Рішення № 4225989, 13.07.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2009 р.

Справа № 10/1191

за позовом Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металсервіс" м. Хмельницький

про стягнення 8029,17 грн.

Суддя Виноградова В.В.

Представники сторін:

позивача:

Демчук Л.Г. - за довіреністю №02-11-910 від 11.07.06р. (представник Хмельницької міської ради)

Ялівчук А.А. - за довіреністю №15/09 від 08.01.09р. (представник Хмельницьктеплокомуненерго)

відповідача: не з'явився

за участю помічника прокурора м. Хмельницького - Ткачук Н.С.

Суть спору: Прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду із позовом в якому просить стягнути з відповідача 8029,17 грн. заборгованості, з яких 7228,84 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 299,39 грн. інфляційних, 62,29 грн. 3 % річних, 438,65 грн. пені. В обґрунтування позову посилається на вимоги договору на постачання теплової енергії №2018/1010 від 27.08.2008р., ст.ст. 525, 526,530, 625 ЦК України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте надіслав лист в якому заборгованість визнає частково, оскільки ним погашена заборгованість в сумі 2000 грн. згідно платіжних доручень №429 на суму 450,48 грн., № 430 на суму 821,47грн., №431 на суму 728,05грн..

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

Між міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго" та товаристовм з обмеженою відповідальністю "Металсервіс" 27.08.2008р. укладено договір на постачання теплової енергії №2018/1010, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у потрібних споживачу обсягах, а споживач (відповідач) зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у терміни передбачені в договором ( п.1.1). Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта ( п.2.1 договору) .

Пунктом 3.2.2. договору на Відповідача покладено обов'язок виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до пунктів 6.1. - 6.3. договору розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п.7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

На момент подання позову до суду заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період жовтень - квітень 2009р. склала 7228,84 грн., що підтверджено рахунками на оплату послуг теплопостачання, розрахунком заборгованості.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив заборгованість за спожиту теплову енергію, прокурором в інтересах позивачів подано позов до суду (вих. 23.06.2009р.) про стягнення з відповідача 8029,17 грн. заборгованості, з яких 7228,84 грн. основного боргу, 299,39 грн. інфляційних, 62,29 грн. 3 % річних, 438,65 грн. пені.

Відповідачем платіжними дорученнями від 01.07.2009р. №№ 429, 430 , 431 сплачено заборгованість за спожиту теплову енергію за період жовтень, листопад, частково грудень 2009р., всього на суму 2000 грн.

Позивачем надано довідку, про сплату відповідачем 01.07.2009р. суми основного боргу в розмірі 2000грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст.173 Господарського кодексу передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до п.1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг вчасно не виконав, в результаті чого у нього на момент звернення до суду виникла заборгованість в сумі 7228,84 грн. Відповідач платіжними дорученнями від 01.07.2009р. №№ 429, 430, 431 сплатив частково основний борг в сумі 2000 грн., що не заперечується позивачем.

З огляду на те, що заборгованість в сумі 2000 грн. відповідачем була погашена після пред'явлення позову, провадження у справі в частині стягнення 2000 грн. основного боргу необхідно припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Позовні вимоги щодо стягнення 5228,84 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію заявлені правомірно, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, при перерахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, судом враховується, що позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення 62,29 грн. 3% річних та 299,39 грн. втрат від індексу інфляції.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, враховуючи вищенаведені норми, вимоги п.7.2.3 договору від 27.08.2008р., дотримуючись положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 438,65 грн. за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію заявлені правомірно.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6029,17 грн. заборгованості, з яких 5228,84 грн. основного боргу, 299,39 грн. інфляційних, 62,29 грн. три проценти річних, 438,65 грн. пені обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. Доказів , які б спростовували зазначені позовні вимоги суду не надано.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75,, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд - В И Р І Ш И В:

Позов заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металсервіс" м. Хмельницький про стягнення 8029,17 грн. задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Металсервіс" (м. Хмельницький, вул. Чорновола,41/2, код 31285678) на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненрго" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, код 03356571) 5228,84 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять вісім гривень 84 коп.) основного боргу, 299,39 грн. (двісті дев'яносто дев'ять гривень 39 коп.) інфляційних втрат, 62,29 грн. (шістдесят дві гривни 29 коп.) 3% річних, 438,65 грн. (чотириста тридцять вісім гривень 65 коп.) пені.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Металсервіс" (м. Хмельницький, вул. Чорновола,41/2, код 31285678) в дохід державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства на р/р 31112095700002 УДК м. Хмельницького, банк отримувача: ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код ЗКПО 23565225 державне мито в сумі 102 грн. (сто дві гривні).

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Металсервіс" (м. Хмельницький, вул. Чорновола,41/2, код 31285678) в дохід державного бюджету на р/р 31215259700002, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, ЄДРПОУ 23565225 , отримувач УДК м. Хмельницький , по коду бюджетної класифікації 22050000 315 грн. (триста п'ятнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 2000 грн. основного боргу припинити.

Суддя В.В. Виноградова

Віддруковано 5 примірники: 1 –в справі, 2-3 –позивачу, 4- відповідачу, 5 - прокуратурі