесені АТ «Ферротек-Конструкціонс АГ» відповідають судовим витратам на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Разом з тим, при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 6.3 роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 визначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову, суд вирішив вимогу позивача у частині відшкодування витрат на правову допомогу адвоката задовольнити частково, а саме, у розмірі 29600,00 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво", (08654, Київська обл., Васильківський район, смт. Дослідницьке, вул. Зоряна, буд. 1-А, ЄДРПО України 20057290) на користь Акціонерного товариства "Ферротек-Конструкціонс АГ" (Тройхандбюро Вітшард, 3952, м. Зустен, община Лойк, Швейцарія) - 88123 (вісімдесят вісім тисяч сто двадцять три) євро 45 євроцентів - основного боргу, 4231 (чотири тисячі двісті тридцять один) євро 94 євроценти штрафу, 29600 (двадцять дев'ять тисяч шістсот) гривень 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката та 29600 (двадцять дев'ять тисяч шістсот) гривень 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін