Рішення № 42262000, 17.12.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Галичанського А. Д.

суддів: Чупікової В.В.,Яремка В.В.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю Куриша В.І. - представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставне майно, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на заочне рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 29 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно. Зазначав, що між ним та відповідачем ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 014/0031/82/40746 за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 105000 доларів США строком до 19.07.2017 року за що сплачує проценти за його користування в розмірі 13,5% річних. 20.07.2007 року між кредитором та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 011/0031/21493, за яким виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме: житловим будинком з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1.

_________________

№ 22-ц/794/1346/14 р. Головуючий у 1-й інстанції Мілінчук С.В.

категорія 19/27 Доповідач Галичанський А.Д.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 11.02.2013 року виникла заборгованість в сумі 97318,38 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день розрахунку становила 777865,81 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_5 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівціі від 29 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 92803,82 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на день розрахунку становить 741780,93 грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вищезазначене рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на заставлене майно та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у позові в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції виходив з неможливості одночасного стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки у спірних правовідносинах, пославшись при цьому на пункт 23 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, відповідно до якого при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможна виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частинами 1,3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у своїх позовних вимогах не просив солідарно стягнути заборгованості за кредитом, а просив стягнути з боржника заборгованість за вищезазначеним кредитним договором та у рахунок погашення заборгованості за договором звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю, який є відмінним від боржника.

Таким чином позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

У даній справі Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як вбачається з договору іпотеки № 011/0031/21493 від 20 липня 2007 року загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 що наданий в іпотеку складає 255,1 кв.м. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30538140 від 05 грудня 2014 року видно, що ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності САА/489283 від 12 травня 2004 року належить на праві приватної власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 255,1кв.м.

Суд не бере до уваги фактичні дані щодо загальної площі житлового будинку 249,3 кв.м. за вищевказаною адресою, що містяться у поданому представником відповідача ОСОБА_4 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30354780 від 2 грудня 2014року, як недостовірні, оскільки вони суперечать вищезазначеним документам, зокрема, наданим на вимогу суду.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 29 квітня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на заставлене майно та стягнення судового збору скасувати.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0031/82/40746 від 20.07.2007 р. у розмірі 92803,82 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на день розрахунку становить 741780,93 грн., звернути стягнення на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 (ПІН НОМЕР_1) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12.05.2004 р. на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції (номер за ЄДРПОУ 21418784, р/р 290904960, МФО 356464, адреса м.Чернівці, вул.Головна,143) шляхом його продажу на прилюдних торгах встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у сумі 3341,00 (три тисячі триста сорок одну) грн. за подачу позовної заяви та судовий збір в сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: