Рішення № 4226090, 27.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2009 р. Справа № 29/301-09 вх. № 5251/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Козуб О.І. за довіреністю № 11-1/2009 від 08.01.2009р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Торговий дім Облагрохімія", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО "ФОРСАЖ" м. Дергачі про визнання векселів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати прості векселі №80351016271904 від 11.01.2005р. та №80351016271905 від 22.02.2005р. недійсними як такі, що не мають вексельної сили, і такими, що не підлягають оплаті Державним підприємством "Торговий дім "Облагрохімія" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21-А, код ЄДРПОУ 32437270); стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі державне мито в сумі 85,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 липня 2009 року за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 27.07.2009р. підтримує позовні вимоги в повному обсязі; 14.07.2009р. надав клопотання про долучення до матеріалів справи наданих ним документів.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.03.2009р. було порушено справу про банкрутство позивача по цій справі. В офіційному друкованому органі – газеті „Голос України” № 84 (4584) від 08.05.2009р. було здійснено публікацію про порушення провадження у справі № Б-50/24-09 про банкрутство Державного підприємства "Торговий дім "Облагрохімія".

У червні 2009 року, в межах тридцятиденного строку від дня опублікування оголошення, встановленого чинним законодавством, на адресу позивача надійшла заява відповідача з вимогами включити в четверту чергу його грошові вимоги, як кредитора, в сумі 8 315 000,00 грн. Свої грошові вимоги відповідач по цій справі обґрунтовував тим, що він є векселедержателем двох простих векселів № 80351016271904 від 11.01.2005р. на суму 3 175 000,00 грн. та № 80351016271905 від 22.02.2005р. на суму 5 140 000,00 грн., згідно реквізитів яких векселедавцем виступив позивач по цій справі.

Відповідно до ст.194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником цінного папера.

Відповідно до ст.47 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, /далі – Уніфікований закон/, який набув чинності Україною 06.01.2000р., усі, хто видали, акцептували, індосували переказний вексель або поставили на ньому аваль, є солідарно зобов'язаними перед векселедержателем.

Згідно ст.196 ЦК України обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом. Перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя наведено у ст.75 Уніфікованого закону та ст.21 Закону України № 1201-XII від 18.06.1991р. "Про цінні папери і фондову біржу" у редакції, яка діяла на дату, зазначену у спірних векселях, /далі – Закон про цінні папери/.

Відповідно до п."є" ч.3 ст.21 Закону про цінні папери та п.7 ст.75 Уніфікованого закону, простий вексель повинен містити у своєму тексті підпис того, хто видає документ від імені векселедавця.

З реквізитів, наявних на спірних векселях, вбачається, що кожен з них містить лише підпис директора, який скріплено відбитком печатки позивача. Таким чином, на спірних векселях відсутні підписи головного бухгалтера, як це передбачено частиною 3 ст.5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та пунктом 2.10 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою НБУ № 508 від 16.12.2002, згідно яких вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером чи уповноваженими ними особами, їх підписи скріплюються печаткою, а тому ці реквізити є обов'язковими для векселів.

Згідно п.4 ст.75 Уніфікованого закону у простому векселі зазначається місце, в якому повинен бути здійснений платіж. Згідно ст.6 Закону України "Про обіг векселів в Україні" платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі. Таким чином, у разі пред'явлення векселя до платежу він може бути оплачений у лише у місці, зазначеному у векселі, тобто – за конкретною адресою і у визначеній банківській установі.

З реквізитів, наявних на спірних векселях, вбачається, що місце платежу – м.Харків, найменування банківської установи – ХФ ВАТ АБ „Украгазбанк”, р/р 260063392, МФО 350448, тобто можливо зробити висновок про те, що між позивачем і векселеотримувачами була досягнута згода про здійснення платежів за спірними векселями саме з розрахункового рахунку № 260063392, відкритого у ХФ ВАТ АБ „Украгазбанк”, МФО 350448 в м.Харкові.

Однак, договір про відкриття та обслуговування банківських рахунків суб’єкта господарської діяльності від 14.02.2007р., укладений позивачем з ХФ ВАТ АБ „Украгазбанк”, спростовує той факт, що на дати, зазначені у спірних векселях, тобто на 11.01.2005р. та на 22.02.2005р., позивач мав у ХФ ВАТ АБ „Украгазбанк” розрахунковий рахунок № 260063392. Докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що позивач станом на січень-лютий 2005 року мав відкриті рахунки в лише одній банківській установі – ХОД АППБ „Аваль”, МФО 350589 на підставі Договору № 06-12/11-348 від 24.04.2003р. За таких обставин суд доходить до висновку про фальшивість спірних векселів з огляду на невідповідність реквізитів щодо місця платежу фактичним обставинам.

У відповідності із вимогами ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі простого векселя векселедавець повинен мати перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. За таких обставин обов’язковою умовою видачі векселів позивачем є наявність договорів, укладених позивачем з векселеотримувачами ТОВ „Харківагротехніка” та ТОВ фірма „Харківоблагротехніка”, із застереженням у договорах про можливість проведення вексельних розрахунків.

Як вбачається з Акту № 123-20-313 від 29.12.2005р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2003р. по 01.12.2005р., проведеної Контрольно-ревізійним відділом в м.Харкові, позивач взагалі не знаходився у будь-яких договірних відносинах з ТОВ „Харківагротехніка” та ТОВ фірма „Харківоблагротехніка”, не мав заборгованості перед цими підприємствами, що унеможливлює видачу позивачем спірних векселів цим підприємствам, як векселеотримувачам.

Докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про відсутність у позивача грошового боргу за товари, роботи, надані послуги перед будь-якою особою у розмірах, достатніх для видачі спірних векселів, так як загальна сума кредиторської заборгованості перед кредиторами за товари, роботи та послуги станом на 01.12.2005р. складала лише 26 439,71 грн.

Судом встановлено, що спірні прості векселі не містять усіх необхідних реквізитів, передбачених ст.75 Уніфікованого закону та ст.21 Закону про цінні папери в редакції, чинній на дату, зазначену у спірних векселях. Виходячи зі змісту ч.2 ст.196 ЦК України, ст.76 Уніфікованого закону та ч.5 ст.21 Закону про цінні папери, документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у ч.3 ст.21 Закону про цінні папери, не має сили простого векселя, і не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст.76 Уніфікованого закону та в ч.5 ст.21 Закону про цінні папери.

Оскільки вексель, як цінний папір, є формальним документом, при відсутності одного з його реквізитів він втрачає силу векселя, і згідно ч.5 ст.21 Закону про цінні папери є таким, що не має юридичної сили.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню, у зв’язку з чим прості векселі № 80351016271904 від 11.01.2005р. та № 80351016271905 від 22.02.2005р., є недійсними як такі, що не мають вексельної сили, і такими, що не підлягають оплаті Державним підприємством "Торговий дім "Облагрохімія" (61145 м.Харків, вул. Космічна, 21-А. Код ЄДРПОУ 32437270), оскільки вони не містять усіх реквізитів, визначених законодавством, а окремі їх реквізити не відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 85,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 та Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ", судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 11, 14-16, 194-198 ЦК України, ст.ст. 7, 8, 47, 75-77 Положення про переказний і простий вексель, затвердженого Постановою ЦВК і РНК СРСР № 104/1341 від 07.08.1937р., ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" /в редакції 1991р./, ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", розділом II Правил виготовлення та використання вексельних бланків, затверджених постановою НБУ №528 від 10.09.1992р., ст.ст. 1.12, 44-46, 49, 54-57 ГПК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати прості векселі № 80351016271904 від 11.01.2005р. та № 80351016271905 від 22.02.2005р. недійсними як такі, що не мають вексельної сили, і такими, що не підлягають оплаті Державним підприємством "Торговий дім "Облагрохімія" (61145 м.Харків, вул. Космічна, 21 -А, Код ЄДРГІОУ 32437270).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО "Форсаж" (62300 Харківська обл., Дергачівський р-н, м.Дергачі, вул. Центральна, 11, Код ЄДРПОУ 34265043) на користь Державного підприємства "Торговий дім "Облагрохімія" (61145 м.Харків, вул. Космічна, 21-А. Код ЄДРПОУ 32437270) деравне жмито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя