Ухвала суду № 42257053, 25.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7419/14

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Процик М.В., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі судового засідання Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2014 року по цивільній справі за позовом ТОВ "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника,-

ВСТАНОВИЛА:

26.11.2013 року представник ТОВ "Вердикт Фінанс" - Муха П.В. звернувся з позовною заявою до Приморського районного суду м. Одеси про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника (а.с.10-17).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2014 року було задоволено позов ТОВ "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника (а.с. 145-150).

23.05.2014 року до суду звернулась представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 із заявою про перегляд заочного рішення (а.с.154-156).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2014 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2014 року залишено без задоволення (а.с. 158).

11.07.2014 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2014 року, вважає рішенням таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апелянт посилався на те, що ТОВ "Вердикт Фінанс", звертаючись до суду з позовом як новий кредитор, внаслідок укладення 20.04.2012 року договору факторингу № 05/12-КВ між позивачем та ТОВ "Кредекс Фінанс" ставив питання про звернення стягнення на належний відповідачу транспортний засіб, який відповідач передав в заставу Банку в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому ( майбутня вимога).

Таким чином вимоги до боржника, пов`язані з отриманням від нього будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу. На думку апелянта, позивач, звертаючись до суду з указаним позовом посилався, як на підставу законності своїх позовних вимог, крім вищевказаного договору факторингу, на передачу йому ТОВ "Кредекс Фінанс" прав вимоги за договорами застави, які визначені договором факторингу, укладеним 20.04.2014 року. Однак позивачем не надано доказів на підтвердження того, що на момент укладення цього договору заставодержателем було ТОВ "Кредекс Фінанс", яке передало ТОВ "Вердикт Фінанс" право вимоги за договором застави. Крім того, як вважає апелянт, вищевказаний договір факторингу суперечить положенням ст.1078 ЦК України та відповідно до ст.228 ЦК України є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок, який виражається в знищенні, пошкодженні або незаконному заволодінні майном. На підставі вищевказаного апелянт просить заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника відмовити у повному обсязі (а.с.161-164).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу. Представник позивача проти її задоволення заперечував.

В процесі перевірки доводів апеляційної скарги було витребувано матеріали на доведення права переходу вимоги та на спростування доводів апеляційної скарги, які були приєднані до матеріалів справи (а.с.209-210, 219-239).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, пояснення учасників провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що 07.03.2007 року між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна за № 11126599000 (а.с. 20-29). Відповідно до укладеного договору ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 18 620 дол. США, для придбання автомобіля, та взяв на себе зобов`язання повернути наданий кредит у повному обсязі, у строк до 07.03.2014 року, зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом (а.с.20).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_2 передав у заставу з реєстрацією обтяження автомобіль: Тип Т3:легковий комбі; Марка: Fiat; модель:Graude Punto, рік випуску-2006, номер кузова: НОМЕР_1; державний реєстраційний номер: НОМЕР_2, який належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 02.03.2007 року РЕВ 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області. Вартість заставленого автомобіля за домовленістю сторін складала 93500 грн. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору від 07.03.2007 року у останнього станом на 02.10.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 119954,19 грн. (а.с. 40-52).

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про заставу", редакція яка була чинна на момент укладання договору нотаріальне посвідчення застави транспортних засобів не вимагалось. Згідно зі ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

20 квітня 2012 року між ПАТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс" укладено договір факторингу №05/12, відповідно до умов якого ПАТ "Укрсиббанк" відступив на користь ТОВ "Кредекс Фінанс" своє право вимоги заборгованості за договором надання споживчого кредиту та заставу майна № 11126599000 від 07.03.2007 року, який укладений з ОСОБА_2 (а.с.60-63).

20 квітня 2012 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ТОВ "Вердикт Фінанс" укладено договір факторингу №05/12-КВ, відповідно до умов якого ТОВ "Кредекс Фінанс" відступив на користь ТОВ "Вердикт Фінанс" своє право вимоги заборгованості за договором надання споживчого кредиту та заставу майна № 11126599000 від 07.03.2007 року, який укладений з ОСОБА_2 (а.с.64-66).

ТОВ "Вердикт Фінанс" зареєстровано як фінансова установа (а.с.67-68), заставне право зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 38).

Таким чином ТОВ "Вердикт Фінанс" наділено правом обтяжувача на заставне майно та правом грошової вимоги за умовами договору № 11126599000.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що на момент укладення договору факторингу від 20.04.2012 року заставодержателем було ТОВ "Кредекс Фінанс", яке передало ТОВ "Вердикт Фінанс" право вимоги за договором застави, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. При подачі позовної заяви ТОВ "Вердикт Фінанс" додало на підтвердження своїх прав засвідчену копію договору факторингу № 05/12 від 20 квітня 2012 року, який укладений між ПАТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс", відповідно до умов якого ПАТ "Укрсиббанк" відступив на користь ТОВ "Кредекс Фінанс" своє право вимоги заборгованості за договором надання споживчого кредиту та заставу майна № 11126599000 від 07.03.2007 року, який укладений з ОСОБА_2 (а.с.61-62).

Також позивач додав засвідчену копію договору факторингу №05/12-КВ від 20 квітня 2012 року укладений між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ТОВ "Вердикт Фінанс" відповідно до умов якого ТОВ "Кредекс Фінанс" відступив на користь ТОВ "Вердикт Фінанс" своє право вимоги заборгованості за договором надання споживчого кредиту та заставу майна № 11126599000 від 07.03.2007 року, який укладений з ОСОБА_2 (а.с. 64-66). Вказані договори факторингу не визнані судом недійсними, та не є нікчемними, як на це посилається представник апелянта, не спрямовані на порушення публічного порядку, зокрема на знищення, пошкодження або незаконне заволодіння майном, а тому посилання апелянта на вказану обставину відхиляються колегією суддів. При цьому надаючи оцінку спірним правовідносинам, зокрема договору факторингу слід приймати до уваги те, факторинг являє собою операцію по придбанню (отриманню) спеціальним суб'єктом (факторинговою компанією, банком) права на стягнення боргу. Тим самим особа, яка здійснює продаж (відступлення) вимоги до боржника звільняється від кредитного ризику, пов'язаного з можливою несплатою боргу за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а також прискорює обіг своїх коштів шляхом одержання дострокової оплати за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. В свою чергу суб'єкти, які мають право здійснювати факторингові операції (фактори), розширюють за допомогою цього договору коло послуг, які вони надають та отримують додаткові прибутки.

Щодо посилання апелянта на те, що позивач, звертаючись до суду з указаним позовом посилався, як на підставу законності своїх позовних вимог, крім вищевказаного договору факторингу, на передачу йому ТОВ "Кредекс Фінанс" прав вимоги за договорами застави, які визначені договором факторингу, укладеним 20.04.2014 року, проте ним не було надано доказів на підтвердження того, що на момент укладення цього договору заставодержателем було ТОВ "Кредекс Фінанс", яке передало ТОВ "Вердикт Фінанс" право вимоги за договором застави, то відхиляючи цей довід апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідним вказати наступне.

Відповідно до ст.20 ЗУ "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання терміну виконання

зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо

інше не передбачено законом чи договором. Таким чином через неналежне виконання умов договору від 07.03.2007 року заставодержатель набув право стягнути заборгованість та задовольнити свої вимоги за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом продажу предмету забезпечувального обтяження та укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем від імені боржника, що передбачено вищевказаними нормами законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

П.2.1. договору факторингу №05/12-КВ від 20.04.2012 року, укладений між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ТОВ "Вердикт Фінанс" передбачає, що відповідно до умов цього Договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за кредитами, а Фактор зобов`язується придбати Права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити Ціну продажу, передбачену цим Договором.

Відповідно до п.2.2. договору факторингу №05/12-КВ від 20.04.2012 року, всі права (включаючи права, що виникають на підставі Договорів забезпечення) стосовно Заборгованості передаються Фактору.

Як вбачається з витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 30.07.12 року Київською обласною філією ДП "Інформаційний центр" було зареєстровано заміна обтяжувача з ТОВ "Кредекс Фінанс" на ТОВ Вердикт Фінанс", вказаний витяг було приєднано до позову (а.с. 38-39). Таким чином, позивач мав відповідні права на звернення до суду та надав докази цього права на момент звернення до суду. Повний витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з якого витікає аналогічний висновок, було приєднано до матеріалів цивільної справи в суді апеляційної інстанції (а.с. 219-224). При цьому також приєднано до матеріалів справи витяг з додатку до договору факторингу № 05/12 від 20.04.12 р. та копія акту приймання - передачі (а.с. 237-238), які також підтверджують процедуру переходу права вимоги до позивача.

Інших доводів апеляційна скарга не містить. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2014 року

зазначеним вимогам відповідає в зв'язку з чим колегія суддів на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє скаргу та залишає рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2014 року - відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2014 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

Є.С. Сєвєрова

М.В. Процик