Постанова № 42249127, 17.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 р. Справа № 804/17327/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняЩербак А.Ю. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Домашовець К.О. Агатіна А.Ю., Лашкун А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНП.КОМ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004552205 від 13.10.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНП.КОМ» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0004552205 від 13.10.2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акту перевірки від 29.09.2014р. №2486/04-61-22-1/37212110 про порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 1 постанова правління НБУ від 14.05.2013р. №163 та п.1 постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті від 14.11.2013р. №453, у зв'язку з чим була нарахована пеня у розмірі 55729,60 грн. Позивач вважає, що оспорюване рішення винесено з порушенням діючого законодавства, є законодавчо необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що повернення грошових коштів у сумі 500 000,00 доларів США за імпортним контрактом №30082010/1 від 30.08.2010 та повернення коштів у сумі 43358,88 доларів США за імпортним контрактом №FBS15/11/2011 відбулося 15.04.2014р., які були продані банком у повному обсязі на УМВБ і еквівалент у національній гривні України 18.04.2014р. було зараховано на поточний рахунок підприємства не з вини позивача, а у зв'язку з тим, що ПАТ «Актабанк» не мав технічної можливості виконати обов'язків з продажу валюти на міжбанківському валютному ринку у зв'язку з телеграмою надісланою Генеральним департаментом грошової кредитної політики НБУ №19-201/17065 від 15.04.2014р. та доступ до Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України НБУ ПАТ «Актабанк» було відновлено 18.04.2014р. і цього ж дня банком було здійснено продаж валюти та зараховано кошти у національній валюті на поточний рахунок позивача. За викладеного, позивач вважає, що вина, у даному випадку, щодо продажу валюти на міжбанківському валютному ринку ПАТ «Актабанк» 18.04.2014р., яка надійшла на розподільчий рахунок у банку 15.04.2014р., відсутня, так як позивач жодним чином не міг вплинути на ситуацію через тимчасову заборону НБУ здійснювати таку діяльність ПАТ «Актабанк».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, у судовому засіданні та у письмових запереченнях на позов просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що під час проведення перевірки на адресу податкової інспекції надійшли листи-повідомлення ПАТ «Актабанк» від 08.04.2014р. та від 07.05.2014р. про порушення позивачем строків розрахунків при виконанні імпортного контракту №30082010/1 від 30.08.2010р. Так, при перевірці було встановлено, що 15.04.2014р. на розподільчий рахунок на адресу позивача були повернуті кошти в іноземній валюті, які були продані банком на міжбанківському валютному ринку лише 18.04.2014р. і еквівалент у національній гривні України був зарахований 18.04.2014р. на поточний рахунок підприємства, тоді як згідно п.3.1 глави 3 Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України НБУ та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених постановою правління НБУ від 10.08.2005р. №281 зареєстрованих у Мінюсті України 29.08.2005р. №951/11231 уповноважений банк зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок клієнта без його доручення кошти в іноземній валюті не пізніше ніж на наступний банківський день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок, а також відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. Виходячи з вищенаведеного, у ході перевірки було встановлено, що повернення грошових коштів було здійснено з порушенням строків, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням Закону України від 06.11.2012р. №5480-УІ, відповідно до п.1 постанови правління НБУ від 14.05.2013р. №163 та п.1 постанови правління НБУ від 14.11.2013р. №453 на 3 дні з 16.04.2014р. по 18.04.2014р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНП.КОМ» зареєстроване 19.07.2010р. як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд.1, перебуває з 09.08.2010р. на податковому обліку у ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 04.06.2014р., копією довідки статистики від 26.12.2012р., копією статуту позивача та копією довідки про взяття на облік від 10.01.2012р. (а.с.6-24).

У період з 11.08.2014р. по 22.09.2014р. згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу №729 від 01.08.2014р. було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2013р. по 31.12.2013р. за результатами якої був складений акт від 29.09.2014р. №2486/04-61-22-1/37212110 за висновками якого були встановлені порушення позивачем, зокрема, ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням Закону України від 06.11.2012р. №5480-УІ та відповідно до п.1 постанови правління НБУ від 14.05.2013р. №163 та п.1 постанови правління НБУ від 14.11.2013р. №453 в частині несвоєчасного надходження імпортного товару (повернення валютних коштів) - (а.с.35.105).

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 13.10.2014р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «У» №0004552205 за яким за вищевказане порушення позивачеві нараховане грошове зобов'язання у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 55729,60 грн. (а.с.32).

Позивач вважає вказане вище податкове повідомлення-рішення незаконним та просить його скасувати посилаючись на відсутність вини позивача при поверненні коштів у розмірі 500 000,00 доларів США та у розмірі 43358,88 доларів США за імпортними контрактами 15.04.2014р., а продаж вказаної валюти на міжбанківському валютному ринку ПАТ «Актабанк» та зарахування еквіваленту їх у національній гривні на рахунок позивача 18.04.2014р., так як НБУ було введено тимчасову заборону здійснення такої діяльності ПАТ «Актабанк», яку було відновлено лише 18.04.2014р. та на вказані обставини позивач не міг вплинути, так як функції банку з продажу валюти на міжбанківському валютному ринку були обмежено державою в особі НБУ та лише після їх відновлення 18.04.2014р. банком бути виконані всі необхідні дії з продажу валюти та зарахування їх еквіваленту у національній валюті України на поточний рахунок позивача.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За приписами статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на

умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері

економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно статті 3 вказаного вище Закону, Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському

валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання

зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Статтею 4 вказаного Закону, передбачено, що за порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення

антитерористичної операції на період її проведення, строків,передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення

у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У відповідності до статті 5 вказаного Закону, у разі порушення резидентами строків,установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону,

придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5

робочих днів на міжбанківському валютному ринку України.

Так, згідно п.1,2 постанови правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013р. № 453, (яка діяла на момент виникнення спірних відносин - з 20.11.2013р. по 17.05.2014р.)встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Також і п. 2 вказаної вище Постанови НБУ, встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, та фізичних осіб - підприємців.

Розмір надходжень в іноземній валюті, що підлягають згідно з абзацом першим цього пункту обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, установлюється окремим розпорядчим документом Національного банку України.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" (далі - розподільчий рахунок).

Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті згідно з вимогами цього пункту та в установленому Національним банком України розмірі:без доручення клієнта;не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Отже, з системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 1 постанови правління НБУ №453 встановлені строки здійснення резидентами імпортних операцій з умовами відстрочення поставки та строків розрахунків, які не повинні перевищувати 90 календарних днів, при цьому, вказаними нормами передбачено обов'язкове зарахування надходження в іноземній валюті на розподільчий рахунок суб'єкта господарювання з подальшим обов'язковим продажем таких надходжень саме уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку без доручення клієнта не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Таким чином, з аналізу наведених норм можна дійти висновку, що вищенаведеними нормами чинного законодавства саме на уповноважений банк, яким, в даному випадку, був ПАТ «Актабанк», було покладено обов'язок з повернення коштів позивачеві шляхом продажу валюти на міжбанківському валютному ринку без доручення клієнта не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Також, і зі змісту статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» видно, що нею не передбачено відповідальності суб'єктів господарювання у вигляді пені за несвоєчасний продаж іноземної валюти на міжбанківському ринку України у разі повернення коштів на їх розподільчий рахунок та їх зарахування у національній валюті на поточний рахунок позивача.

Між тим, як свідчать матеріали справи, позивачем не було порушено строків, встановлених статтею 2 вищевказаного Закону, оскільки імпортні операції з постачання товару за вищевказаними імпортними товарами не відбулися, а кошти, які були перераховані позивачем на виконання умов договору були повернуті позивачеві на розподільчий рахунок позивача у банку ПАТ «Актабанк» 15.04.2014р. та саме цього ж дня ПАТ «Актабанк», як уповноважений банк, повинен був здійснити продаж валюти, яка була повернута позивачеві, на міжбанківському валютному ринку України.

Як вбачається з матеріалів справи продаж уповноваженим банком - ПАТ «Актабанк» валюти, яка надійшла на розподільчий рахунок позивача у банку ПАТ «Актабанк» та зарахування коштів на поточний рахунок позивача у національній валюті України відбулося лише 18.04.2014р. через те, що банку ПАТ «Актабанк» було зупинено доступ до «Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України НБУ» з 15.04.2014р., який було відновлено НБУ лише 18.04.2014р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Управління НБУ у Дніпропетровській області від 15.08.2014р. №13-050/7356 - (а.с.175).

Отже, в даному випадку, вина позивача щодо несвоєчасного продажу уповноваженим банком валюти на міжбанківському валютному ринку та несвоєчасне зарахування коштів у національній валюті на поточний рахунок позивача, відсутня, оскільки позивач не міг вплинути на ситуацію щодо тимчасової заборони банку здійснювати операції з продажу валюти на вказаному міжбанківському валютному ринку України.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

За викладеного, суд приходить до висновку, що покладення юридичної відповідальності у вигляді нарахування пені щодо повернення коштів уповноваженим банком (ПАТ «Актабанк») на поточний рахунок позивача не у строк, визначений вищевказаними законодавчими актами, є протиправним та таким, що суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки такий обов'язок покладений не на позивача, а на уповноважений банк.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представниками відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням наведених вище обставин та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України.

Також слід зазначити, що є безпідставними посилання податкової інспекції на порушення позивачем п.1 постанови правління НБУ від 14.05.2013р. №163, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин - (15.04.2014р. - 18.04.2014р.) дана постанова не діяла.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 29.09.2014р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення є протиправними, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, прийнятих на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і його скасування.

За таких обставин, слід визнати протиправним та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення у відповідності до вимог ст.ст.11,162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжним дорученням № 587 від 22.10.2014р. сплачено судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.(а.с.2), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНП.КОМ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004552205 від 13.10.2014р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0004552205 від 13.10.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНП.КОМ» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1 код ЄДРПОУ 37212110, п/р №26008013026007 в АО «Сбербанк России», МФО 320627) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 187 грн. 20 коп. (сто вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 24.11.2014р.

Суддя С.О. Конєва