Рішення № 4226383, 23.07.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2009 р. Справа № 08/1773

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., за участю представників сторін:

від позивача –Сиверин О.М –директор, Бобров В.Г. –представник за довіреністю,

від відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача

малого приватного підприємства «НІКА»

до відповідача

товариства з обмеженою відповідальністю «Клевз»

про

стягнення 120 689,24 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 120 689,24 грн., в тому числі 90 332,24 грн. основного боргу, 29543,98 грн. пені, 812,99 грн. інфляційних збитків, заборгованість виникла у результаті невиконання умов договору в частині несплати за договором на закупку лому та відходів чорних металів, та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Директор малого приватного підприємства «НІКА»та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, а його представник Фесенко О.А. (довіреність від 23.07.2009 року) 13 липня 2009 року ознайомилась з матеріалами справи та отримала копії документів, однак у судове засідання не з’явилась. Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез’явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши директора малого приватного підприємства «НІКА»та його представника, суд встановив, що 12.02.2009 року було укладено договір № 12/02-1 на закупку лома і відходів чорних металів (далі-Договір), за умовами якого мале приватне підприємство «НІКА»(постачальник) зобов’язаний поставити товар, а товариство з обмеженою відповідальністю «Клевз»(покупець) прийняти і оплатити товар у відповідності з ДСТУ 4121-2002 на умовах викладених в Договорі.

Виконуючи умови Договору, постачальник 16.02. 2009 року поставив напіввагоном № 67666651 по залізничній квитанції № 43550649 покупцю брухт чорних металів «вид 3л»в кількості 68 110 кг. вартістю з ПДВ 120 332, 27 грн.

Згідно п. 2.2 Договору, оплата за товар проводиться покупцем не пізніше 5 банківських днів від дати поставки товару. У випадку здійснення передоплати постачальник поставляє товар на склад покупця за власним графіком, але не пізніше 10 календарних днів від дати здійснення передоплати. Обов’язки постачальника в частині виконання строків відправки товару вважаються виконаними від дати, вказаній в залізничній накладній на штемпелі станції відправки (п. 2.3).

Згідно приймально-здавального акту ф-69 № 1350 та видаткової накладної № РН-0000006 від 23.02. 2009 року товар покупцем отримано. Таким чином, термін сплати за поставлений товар згідно умов Договору настав 28.02. 2009 року.

Відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару, платіжним дорученням № 481 від 13.03.2009 на адресу постачальника перераховано 10 000 грн., платіжним дорученням № 508 від 26.03.2009 –20 000 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Приватне підприємство «НІКА»неодноразово зверталося до боржника з вимогою про сплату боргу. Так, 24.04.2009 постачальником направлено претензію, у відповіді на яку ТОВ «Клевз»зазначає, що не має оформлених належним чином документів, що підтверджують заборгованість, вказану в претензії. Після направлення копій документів щодо поставки товару на умовах Договору, 25.05.2009 на адресу покупця вдруге було направлено претензію, але відповідь на неї не отримано, в зв’язку з чим постачальник змушений був звернутися до суду. На момент звернення до суду заборгованість відповідача становить 90332,24 грн. Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Договору, Додатковою угодою до Договору №12/02-1 від 12.02.2009 року, Специфікацією №1, приймально-здавальним актом ф-69 № 1350 та накладною № РН-0000006 від 23.02.2009 року.

Також відповідно до п. 4.1 Договору у випадку прострочки платежу за поставлений товар на строк більший ніж зазначений в п. 2.2 цього Договору, покупець сплачує поставщику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент поставки Товару. Поданий позивачем у судовому засіданні розрахунок штрафних санкцій та інфляційних зроблено не вірно, тому судом зроблено перерахунок пені, право на нарахування якої виникло у відповідача з 01.03.2009 по 30.04.2009 (дата зазначена позивачем у розрахунку), і становить 4109,88 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати сплати відповідачем заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції. Відповідно до позовних вимог позивача втрати від інфляції ним нараховано за квітень 2009 року та становлять 812,99 грн.

Подана у судовому засіданні заява позивача про витребування у відповідача відомостей про всі банківські рахунки останнього та накладення арешту на грошові кошти в межах заявленої до стягнення суми задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Згідно з частиною першою статті 33 названого Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог. Згідно п. 3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 умовою застосування заходів до забезпечення є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Позивачем не доведено та не подано доказів щодо настання вказаних вище обстави, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Відповідно до ст. 49 з відповідача, пропорційно до задоволеного позову, підлягають стягненню судові витрати: державне мито у сумі 952,47 грн. та витрати на інформаційне забезпечення судового процесу у сумі 246,62 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Клевз»(Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Піонерська-58, ідентифікаційний код 33278287) на користь малого приватного підприємства «НІКА»(Полтавська область, м. Миргород, вул. Свідницького, 3, кв. 105, ідентифікаційний код 30068822) 95 255,11 грн. (в тому числі 90 332,24 грн. основного боргу, 4 109,88 грн. пені, 812,99 грн. інфляційних), 952,47 грн. витрат по сплаті державного мита та 246,62 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Кучеренко

Повне рішення підписано 27 липня 2009 року