Ухвала суду № 42262215, 25.12.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 грудня 2014 року Справа № 903/589/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мележик Н.І.,суддів:Губенко Н.М., Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О., Селіваненко В.В.,розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Романів Алли Степанівни

про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 13.08.2014у справі№ 903/589/13за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради, яка є власником Державного комунального підприємства "Луцьктепло"до Фізичної особи - підприємця Романів Алли Степанівнипро стягнення 18 372,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.07.2013 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Романів Алли Степанівни на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" суму боргу в розмірі 18 372,83 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 рішення господарського суду Волинської області від 01.07.2013 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 у справі №903/589/13 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 скасовано, а рішенням господарського суду Волинської області від 01.07.2013 залишено без змін.

Фізична особа - підприємець Романів Алла Степанівна звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.08.2014 у справі №903/589/13, в якій просить вказану постанову скасувати, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 залишити без змін.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 28.10.2013 у справі №9/5005/11755/2011 та від 16.04.2014 у справі №920/588/13, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2014 повідомлено заявника про недоліки поданої заяви та надано строк для усунення недоліків до 19.12.2014.

Заявником усунуто недоліки у встановлений строк.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 13.08.2014 у справі №903/589/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з теплопостачання, оскільки факт надання позивачем (ДКП "Луцьктепло"), у спірний період, відповідачу послуг з теплопостачання, відповідно до умов договору, встановлений судом та підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, а відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати не виконав, вартість отриманих послуг не оплатив. При цьому, судом касаційної інстанції враховано встановлені судом першої інстанції обставини справи стосовно того, що: відключення відповідачем нагрівальних приладів від внутрішньої системи опалення проведене без дотримання Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання; належних доказів відключення від внутрішньої системи опалення у встановленому чинним законодавством порядку (дозволу комісії, акту про відключення або інших відповідних документів) відповідачем не надано.

Водночас, у постанові від 28.10.2013 у справі №9/5005/11755/2011 Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриману теплову енергію (в частині, що стосується доводів заявника), з огляду на те, що відповідач фактично не отримував теплову енергію на суму нараховану позивачем, оскільки в спірному періоді його було відключено від теплопостачання, що зафіксовано в акті огляду приміщення, а тому відсутні підстави для стягнення вартості не поставленої позивачем та не використаної відповідачем теплової енергії.

У постанові від 16.04.2014 у справі №920/588/13 суд касаційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції про відмову в позові щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи при цьому із встановлених судом першої інстанції обставин справи про те, що у спірний період послуги з теплопостачання відповідачу не надавались, оскільки приміщення, які належать відповідачу, відключені від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, а опалення приміщень здійснюється електроприладами, що підтверджується актом. При цьому, судом касаційної інстанції враховано, що рішенням постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання відповідачу надано дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання зазначеного приміщення.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі - підприємцю Романів Аллі Степанівні у допуску справи №903/589/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. Мележик Судді Н. Губенко Н. Дунаєвська Н. Кочерова В. Селіваненко