Рішення № 42263974, 17.12.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа № 911/4422/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологічна паливна компанія”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон”, Київська область, с. Красне, Згурівський район

про стягнення 378602,46 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Технологічна паливна компанія” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон” (надалі відповідач) про стягнення 378602,46 грн. з яких: 322678,83 грн. основного боргу; 25000,63 грн. пені; 27627,98 грн. інфляційних втрат; 3295,02 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів від 24.03.2014 р. № 118.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 19.11.2014 р.

19.11.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано документи на вимогу ухвали суду.

В судове засідання 19.11.2014 р. представник відповідача не з’явився про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, хоча про місце, дату та час розгляду даного спору булв повідомлений належним чином ухвалою суду від 15.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 10.12.2014 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача та попереджено відповідача, що неявка його представника у наступне судове засідання або неподання відзиву на позов не буде підставою для відкладення розгляду справи і спір буде вирішено за наявними у матеріалах справи документами.

10.12.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано повідомлення про часткову сплату заборгованості відповідачем.

В судовому засіданні 10.12.2014 р. з’явилися представники як позивача, так і відповідача. У вищезазначеному судовому засіданні, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, судом оголошено перерву до 17.12.2014 р., про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

В судове засідання 17.12.2014 р. представник відповідача не з’явився про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача,суд

встановив:

24 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Технологічна паливна компанія” (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Регіон” (відповідач, покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 118 відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом – товар, найменування кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 3.1. договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

У п. 3.2. договору покупець зобов’язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 10 (десяти) робочих днів, з дати здійснення поставки товару. Платіжні документи за цим договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту та форми таких документів, з обов’язковим зазначенням номеру та дати укладення договору згідно з яким здійснюється оплата грошових коштів, а також номер та дату відповідного рахунку-фактури.

Пунктом 6.1. договору закріплено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до « 31» грудня 2015 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення. Якщо жодна зі сторін у термін одного місяця до закінчення терміну дії договору не виявила бажання його розірвати, договір уважається пролонгованим на термін 1 рік з дати його закінчення на тих самих умовах.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

На виконання умов договору поставки нафтопродуктів від 24.03.2014 р. № 118 позивачем здійснено поставку товару, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених відтисками печаток підприємств накладних: № 12 від 24.03.2014 р. на суму 12132,00 грн., № 36 від 27.03.2014 р. на суму 12468,00 грн., № 68 від 01.04.2014 р. на суму 26660,00 грн., № 76 від 04.04.2014 р. на суму 22080,00 грн., № 105 від 09.04.2014 р. на суму 31260,00 грн., № 126 від 14.04.2014 р. на суму 24531,66 грн., № 149 від 18.04.2014 р. на суму 16217,10 грн., № 187 від 05.05.2014 р. на суму 43740,00 грн., № 723 від 11.07.2014 р. на суму 14681,07 грн., № 779 від 17.07.2014 р. на суму 7015,00 грн., № 782 від 17.07.2014 р. на суму 7165,00 грн., № 948 від 01.08.2014 р. на суму 44040,00 грн., № 973 від 09.08.2014 р. на суму 36700,00 грн., № 1040 від 08.08.2014 р. на суму 29360,00 грн., на загальну суму – 328049,83 грн.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов’язання за вказаним вище договором поставки нафтопродуктів у частині сплати вартості поставленого позивачем товару не виконав у повному обсязі, сплативши лише 5371,00 грн., при поставці товару на суму 328049,83 грн., а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 322678,83 грн.

Здійснивши перевірку поданих до суду позивачем копій видаткових накладних (звіривши їх з оригіналами), суд встановив, що вказані копії накладних підтверджують поставку товару відповідачу на суму 328049,83 грн., в той час, як оплату за отриманий товар відповідач здійснив на суму 5371,00 грн. про що свідчить копія платіжного доручення. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, та у зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов’язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

10.12.2014 р. представник позивача подав до суду повідомлення про часткове погашення заборгованості відповідачем про що свідчать копії платіжних доручень № 126 від 18.11.2014 р. на суму 52000,00 грн. та № 132 від 20.11.2014 р. на суму 30000,00 грн.

У п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки зобов’язання відповідача щодо сплати позивачу 82000,00 грн. було припинено шляхом сплати відповідачем вказаного боргу, суд припиняє провадження у справі № 911/4422/14 у частині стягнення основного боргу у розмірі 82000,00 грн. у зв'язку з частковою сплатою заборгованості.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 25000,63 грн. пені, 3295,02 грн. 3% річних та 27627,98 грн. інфляційних втрат.,

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.1. договору у випадку несвоєчасної оплати (не оплати), а також порушення строків виконання п. 3.6. цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов’язання.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар за шість місяців від дня, коли зобов'язання по сплаті коштів мало бути виконано, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 25000,63 грн. задовольняє частково, а саме в частині стягнення 24909,33 грн., оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат по заборгованості за поставлений товар, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 27627,98 грн. задовольняє частково, а саме в частині стягнення 21285,39 грн., оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно.

Здійснивши перерахунок 3% річних по заборгованості за поставлений товар, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3295,02 грн. задовольняє повністю, оскільки результат перерахунку здійсненого судом, є більшим заявленої позивачем до стягнення суми.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 240678,83 грн. боргу, 24909,33 грн. пені, 3295,02 грн. 3% річних та 21285,39 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон” (07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне, вул. Леніна, буд. 19; код ЄДРПО України 31590250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологічна паливна компанія” (03035, м Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 16; код ЄДРПО України 39102316) - 82000 (вісімдесят дві тисячі) гривень 00 коп. припинити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон” (07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне, вул. Леніна, буд. 19; код ЄДРПО України 31590250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологічна паливна компанія” (03035, м Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 16; код ЄДРПО України 39102316) – 240678 (двісті сорок тисяч шістсот сімдесят вісім) гривні 83 коп. основного боргу, 24909 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот девять) гривень 33 коп. пені, 3295 (три тисячі двісті дев’яносто пять) гривні 02 коп. 3% річних, 21285 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят пять) гривень 39 коп. інфляційних втрат та 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) гривні 37 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін