Вирок № 42262008, 23.12.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23»грудня 2014 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Кузняка В.О.

Суддів секретар судового засідання учасники судового провадження: прокурор обвинувачений захисник обвинуваченого потерпілаСеменюка К.М. та Давнього В.П. Дзюбак М.В. Кукурудзяк В.С. ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури області Кукурудзяка В.С. та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2014 року, яким,-

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, жителя АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого, громадянина України,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 119 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році»;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду, та вирішено вважати строк відбуття покарання з 10 години 00 хвилин 03 листопада 2014 року.

Справа №11-кп/794/434/14 Головуючий у І інстанції Мізюк В.М. Категорія ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 263 КК України Доповідач Кузняк В.О.

Стягнено з ОСОБА_5 судові витрати по справі за проведення експертиз на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області в сумі 1764 гривні.

Вирішено долю речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку районного суду, ОСОБА_5, приблизно в 2005 році в господарстві по місцю свого проживання в с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області знайшов малокаліберну нарізну гвинтівку та патрони до неї, які незаконно зберігав.

На початку травня 2012 року, ОСОБА_5 переніс вищевказані гвинтівку з патронами в рибальський будинок, розташований на ставку приватного підприємця ОСОБА_8, який знаходиться в с. Южинець Кіцманського району Чернівецької області де працював різноробочим та сторожем і незаконно зберігав їх до 20 серпня 2012 року, де вони були виявлені та вилучені працівниками міліції.

20 серпня 2012 року, приблизно о 22 год. 30 хв., перебуваючи на вищевказаному ставку, ОСОБА_5 вчинив вбивство через необережність ОСОБА_9

Так, грубо порушивши правила поводження зі зброєю, беручи заряджену одноствольну гладкоствольну рушницю марки «ІЖ-17», калібру 16 мм. зі столу, який знаходився на вулиці біля рибальського будинку, необережно натиснув на спусковий гачок, в результаті чого здійснив постріл у потерпілого заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою «небезпечні для життя», від яких той помер на місці пригоди.

На даний вирок прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури області ОСОБА_4, не оспорюючи вирок суду в частині обставин справи, кваліфікації дій засудженого та вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушень подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Кіцманського районного суду, відносно ОСОБА_5 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» та неправильно призначеною мірою покарання, постановити свій вирок, яким призначити йому міру покарання за ч.1 ст.119 КК у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, за ч.1 ст. 263 КК у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно йому призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого також подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок в частині призначення покарання і призначити покарання за ч.1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробовуванням терміном на 1 рік.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку та основні доводи апеляційних скарг, прокурора, який просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_5, які просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, та задовольнити апеляційну скаргу захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та адвоката підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Закон України «Про амністію у 2014 році» прийнятий відповідно до ст. 92 Конституції України та положень Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України.

Виходячи з загальних принципів застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» даний закон не може бути застосований, якщо порушується хоча б одне із положень, на підставі якого він прийнятий.

Як видно зі змісту ст. 70 КК України, у разі вчинення обвинуваченим декількох злочинів суд повинен призначити покарання окремо за кожний злочин, а остаточне покарання визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань.

Разом з тим, суд даної норми Закону не виконав.

Виконання зазначеного положення при умові вчинення декількох злочинів один із яких не підпадає під амністію є неможливим, оскільки застосувавши амністію до одного із них, суд позбавляє себе можливості виконати вимоги ст. 70 КК України, так як стає неможливим включення в призначення остаточної міри покарання - покарання від якого звільнено обвинуваченого від його відбуття в зв'язку з застосування до нього Закону України «Про амністію».

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що доводи прокурора в цій частині апеляційної скарги є обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Що стосується апеляційної скарги прокурора в частині призначення більш суворого покарання засудженому за ч.1 ст.119 КК України то судова колегія вважає,що в даному випадку немає підстав для її задоволення.

Як видно з апеляційної скарги прокурора, хоч останній і просить скасувати вирок суду в частині призначення засудженому міри покарання за ч. 1 ст.119 КК України, разом з тим не обґрунтовує чому він не погоджується з мірою покарання призначеною судом.

Не привів прокурор і доводів чому він не погоджується з мірою покарання обраною судом першої інстанції за ч. 1 ст. 263 КК України і чому вважає, що запропонована ним міра покарання буде достатньою для виправлення та перевиховання засудженого.

Суд при винесенні вироку посилався на обставини, які він врахував при призначенні міри покарання, дав їм відповідну оцінку і тому в колегії суддів немає підстав для зміни міри покарання обраної судом.

Що стосується апеляційної скарги адвоката, то судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню в частині призначення покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Аналізуючи матеріали кримінального провадження в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_5 міри покарання, колегія суддів вважає, що районний суд дотримався вимог ст. ст. 65 - 67 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого і обставини, що пом'якшують покарання, зокрема: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину; особу винного, а саме те, що він по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий; його сімейний стан, а саме, що має на утриманні двох малолітніх дітей та бабусю; його майновий стан; думку потерпілої, яка не наполягала на позбавленні волі обвинуваченого, а тому правильно застосував до обвинуваченого покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Водночас, підстав, які б давали можливість призначити йому покарання з застосуванням вимог ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, аналізуючи всі вищенаведені обставини в сукупності, а також те, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, колегія суддів вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, тобто вважає можливим його виправлення без реального відбування покарання.

Враховуючи те, що суд першої інстанції порушив вимоги КК України та Закону України «Про амністію в 2014 році» при призначенні остаточної міри покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за вчинені кримінальні правопорушення із застосуванням ст. 70 КК України.

Тому, вирок суду першої інстанції в частині призначеного остаточного покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 418 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури області ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2014 року щодо ОСОБА_5 в частині призначення міри покарання скасувати.

Вважати ОСОБА_5 засудженим:

- за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 119 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 3 (трьох) років та 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік. Зобов'язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти із залу суду негайно.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Головуючий Судді В.О. Кузняк К.М. Семенюк В.П. Давній