Ухвала суду № 42256993, 23.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9272/14

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Погорєлової С.О., Сидоренко І.П.

при секретарі: Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору про врегулювання заборгованості, договору купівлі - продажу квартири,-

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з названим позовом, в якому просив суд визнати недійсним договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором №014/83361/74/86244 від 27.11.2007 року, укладеним 28 січня 2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Північного відділення Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 28 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним Нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 60.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору про врегулювання заборгованості, договору купівлі - продажу квартири - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.

Заслухавши пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.06.2010р. позов ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/833/74/86244 від 27.11.2007р. задоволено та стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» 1 333 338 грн.80 коп. та судові витрати у розмірі 1700 грн. та 120 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили.

З цього рішення вбачається, що ОСОБА_2 в забезпечення зобов'язань кредитного договору №014/833/74/86244 від 27.11.2007р. з банком укладено договір поруки №014/83361/74/86244 27.11.2007р. Заборгованість у сумі 1 333 338 грн.80 коп. виникла у відповідачів станом на 24.01.2010р.

27.11.2007р. між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, який нотаріально посвідчений , в забезпечення умов кредитного договору №014/833/74/86244 від 27.11.2007р., предметом якого є квартира ОСОБА_3- кв. АДРЕСА_1.

Згідно п.1.4. договору вартість предмету іпотеки на момент його укладання оцінена 1 118 777 грн., при цьому не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності іпотекодавця. Сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в обсязі, передбаченому цим договором та визначеному на момент звернення стягнення, за рахунок всієї суми, що буде виручена від розпорядження предметом іпотеки.

28.11.2011р. між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором № 014/833/74/86244 від 27.11.2007р.(а.с.29-32), згідно якого вбачається, що сума заборгованості становить 1 131 787,56 грн., та об'єкт нерухомості згідно договору іпотеки від 27.11.2007р. є : 1-а кімнатна квартира АДРЕСА_1.

Згідно п.2.1. цього договору вказано, що сторони дійшли згоди про погашення боргових зобов'язань за кредитним договором № 014/833/74/86244 від 27.11.2007р. шляхом продажу позичальником об'єкту нерухомості відповідно до умов цього договору та сплати Банку коштів, отриманих від такого продажу об'єкту нерухомості (ціни продажу), в рахунок виконання боргових зобов'язань.

Згідно договору купівлі-продажу від 28.01.2011р. укладеного в приміщенні ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 квартиру за 100 000 грн.

В той же день мав місце факт перерахування ОСОБА_3 на рахунок банка за вказаним договором в рахунок погашення заборгованості коштів в розмірі 787.610 грн.

Згідно постанови державного виконавця 2-го Приморського ВДВС ОМУЮ від 18.02.2013р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Малиновського районного суду м.Одеси №2-4392/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ«Райфайзен Банк Аваль» заборгованості у сумі 1335158,89 грн. (ВП №36643648) (а.с.82). Постановою від 25.02.2013р. накладено арешт на майно ОСОБА_2, (а.с.83), та на автомобіль ВАЗ 21213 (а.с.84).

Згідно заяви ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» про повернення виконавчого документу від 27.06.2014р. №114-3-0-00/6-2866 начальнику 2-го Приморського ВДВС ОМУЮ, вбачається що вимога за виконавчим листом Малиновського районного суду м.Одеси №2-4392/10 з ОСОБА_2 виконана боржником у повному обсязі.

Постановою державного виконавця 2-го Приморського ВДВС ОМУЮ,від 24.07.2014р. Борзякова В.І. виконавче провадження за виконавчим листом Малиновського районного суду м.Одеси №2-4392/10 з ОСОБА_2 закінчено, знято арешт всього майна належного йому та з ТЗ ВАЗ 21213 д/н НОМЕР_1, Мітсубісі д/н НОМЕР_2, знято розшук ТЗ.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

З огляду на те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (стаття 554 ЦК України); поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, банк має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, які відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Більш того, усі питання стосовно предмету іпотеки мають вирішуватись між іпотекодавцем та іпотекодержателем. Поручитель не є належною стороною у правовідносинах щодо реалізації предмету іпотеки.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився з правовідносинами, що склалися, до яких вірно застосував вищенаведені норми права та прийшов до обґрунтованого висновку , що в даному випадку є два самостійні різновиди забезпечення кредитного договору, договір про врегулювання заборгованості не суперечить умовам договору поруки , тому, вказаний договір жодним чином не порушує права позивача, а договір купівлі-продажу квартири від 28.11.2011 року, укладений між до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідає вимогам чинного законодавства та сторонами договору не оспорювався.

Довід апеляційної скарги про те. Що в результаті продажу іпотечного майна-квартири, борг за кредитним договором зменшився лише на 100.000 грн., чим порушено право позивача, як поручителя до якого можуть бути в подальшому висунуті вимоги банком, спростовуються заявою ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» про повернення виконавчого документу від 27.06.2014р. №114-3-0-00/6-2866, з якої вбачається, що вимога за виконавчим листом Малиновського районного суду м.Одеси №2-4392/10 з ОСОБА_2 виконана боржником у повному обсязі та відповідно постановою державного виконавця 2-го Приморського ВДВС ОМУЮ,від 24.07.2014р., згідно якої виконавче провадження за виконавчим листом Малиновського районного суду м.Одеси №2-4392/10 з ОСОБА_2 закінчено, знято арешт всього майна належного йому та з ТЗ ВАЗ 21213 д/н НОМЕР_1, Мітсубісі д/н НОМЕР_2, знято розшук ТЗ.

Тому, колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про врегулювання заборгованості, договору купівлі - продажу квартири відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані, тому, висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору про врегулювання заборгованості, договору купівлі - продажу квартири - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.О. Погорєлова

І.П. Сидоренко