Рішення № 4225097, 30.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.09 р. Справа № 14/236

за позовом Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”,

ЄДРПОУ 03337007, м.Горлівка

до відповідача Державного підприємства „Горлівський хімічний завод”,

ЄДРПОУ 14310945, м.Горлівка

про стягнення 27564 грн. 03 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Требік Т.Ю.-юрисконсульт

від відповідача: Овчаров С.П.-нач. юр. бюро

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 29.07. по 30.07.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державне підприємство „Горлівський хімічний завод”, м.Горлівка, про стягнення заборгованості в сумі 27564,03 грн., у тому числі основний борг в сумі 26865,54 грн., інфляція в сумі 530,13 грн. та три проценти річних в сумі 168,36 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №430 від 02.03.2001р. про постачання теплової енергії, акти на включення/відключення опалення, платіжні вимоги-доручення, розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.07.2009р. №317 позовні вимоги визнав частково в сумі 26865,54 грн. Проти решти позовних вимог відповідач заперечує, посилаючись на порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

02.03.2001р. між сторонами був підписаний договір №430 на постачання теплової енергії, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію згідно додатку №1, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

За умовами вказаного договору позивачем за період з грудня 2008р. по квітень 2009р. було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 26865,54 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт надання позивачем теплової енергії відповідачу підтверджується актом на включення опалення від 20.11.2008р. та актом на відключення опалення від 15.04.2009р., копії яких надані до матеріалів справи, з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п.6.3, 6.4 договору №430 від 02.03.2001р. оплату за теплову енергію відповідач здійснює платіжним дорученням самостійно за 10 днів до початку розрахункового місяця на розрахунковий рахунок позивача. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Таким чином, за висновками суду, сторонами в договорі №430 від 02.03.2001р. не встановлено кінцевого терміну, протягом якого відповідач має сплатити вартість поставленої позивачем теплової енергії.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов`язання протягом семи днів з дня пред`явлення вимоги кредитором.

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача було направлено платіжні вимоги-доручення від 03.12.2008р., від 08.01.2009р., від 04.02.2009р., від 05.03.2009р. та від 22.04.2009р.

Направлення позивачем на адресу відповідача вказаних вимог підтверджується наданим до матеріалів справи реєстром сум пред’явлених у платіжних вимогах, який містить відмітки відповідача про отримання вимог-доручень 08.12.2008р., 15.01.2009р., 09.02.2009р., 18.03.2009р., 24.04.2009р. та 13.05.2009р.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 26865,54 грн. всупереч ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.07.2009р. №317 визнав позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 26865,54 грн.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову в частині вимог про стягнення основного боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, виходячи з того, що позов в цій частині доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 26865,54 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 16.12.2008р. по 21.05.2009р. нараховано та пред’явлено до стягнення три проценти річних в сумі 168,36 грн. та інфляцію в сумі 530,13 грн. за період з січня 2009р. по квітень 2009р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.07.2009р. №317 проти позовних вимог про стягнення інфляції та трьох процентів річних заперечує, посилаючись на порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з огляду на таке:

Згідно до п.5 ухвали про порушення справи про банкрутство від 06.12.2002р. (справа №33/221б) був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. При цьому, дія мораторію поширюється на конкурсну заборгованість і не розповсюджується на поточну.

Як встановлено судом вище, заборгованість у цій справі виникла у зв’язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором №430 від 02.03.2001р. зі сплати вартості отриманої за період з грудня 2008р. по квітень 2009р. теплової енергії, тобто, після порушення справи про банкрутство відповідача, внаслідок чого, за висновками суду, дія мораторію не розповсюджується на ці позовні вимоги.

Крім цього, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

За таких обставин, враховуючи, що розрахунок суми трьох процентів річних та інфляції є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляції в сумі 530,13 грн. та трьох процентів річних в сумі 168,36 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 294,54 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 18,90 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка до Державного підприємства „Горлівський хімічний завод”, м.Горлівка про стягнення заборгованості в сумі 27564 грн. 03 коп., у тому числі основний борг в сумі 26865 грн. 54 коп., інфляція в сумі 530 грн. 13 коп. та три проценти річних в сумі 168 грн. 36 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Горлівський хімічний завод”, м.Горлівка на користь Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка основний борг в сумі 26865 грн. 54 коп., інфляцію в сумі 530 грн. 13 коп. та три проценти річних в сумі 168 грн. 36 коп., всього заборгованість в сумі 27564 грн. 03 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 275 грн. 64 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Закритому акціонерному товариству „Горлівськтепломережа”, м.Горлівка з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 18 грн. 90 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 30.07.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 30.07.2009р.

Суддя