Постанова № 4225451, 28.07.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2009 р.

Справа № 24/51-09-1710

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Добровольський О.В. –за дорученням

від відповідача: Ніц А.С. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку „Імексбанк”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області

від 3 червня 2009 року

у справі № 24/51-09-1710

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-Гарант”, м. Київ

до Акціонерного комерційного банку „Імексбанк”, м. Одеса

про стягнення 1 028 808 грн. 22 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

03.04.2009 р. Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-Гарант” (далі позивач, Компанія) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного комерційного банку „Імексбанк” (далі відповідач, Банк) про стягнення 1 028 808 грн. 22 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за укладеним між сторонами у справі договором банківського вкладу № 09-08 від 29.12.2008 р. щодо своєчасного повернення грошового вкладу в сумі 1 000 000 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену грошову суму, а ще й 15 000 грн. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за лютий 2009 р., 13 808 грн. 22 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на день повернення коштів, від суми несвоєчасно повернених коштів за кожен день прострочення за період з 17.02.2009 року до 30.03.2009 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 10 288 грн. 09 коп. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відзиві на позов Банк позовні вимоги Товариства вважав необґрунтованими та безпідставними, оскільки останній всупереч вимогам ч. 3 ст. 1058 та ст. 1068 ЦК України не надав розпорядження щодо перерахування грошових коштів та не відмовився від пролонгації договору, внаслідок чого відповідач до сьогоднішнього часу належним чином виконує взяті на себе зобов’язання і своєчасно перераховує вкладнику відсотки за користування коштами, а тому викладені в позові факти не відповідають дійсності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.06.2009 р. (суддя Оборотова О.Ю.) позов задоволений у повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто 1 015 000 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 13808 грн. 22 коп. –пені, а також понесені судові витрати: 10 288 грн. 09 коп. –на сплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за укладеним між сторонами у справі договором банківського вкладу № 09-08 від 29.12.2008 р. щодо своєчасного повернення грошового вкладу в сумі 1 000 000 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену грошову суму, а ще й 15 000 грн. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за лютий 2009 р., 13 808 грн. 22 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на день повернення коштів, від суми несвоєчасно повернених коштів за кожен день прострочення за період з 17.02.2009 року до 30.03.2009 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 10 288 грн. 09 коп. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В апеляційній скарзі Банк просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Компанії. В судовому засіданні представник Банку доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу Компанія просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Банку без задоволення. В судовому засіданні представник Компанії доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 29.12.2008 р. між сторонами у справі був укладений договір банківського вкладу № 09-08 за умовами якого позивач передав у користування Банку вільні грошові кошти у сумі 1 000 000 грн. шляхом їх перерахування з власного поточного рахунку на депозитний рахунок № 26510054590001 відкритий у філії АКБ „Імексбанк” у м. Київ, МФО 300766, код ЄДРПОУ 32382598, а останній зобов’язався повернути позивачеві депозит 16.02.2009 р. та здійснювати нарахування відсотків за депозитом за ставкою 17,26 % річних протягом дії цього договору.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач грошові кошти позивачеві не повернув, проти чого не заперечує і сам відповідач.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися своєчасно та належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що Банк ухилився від свого обов’язку щодо повернення позивачеві грошових коштів в сумі 1000000 грн. в строк не пізніше 16.02.2009 р., а тому підставне стягнув ці грошові кошти з відповідача на користь позивача.

Доводи скаржника про те, що Компанія не надала розпорядження щодо перерахування грошових коштів та не відмовилась від пролонгації договору до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки не ґрунтуються на чинному законодавстві України та умовах укладеного договору.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовується положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Як вбачається з п. 2.3 договору банківського вкладу № 09-08 від 29.12.2008 р. сторонами чітко визначено, що в день закінчення дії договору або його дострокового припинення Банк перераховує суму депозиту та нараховані за ним відсотки на поточний рахунок Компанії зазначений у п. 2.2 договору. Згідно п. 1.2 договору датою повернення депозиту є 16.02.2009 року.

Зазначені умови договору ніяким чином не суперечать вищеназваному законодавству України та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.

Таким чином, сторонами договору однозначно погоджений обов’язок Банку повернути в день закінчення терміну дії договору суму депозиту та нараховані за ним відсотки на конкретний поточний рахунок Компанії зазначений у тексті самого договору, а тому будь-яке додаткове розпорядження позивача щодо перерахування грошових коштів, у даному випадку, не потребувалось.

Казати про пролонгацію умов договору, за умови відсутності на це згоди вкладника, взагалі неможливо, оскільки це суперечить вимогам ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Крім того, відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав суду жодного доказу що свідчить про те, що він звертався до позивача з пропозицією щодо пролонгації умов договору банківського вкладу № 09-08 від 29.12.2008 р. Навпаки, з претензії позивача вбачається, що останній 19.02.2009 р., тобто через 3 дні після закінчення строку дії названого договору, вимагав від відповідача повернення суми вкладу та сплати пені і відсотків.

Посилання Банку на будь-які листи та постанови правління Національного банку України, що не зареєстровані в Міністерстві юстиції України не заслуговують на увагу, так як відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 р. „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 –міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, у зв’язку з чим суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 1 015 000 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору № 09-08 сторонами передбачено, що за несвоєчасне повернення вкладнику його депозитних коштів та нарахованих на них відсотків Банк, виходячи з суми депозиту, сплачує вкладнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на день повернення коштів, від суми несвоєчасно повернених коштів за кожен день прострочення, внаслідок чого місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 13 808 грн. 22 коп. пені за період з 17.02.2009 р. по 30.03.2009 р. включно.

Понесені позивачем судові витрати по справі на сплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу правомірно, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладені судом першої інстанції на відповідача по справі.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 3 червня 2009 року у справі № 24/51-09-1710 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку „Імексбанк”, м. Одеса –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В. В. Шевченко

Судді В. В. Бєляновський

М. А. Мирошниченко

Постанову підписано 29.07.2009 р.