Ухвала суду № 42256990, 24.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/10908/14

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Суворова В.О., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2014 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до ОСОБА_2, за участю заступника прокурора Київського району м. Одеси, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про зобов'язання знести самовільно збудований житловий будинок, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, за участю заступника прокурора Київського району м. Одеси, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про зобов'язання знести самовільно збудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Заступник прокурора Київського району м. Одеси звернувся до суду із заявами про забезпечення позову шляхом заборони Інспекції ДАБК в Одеській області реєструвати Декларацію про готовність об'єкту до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1, а також шляхом заборони Державній архітектурно-будівельний інспекції України реєструвати Декларацію про початок виконання будівельних робіт, реєструвати Декларацію про готовність об'єкту до експлуатації або вчиняти інші будь-які дії щодо введення в експлуатацію об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, до вирішення справи по суті.

ОСОБА_4 також надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження у будь-який спосіб земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1, та житлового будинку з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення судом позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 12 листопада 2014 року заяву ОСОБА_4 задоволено, накладено арешт та заборонено відчуження у будь-який спосіб земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:13:010:0046, та належить ОСОБА_2, накладено арешт та заборонено відчуження у будь-який спосіб житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 У задоволенні заяви прокурора відмовлено.

Вважаючи ухвалу суду незаконною представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2014 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Задовольняючи заяву ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову, суд помилково дійшов висновку про наявність достатніх підстав для її задоволення.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Відповідно до змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції вжиття згаданих заходів забезпечення позову обґрунтовував лише тим, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що вищевказаний житловий будинок належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, а земельна ділянка, яка розташована за тією ж адресою належить останній на підставі договору дарування земельної ділянки. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги предмет розгляду даної справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги заяви третьої особи про вжиття заходів забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Однак, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна з огляду на таке.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_4 взагалі не пояснив причини звернення із вказаною заявою, не навів жодних обставин, які свідчать або можуть свідчити про вчинення відповідачкою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду. Тобто, в матеріалах справи не має жодного доказу, який би свідчив про те, що відповідачка намагається у будь - який спосіб реалізувати своє майно чи здійснює якісь підготовчі дії до його реалізації. Отже, заявник документально не обґрунтував наявність у нього права на звернення до суду з такою заявою, він навіть не є стороною у справі.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачами пред'явлено позов немайнового характеру - про зобов'язання знести самовільно збудований житловий будинок. Забезпечуючи пред'явлений позов та накладаючи арешт на належний відповідачці будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, районний суд наведених положень процесуального закону та відповідних роз'яснень не врахував, а відтак, необґрунтовано забезпечив позов в такий спосіб, оскільки пред'явлено позов немайнового характеру, а судом обрано вид забезпечення, притаманний для позову майнового характеру, а також те, що арешт належної відповідачу земельної ділянки, не узгоджуються із заявленими позовними вимогами і перешкоджають господарській діяльності відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, а сама апеляційна скарга підлягає задоволенню з постановлення нової ухвали про скасування оскаржуваної ухвали та відмовою у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року - скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.О. Суворов

І.А. Артеменко