Постанова № 42262585, 10.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2014 року 13:47 № 826/14637/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Журавель О.В., відповідача - Грембовського В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віса-Нова"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 червня 2014 року № 0008632213, № 0008642213, податкову вимогу від 29 липня 2014 року № 14197-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22 вересня 2014 року № 1275/26-59-25-01-14, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 червня 2014 року № 0008632213, № 0008642213, податкової вимоги від 29 липня 2014 року № 14197-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22 вересня 2014 року № 1275/26-59-25-01-14. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що висновки, викладені в акті перевірки від 25.04.2014 року № 1013/22-13/37558998, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь не відповідають принципам логічного доказування, не місять причинно-наслідкових зв'язків та не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» (код ЄДРПОУ 37558998) зареєстровано 23 лютого 2011 року Головним управлінням юстиції у м. Києві, реєстраційний номер 10681020000027475, за адресою :м. Київ, вул. Дорогожицька, 1.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі постанови СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.03.2014р. та відповідно до Наказу № 83 від 10.04.2014р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) за період з 01.01.012р. по 31.03.2014р, за результатами якої складено акт від 25.04.2014 року № 1013/22-13/37558998.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог: пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств у 2013 році на загальну суму 13 769 763,00грн. та порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 303 034,00грн. в тому числі : за листопад 2013року в сумі 7 313 295,00грн., за грудень 2013 року в сумі 7 181 192,00грн., та за січень 2014 року в сумі 808 547,00грн.

13 червня 2014 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення, а саме :

№ 0008642213 яким згідно із підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 17 212 204,00грн. в тому числі: за основним платежем - в розмірі 13 769 763,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 3 442 441,00 грн.;

№ 0008632213 яким згідно із підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 19 128 793,00 грн. в тому числі: за основним платежем - в розмірі 15 303 034,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 3 825 759,00 грн..

29.07.2014 р. керуючись ст. ст. 20, 59, 60 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу № 14197-25, відповідно до змісту якої станом на 28.07.2014 р. сума податкового боргу ТОВ «Віса-Нова» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 36 340 996,00 грн. в тому числі: за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 17 212 204,00 грн. та за платежем податок на додану вартість на загальну суму 19 128 793,00 грн.

Крім того, 22 вересня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у відповідності до вимог ст. 89 Податкового кодексу України винесено рішення № 1275/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Незгода з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Також, статтями 137, 138 ПК України встановлені порядок визнання доходів та склад витрат та порядок їх визнання.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на виконання постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.03.2014 р., на підставі направлення на перевірку від 11 квітня 2014 року № 988/2213 та наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віса-Нова» код ЄДРПОУ 37558998» від 10 квітня 2014 року № 82, виданих відповідачем, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38292311) за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2014 р.

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що між ТОВ «Віса-Нова» (Замовник) та ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (Виконавець) укладений Договір поставки № 0111-02 від 01.11.2013р. (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного договору, Виконавець, за замовленням Замовника, зобов'язується поставити товар відповідно до заявок складених на підставі специфікацій, у строки й на умовах, передбачені даним Договором (пп. 1.1 п. 1 Договору № 08/13-у).

При цьому, контролюючий орган не визнав документи складені на виконання умов зазначеного договору, як такі що дають право позивачу на формування валових витрат та відповідних сум податкового кредиту через сумнів щодо фактичного здійснення господарських операцій.

Також, як вбачається з акту перевірки підприємства позивача, останню було проведено на підставі постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.03.2014 р., винесеної в рамках кримінального провадження № 32013110000000012 від 17.01.2014 р., внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній в момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Окрім цього, приписами п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, системний аналіз норм вищевказаного податкового законодавства, містить заборону контролюючому органу виносити податкові повідомлення-рішення лише у разі наявності кримінального провадження про кримінальні правопорушення, предметом яких є податки, збори з моменту повідомлення особі про підозру і до набрання законної сили обвинувальним вироком або до прийняття рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Як встановлено під час розгляду адміністративної справи, такі кримінальні провадження на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стосовно посадових осіб ТОВ «Віса-Нова» не існували, підозри у них не оголошувалися.

Про вказані обставини не повідомлялося і представником позивача у судовому засіданні.

Також, як вбачається з матеріалів адміністративної справи відповідачем при формуванні висновків, які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень використовувалася податкова інформація отримана з постанови щодо призначення позапланової виїзної перевірки від 25.03.2014 р., зокрема, щодо наявності вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. та пояснень директора ТОВ «СТАРКСЕРВІС» ОСОБА_3

На підтвердження своїх заперечень проти позову представником відповідача було надано суду копію відповідного вироку та протоколу допиту вказаної особи.

Оцінивши надані докази суд зазначає наступне.

Як встановлено, Договір № 08/13-у, Додатки №№ 1-12, акти наданих послуг та податкові накладні підписані/виписані директором контрагента позивача ОСОБА_3 .

Разом з тим, будучи опитаним (Протокол допиту свідка від 22.03.2014 р.) по обставинам реєстрації та діяльності ТОВ «СТАРКСЕРВІС» ОСОБА_3 повідомив, що не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, ніяких планів організовувати будь-яке підприємство для зайняття підприємницькою діяльністю ніколи не мав, оскільки для цього не має ні достатнього досвіду, ні коштів, ні відповідної освіти. Особисто реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ «СТАРКСЕРВІС» в державних та інших органах не реєстрував, хто це робив йому невідомо. Хто займався підготовкою та оформленням реєстраційних документів ТОВ «СТАРКСЕРВІС» йому не відомо, оскільки підприємство зареєстровано на його ім'я без цілі займатись підприємницькою діяльністю. Ніякого майна чи грошових коштів ОСОБА_3 до статутного фонду ТОВ «СТАРКСЕРВІС» не вносив та нікого на це не уповноважував ні в усній ні в письмовій формах та не затверджував статут вказаного підприємства. Хто здійснював оформлення документів від імені ТОВ «СТАРКСЕРВІС» йому не відомо. Фінансово-господарських угод з іншими підприємствами від імені ТОВ «СТАРКСЕРВІС» ОСОБА_3 не укладав та не уповноважував на це інших осіб.

З метою з'ясування обставин фінансово-господарської діяльності позивача та його контрагента судом викликався для дачі пояснень ОСОБА_3, який будучи допитаним в судовому засіданні заперечив свою причетність до здійснення діяльності ТОВ «СТАРКСЕРВІС» та повідомив, що зареєстрував вказане товариство за винагороду.

Окрім цього, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. встановлені обставини реєстрації контрагента позивача - ТОВ «СТАРКСЕРВІС» з метою прикриття незаконної діяльності та відсутності факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства у 2012-2013 рр.

Отже, за вказаних обставин, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки позивача, а досліджені докази: договір, акти наданих послуг, податкові накладні, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не можуть бути підставою для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконаних робіт/наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що послуги не були надані саме цим контрагентом (ТОВ «СТАРКСЕРВІС»).

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів податкового законодавства, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Окрім цього, судом оцінені наявні в матеріалах справи судові рішення Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. (справа № 908/777/14) та Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 р. (справа № 826/5015/14).

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд звертає увагу на той факт, що вказані судові рішення стосуються осіб, які не є сторонами у даній адміністративній справі, а жодні обставини щодо позивача або відповідача у них не встановлювались.

Разом з тим, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. № 2379/12/13-12 передбачене частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ не повинні сприйматись як обов'язкові.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

У цьому контексті, відповідних належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки відповідача, позивачем надано не було.

Отже, з урахуванням викладеного вище, обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 908/777/14 та № 826/5015/14, не можуть бути враховані при вирішенні вказаної адміністративної справи.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2014 року № 0008642213, № 0008632213 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

У той же час, вирішуючи позовні вимоги з приводу скасування податкової вимоги від 29.07.2014 р. № 14197-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22 вересня 2014 року № 1275/26-59-25-01-14, суд зазначає наступне.

Як свідчать наявні матеріали справи, 29.07.2014 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу № 14197-25, відповідно до змісту якої станом на 28.07.2014 р. сума податкового боргу ТОВ «Віса-Нова» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 36 340 996,00 грн. в тому числі за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 17 212 204,00 грн. та за платежем податок на додану вартість на загальну суму 19 128 793,00 грн., що виникла у зв'язку із несплатою позивачем зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 13.06.2014 р. № 0008642213, № 0008632213.

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога, це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 цього Кодексу передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, у відповідності до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. (пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 зазначеного Кодексу) (п. 89.1 ст. 89 ПК України).

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно (п. 89.2 ст. 89 ПК України).

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Аналогічний механізм застосування податкової застави визначений Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011р. № 1273, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 р. за № 1339/20077.

З огляду на вищенаведені норми права, суд зазначає, що передумовою для застосування органом державної податкової служби податкової застави по відношенню до майна платника податків (в тому числі прийняття рішення про опис майна у податкову заставу та відповідно складення акта про опис його майна) є наявність податкового боргу у такого платника.

Згідно ст. 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

- визнання податкового боргу безнадійним;

- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

- отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою винесення податковим органом податкової вимоги, є наявність у платника податків заборгованості із сплати за узгодженими грошовими зобов'язаннями.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, вказана сума узгодженого зобов'язання виникла у зв'язку із несплатою позивачем зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями правомірність винесення яких є предметом даної адміністративної справи.

Враховуючи, що на час винесення спірної податкової вимоги позивач був вправі здійснити як досудове так і судове оскарження податкових повідомлень-рішень, вважати встановлені такими зобов'язання узгодженими не вбачається можливим. За таких обставин у відповідача не було законних підстав для винесення спірної податкової вимоги, а тому така підлягає скасуванню .

Також, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у зв'язку із наявністю у ТОВ «Віса-Нова» узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 36 340 996,00 грн., 22 вересня 2014 року винесено рішення № 1275/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Разом тим, як і у випадку з податковою вимогою, право податкової застави, та відповідно на винесення рішення про опис майна у податкову заставу, виникає лише у випадку наявності у платника податків простроченої заборгованості за узгодженими податковими зобов'язаннями (п. 89.1 ст. 89 ПК України)

Враховуючи попередні висновки суду з приводу недопустимості, у даному випадку, вважати встановлену податковим органом суму податкового зобов'язання визначену спірними податковими повідомленнями-рішеннями узгодженою, у відповідача станом на 22.09.14р. не було законних підстав для винесення винесено рішення № 1275/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу, а тому таке підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 36,54 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віса-Нова" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 липня 2014 року № 14197-25.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про опис майна у податкову заставу від 22 вересня 2014 року № 1275/26-59-25-01-14.

4. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Віса-Нова" - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віса-Нова" судовий збір у розмірі 1 875, 72 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15.12.2014 р.