Ухвала суду № 42261989, 18.12.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Міцнея В.Ф., Литвинюк І.М.

при секретарі Лук»янишиній М.В.

з участю сторін: представника позивачів - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Вижницької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні позивачів - відділ Держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області про визнання незаконними та скасування рішення Вижницької міської ради №136/2-22/12 від 21.09.2012 року, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2014 року, та на додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 жовтня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішення Вижницької міської ради, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинити певні дії.

_____________

№ 22ц/794/1603/ 2014 р. Головуючий у І інстанції Кибич І.А.

Категорія: 47 Суддя-доповідач Владичан А.І.

Свої вимоги позивачка ОСОБА_6 обґрунтовувала тим, що з 1972 року проживає у власному житловому будинку, що розташований по АДРЕСА_1. Протягом всього часу свого проживання за вказаною адресою користувалася землею загального користування (стежкою) по якій ходила з вул. Берегометська до свого будинковолодіння та навпаки. Стежка проходила біля будинковолодіння та земельної ділянки, яка на даний час належить ОСОБА_2, дана стежка була загального користування.

У травні 2012 року подружжя ОСОБА_4 без належних правових підстав знесли її дерев'яну огорожу, яка була у доброму стані, бужарню та надвірну піч, та спорудив бетонну бровку довжиною приблизно 20,5 м., чим захопив частину її земельної ділянки. У червні 2013 року ОСОБА_4 перекрив землю загального користування (стежку), а саме на стежці залив бетонну огорожу висотою приблизно 1,0 м, шириною приблизно 40 см, довжиною приблизно 3 м. Через такі дії ОСОБА_4 вона не може заходити до свого будинковолодіння з боку вул. Берегометська, а також даною стежкою не можуть користуватися інші сусіди. З метою врегулювання конфлікту з ОСОБА_4 зверталась до нього, на що останній сказав, що дану земельну ділянку йому надала міська рада і, що він має державний акт на землю.

Наприкінці грудня 2013 року дізналась, що відповідно до рішення Вижницької міської ради від 21.09.2012 року №136/2-22/12 ОСОБА_4 було надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель запасу міської ради несільськогосподарського призначення. При погодженні меж земельної ділянки представниками міської ради її було запевнено, що існуюча стежка буде збережена, тому і підписала акт встановлення і погодження меж земельної ділянки.

Позивачка ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтовувала тим, що згідно з державним актом на право власності, являється власником земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_3. Згідно плану меж земельної ділянки її земельна ділянка межує з землями загального користування (стежка), якою понад 65 років користувалися жителі будинку АДРЕСА_3, у тому числі і її сім'я, а також позивачка ОСОБА_6

Вважає, що земельна ділянка ОСОБА_4 згідно проекту відведення накладається на суміжні земельні ділянки, чим порушуються права суміжних землекористувачів, що є додатковою підставою для скасування державного акта.

Просять визнати незаконним та скасувати рішення Вижницької міської ради Чернівецької області від 21.09.2012 року №136/2-22/12 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №754944 від 24.12.2012 року та зобов'язати ОСОБА_4 знести за свій рахунок збудовану ним на землях загального користування (стежка) бетонну споруду, яка закриває прохід з вул. Берегометська у м. Вижниця та до житлового будинку ОСОБА_2, який знаходиться у АДРЕСА_3.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2014 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення 22 сесії 6 скликання Вижницької міської ради Чернівецької області №136/2-22/12 від 21 вересня 2012 року в частині надання ОСОБА_4 земельної ділянки у власність площею 0,0013 га. Визнано недійсним державний акт серії ЯМ №754944 від 24.12.2012 року виданий на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Вижницької міської ради кадастровий номер 7320510100:01:002:0842, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,0013 га, яка розташована АДРЕСА_2, та виділена в натурі згідно плану, який зазначений в цьому державному акті, згідно умовного позначення ситуаційного плану висновку експертизи №634 від 12.08.2014 року.

Зобов'язано ОСОБА_4 знести за власний рахунок бетону споруду, що розташована на земельній ділянці загального користування площею 0,0013 га. за пресою АДРЕСА_2. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 жовтня 2014 року стягнуто з відповідачів Вижницької міської ради, та ОСОБА_9 судові витрати понесені позивачами при сплаті судового збору та витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційні скарги, в яких вважає, що рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2014 року. та додаткове рішення від 14 жовтня 2014 року є незаконними, та необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою докази, які підтверджують безпідставність вимог ОСОБА_6, а саме листа № 02-15/242 від 07.07.14 р. із Вижницької міської ради та акта обстеження земельної ділянки гр. ОСОБА_6 від 07.04.2014р., який складений комісією Вижницької міської ради, з яких вбачається, що позивачка ОСОБА_6, яка проживає в АДРЕСА_4, має заїзд до свого господарства із вулиці Л.Українки, а саме до господарства, в якому вона проживає є дорога, тому її посилання на неможливість пройти до будинку не заслуговують на увагу. Як вбачається із Державного акта про право власності, який виданий позивачці ОСОБА_2, її земельна ділянка межує від точки А до точки Б із землями загального користування на відстані більше 16 метрів, а саме із дорогою - вулиця Берегометська, яка є дорогою - державного значення Р62. Позивачка ОСОБА_2 має доступ до своєї земельної ділянки та до свого господарства на відстані 16 метрів із сторони дороги тому, наданням йому у власність земельної ділянки ніяким чином не порушує права та інтереси ОСОБА_2

Крім того вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки після проведення судової земельно-технічної експертизи позивачі не уточнювали позовні вимоги, відповідно до висновку № 634 від 12.08.2014р., не вказували про це навіть усно чи письмово, а тому у суду першої інстанції не було законних підстав, самочинно, на власний розсуд, визначати позовні вимоги на користь позивачів. Просить суд призначити повторну земельно-технічну експертизу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволення позовних вимог.

Також просить скасувати додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 жовтня 2014 року, та винести нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_4 підлягають відхиленню, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням двадцять другої сесії шостого скликання Вижницької міської ради Чернівецької області №136/2-22/12 від 21 вересня 2012 року в частині надання ОСОБА_4 земельної ділянки у власність площею 0,0013 га., цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель запасу міської ради несільськогосподарського призначення, що розташована в АДРЕСА_2 порушуються права позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_2 щодо користування стежкою, яка відноситься до категорії земель загального користування. Відповідач ОСОБА_4 на землях загального користування (стежка) побудував бетонну споруду, яка закриває вхід до господарств ОСОБА_2. та ОСОБА_6, тим самим порушив їх права на користування стежкою, тому суд зобов'язав ОСОБА_4 знести за власний рахунок бетону споруду, що розташована на земельній ділянці загального користування площею 0,0013 га. за адресою м.Вижниця, вул.Берегометська, 16, Чернівецької області.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів та на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно рішення Вижницької міської ради 30-ої сесії IV- скликання від 21.03.2006 року, міська рада вирішила дати згоду ОСОБА_4 на виготовлення матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2, в рахунок запасу земель міської ради несільськогосподарського призначення (забудовані землі), на умовах безоплатної передачі у приватну власність.

Згідно рішення Вижницької міської ради 22 сесії V-гo скликання №81-22/09 від М 12.11.2009 року міська рада вирішила погодити ОСОБА_4 місце розташування земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Рішенням Вижницької міської ради від 21.09.2012 року надано ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок запасу земель міської ради несільськогосподарського призначення (кам'янисті місця, колишній господарський двір комунального будинку).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_4, яка знаходиться в м. Вижниця АДРЕСА_2, Чернівецької області вбачається, що т. Б - землі загального користування (стежка), т. В - землі запасу міської ради, т. Г - землі ОСОБА_10, т. Д - землі запасу міської ради, т. Е - землі ОСОБА_11, т. Є - землі ОСОБА_12, т. А - землі ОСОБА_2.

ОСОБА_2, є власником земельної ділянки яка знаходиться в АДРЕСА_3, загальною площею 0,0909 га , і згідно кадастрового плану даної земельної ділянки вбачається, що від т. Б до т. В - землі загального користування (стежка).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, є власником житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_5.

Частинами 1, 2 ст.83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також землі ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з п. а ч.3 ст.83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до ст.7 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 року, із змінами внесеними згідно з постановою пленуму ВСУ №2 від 19.03.2010 року, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №634 від 12.08.2014 року вбачається, що фактичний розмір (площа) земельної ділянки ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 складає 0,0600 га. Фактичні лінійні розміри земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_4 відповідають лінійним розмірам земельної ділянки зазначеної в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯМ№754944 від 24.12.2012 року. Фактична площа 0,0600 земельної ділянки ОСОБА_4 складається із земель: землі запасу міської ради - 0,0587 га та земель загального користування (стежки) - 0,0013 га. Відповідно до складеного ситуаційного плану розташування земельних ділянок по фактичному користуванню та згідно державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 земельна ділянка яка надана у власність ОСОБА_4 накладається на землі загального користування (стежку).

Згідно з ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 надала роз'яснення та підтвердила обставини, викладені у висновкуземельно-технічної експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про визнання недійсним державного акту виданого на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Вижницької міської ради Чернівецької області від 21 вересня 2012 року, в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,0013 га, яка розташована в АДРЕСА_2, та виділена в натурі згідно плану, який зазначений в цьому державному акті, згідно умовного позначення ситуаційного плану висновку експертизи №634 від 12.08.2014 року.

Також, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивачів, і зобов'язав ОСОБА_4 знести за власний рахунок бетонну споруду, яка розташована на земельній ділянці загального користування площею 0,0013 га, оскільки дана споруда закриває вхід до господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_6, тим самим порушуючи їх права на користування стежкою.

Посилання апелянта на те, що позивачка ОСОБА_6, має заїзд до свого господарства із вулиці Л.Українки, а саме до господарства, в якому вона проживає є дорога, тому її посилання на неможливість пройти до будинку не заслуговують на увагу. А також те, що позивачка ОСОБА_2 має доступ до своєї земельної ділянки та до свого господарства на відстані 16 метрів із сторони дороги, тому наданням йому у власність земельної ділянки ніяким чином не порушує права та інтереси ОСОБА_2 є необґрунтованим та спростовуються матеріалами справи.

Що стосується посилань апелянта на оскарження додаткового рішення Вижницького районного суду, то вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати. Так як в резолютивній частині рішення не в повному об'ємі вирішено питання про стягнення судового збору, суд першої інстанції у відповідності до вимог процесуального права виніс додаткове рішення.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_2 і визнав незаконним та скасував рішення двадцять другої сесії шостого скликання Вижницької міської ради Чернівецької області №136/2-22/12 від 21 вересня 2012 року в частині надання ОСОБА_4 земельної ділянки у власність площею 0,0013 га. Визнав недійсним державний акт в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,0013 га, та зобов'язав ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні землями загального користування.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2014 року відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 жовтня 2014 року відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2014 року залишити без змін.

Додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: